Рішення № 79015792, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 826/4265/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 №0049981306 та від 28.09.2016 №00049971306.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач 1 безпідставно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оскільки відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України позивач, як платник податків, не отримав жодного фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками звітного (податкового) року, у зв'язку з чим відсутні підстави, на думку позивача, для прийняття спірних рішень.

Відповідач подав письмові заперечення, у яких заперечив проти задоволення позову. Посилався на те, що податковий орган приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв у межах повноважень відповідно до чинного законодавства та на підставі висновків акту перевірки. Зазначив, що позивач не надав доказів понесення витрат на придбання частки у статутному капіталі, а тому при відчуженні цієї частки мав сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, оскільки отримані кошти є доходом позивача.

12.06.2017 представник позивача подав заяву про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21.10.2015 між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Солбудінвест», відповідно до якого Продавець передає Покупцю свою частку у розмірі 34% у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» за ціною 544000,00 грн.

04.11.2015 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Солбудінвест», відповідно до якого Продавець передає Покупцю свою частку у розмірі 34% у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» за ціною 544000,00 грн.

Позивач 16.06.2016 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, згідно якої загальна сума річного доходу становить 0,00 грн.

Відповідачем в період з 23.08.2016 по 30.08.2016 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

За результатами перевірки складено акт №8213/26-52-13-06/НОМЕР_1 від 31.08.2016 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого позивачем порушено:

- підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункти 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункт 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: документально не підтверджені втрати та занижено обсяги оподатковуваного доходу за період, що перевірявся на загальну суму 544000,00 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 108191,00 грн.;

- пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір з чистого доходу в сумі 8160,00 грн. за 2015 рік.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення, які були залишені відповідачем без розгляду з підстав пропуску строку подання таких заперечень.

На підставі акту перевірки відповідачем 28.09.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0049971306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 135 238,75 грн., в тому числі 108 191,00 грн. основний платіж та 27047,75 грн. штрафна (фінансова) санкція;

№0049981306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 10200,00 грн., в тому числі 8160,00 грн. основний платіж та 2040,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 09.12.2016 №8114/Г/26-15-10-02-16 про результати розгляду первинної скарги скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Рішенням Державної фіскальної служби України від 16.01.2017 №464/Г/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду повторної скарги скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що у платника податків виникає обов'язок щодо подання декларації про майновий стан і доходи у випадку проведення операцій з цінними паперами, незалежно від отримання/не отримання інвестиційного доходу. Крім того, платник податку (фізична особа) зобов'язаний сплачувати податок із позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Як було зазначено вище, 21.10.2015 позивачем було придбано частку у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» у розмірі 34% за ціною 544000,00 грн. 04.11.2015 позивачем відчужено частку у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» у розмірі 34% за ціною 544000,00 грн.

Позивач вказав на те, що оскільки ціна придбання і продажу частки у статутному капіталі є однаковою, то відповідно до положень статті 170 Податкового кодексу України ним не отримано інвестиційного прибутку, а тому відсутній обов'язок сплачувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Відповідач зазначив, що оскільки до перевірки позивачем не надано розрахункових (платіжних) документів, що підтверджують витрати на придбання інвестиційних активів, то сума 544000,00 грн. отримана ОСОБА_1 при продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» є інвестиційним доходом, з якого мають бути сплачені відповідні податки.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

З урахуванням приписів норми частини 3 статті 640 і частини 4 статті 639 Цивільного кодексу України такі договори вважаються укладеними з моменту нотаріального посвідчення.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи та вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю на момент вчинення між засновниками ТОВ «Солбудінвест» правочину був врегульований статтями 147, 148 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 147 та частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

При цьому Цивільний кодексу України не вимагає нотаріального посвідчення договорів про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003, №755-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 17 названого Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» від 21.10.2015 суд встановив, що умовами пункту 2.2 договору визначено, що оплата вартості частки 34% за ціною 544000,00 грн. здійснюється покупцем до підписання цього договору. Відповідно до пункту 3.2.1 договору покупець оплатив продавцю вартість частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» та приймає вказану частку у власність.

Суд встановив, що станом на 03.11.2015 ОСОБА_1 був учасником ТОВ «Солбудінвест» та розмір його внеску у статутний капітал становив 544000,00 грн. Таким чином, перехід права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» до ОСОБА_1 був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, що підтверджує виконання сторонами умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» від 21.10.2015. Зворотного відповідачем не доведено.

Аналізуючи вказані норми законодавства та надані сторонами докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що позивач не виконав умови вказаного договору та не сплатив вартість частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» при її придбанні. З огляду на що, суд вважає безпідставними висновки відповідача про те, що ОСОБА_1 не поніс витрати при придбанні частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» у сумі 544000,00 грн.

Зі змісту договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Солбудінвест» від 21.10.2015 та від 04.11.2015 слідує, що позивач придбав та відчужив частку за ціною 544000,00 грн. Таким чином, загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами становить 0,00 грн.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є протиправним, а тому такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Стосовно посилання позивача на те, що відповідач протиправно залишив без розгляду його заперечення на акт перевірки, суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання акта перевірки саме 14.09.2016, а відповідач зазначив, що акт перевірки отримано платником 31.08.2016. З огляду на те, що позивачем не було заявлено позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо залишення без розгляду заперечення на акт перевірки, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та відхиляє наведені доводи учасників справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.09.2016 №0049981306 та від 28.09.2016 №00049971306.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 1454,41 грн. (одна тисяча чотириста п'ятдесят чотири гривні 41 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код 39466328, адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій