Рішення № 79015669, 27.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2018 року № 640/18672/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Бабаєва Павла Павловича про визнання протиправними дій, скасування вимоги (припису), -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (далі також - Управління, відповідач-1), Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Бабаєва Павла Павловича (далі також - Інспектор, відповідач-2) в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними дії відповідача-2 щодо складання вимоги (припису) від 01 листопада 2018 року № 1129 стосовно позивача;

- скасувати вимогу (припис) від 01 листопада 2018 року № 1129 по забезпеченню безпеки дорожнього руху, а саме: усунення недоліків згідно акту комісійного огляду вулично-шляхової мережі Дніпровського району від 20 вересня 2018 року в частині нанесення дорожньої розмітки (далі також - оскаржуване рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-2 протиправно винесено стосовно ОСОБА_1 вимогу (припис), оскільки він не є посадовою особою, на яку покладено обов'язки щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду від 16 листопада 2018 року, зокрема, запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення їм даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Управління у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана вимога (припис) винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений законодавством.

Інспектор у своєму відзиві вказує про правомірність дій щодо складання оскаржуваної вимоги (припису) з підстав, зазначених у такому відзиві.

В ході розгляду справи позивачем надавались суду відповіді на відзиви, в яких він наполягає на заявлених позовних вимогах, просить суд позов задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 займає посаду начальника відділу по утриманню автошляхів та споруд на них комунальної корпорації «Київавтодор» (далі також - корпорація).

01 листопада 2018 року Інспектором відносно позивача було винесено вимогу (припис) № 1129 по забезпеченню безпеки дорожнього руху, а саме: усунення недоліків згідно акту комісійного огляду вулично-шляхової мережі Дніпровського району від 20 вересня 2018 року в частині нанесення дорожньої розмітки.

Незгода з оскаржуваним рішенням обумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 2 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закону України «Про дорожній рух» (далі також - Закон).

Згідно з ч.ч. 1-4 статті 24 Закону, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод.

Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або органи, уповноважені ними здійснювати експлуатаційне утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають право вимагати від користувачів дотримання чинних законодавчих і нормативних актів стосовно дорожнього руху, правил ремонту і утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування дорогами і дорожніми спорудами та їх охорони.

Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, правила користування ними та їх охорони затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 27 Закону, організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів, інформаційно-телекомунікаційних та автоматизованих систем керування та нагляду за дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції. До вказаних проектів і схем за приписами відповідних підрозділів Національної поліції можуть бути внесені зміни та доповнення.

Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль) (стаття 52 Закону).

При цьому, згідно з положеннями статті 52-3 Закону, до повноважень Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належать: участь у реалізації в межах своїх повноважень державної політики у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечення безпеки дорожнього руху; організація супроводження і забезпечення безпечного руху транспортних засобів спеціального призначення; погодження відповідно до вимог цього Закону, інших законодавчих актів проектів на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг; погодження поданих у встановленому порядку пропозицій стосовно обладнання засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт, проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху; видача в установленому порядку у випадках, передбачених законом, дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; здійснення контролю за безпекою дорожнього руху під час надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів, у тому числі небезпечних, додержанням законодавства у зазначеній сфері, розробленням і видачею в установленому порядку документів щодо погодження маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів; інформування учасників дорожнього руху про фіксацію фактів правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Національна поліція також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі, виконанням установлених Кабінетом Міністрів України правил паркування транспортних засобів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху на майданчиках для паркування, а у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання, відповідно до закону тимчасово вилучає посвідчення водія.

Згідно зі статтею 188-28 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, -

тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як було зазначено вище, Інспектором було винесено вимогу (припис) начальнику відділу утримання автошляхів та споруд на них комунальної корпорації «Київавтодор» ОСОБА_1 від 01 листопада 2018 року № 1129 по забезпеченню безпеки дорожнього руху, а саме: усунення недоліків згідно акту комісійного огляду вулично-шляхової мережі Дніпровського району від 20 вересня 2018 року в частині нанесення дорожньої розмітки.

Відповідно до п. 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, ремонт і утримання дорожніх об'єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Пунктом 8.1.5 Правила благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, КК «Київавтодор» забезпечує прибирання балансових доріг і споруд на них, своєчасний якісний ремонт твердого покриття балансових доріг і площ, балансових колесовідбійних стрічок і направляючих огорож та нанесення горизонтальної дорожньої розмітки на балансовій вулично-шляховій мережі міста.

В той же час, варто також відмітити, що оскаржуване рішення є, відповідно до п. 19 ч.1 статті 4 КАС України, індивідуальним актом.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Вимога (припис) була винесена відносно посадової особи корпорації - ОСОБА_1

Між тим, з наявної в матеріалах справи посадової інструкції начальника відділу по утриманню автошляхів та споруд на них вбачається, що на нього не покладено обов'язків усунення недоліків вулично-шляхової мережі в частині ненанесення дорожньої розмітки.

Відповідно, оскаржувана вимога (припис), якою позивача зобов'язано усунути недоліки згідно акту комісійного огляду вулично-шляхової мережі Дніпровського району від 20 вересня 2018 року в частині нанесення дорожньої розмітки, винесена без дотримання норм чинного законодавства та врахування його посадових обов'язків, що свідчить про її протиправність.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 статті 77 КАС України).

За правилами ч. 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, згідно з ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

До свого відзиву, Управлянням було додано клопотання про витребування доказів, а саме Положення про відділ по утриманню автошляхів та споруд на них, яке не підлягає задоволенню, враховуючи ч. 2 статті 77 КАС України, оскільки таке Положення не було враховано від час винесення оскаржуваної вимоги (припису).

Виходячи з наведеного в сукупності, Інспектором за час розгляду справи не було доведено правомірності дій щодо складання оскаржуваної вимоги (припису) стосовно ОСОБА_1

Згідно ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Тому, суд дійшов висновку про те, що вимога (припис) від 01 листопада 2018 року № 1129 не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 704, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 9; код ЄДРПОУ 40108646), Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Бабаєва Павла Павловича (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 9; код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправними дій, скасування вимоги (припису) - задовольнити.

Визнати незаконними дії Старшого інспектора відділу організації дорожнього руху Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Бабаєва Павла Павловича щодо складання вимоги (припису) від 01 листопада 2018 року № 1129 стосовно ОСОБА_1;

Скасувати вимогу (припис) від 01 листопада 2018 року № 1129 по забезпеченню безпеки дорожнього руху, а саме: усунення недоліків згідно акту комісійного огляду вулично-шляхової мережі Дніпровського району від 20 вересня 2018 року в частині нанесення дорожньої розмітки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704, 80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк