Постанова № 7901456, 08.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.02.10Справа №2а-4050/08/4 об 11:21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача Шлеїн О.В.;

від відповідача Григорєв І.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Євпаторійський морський торговельний порт"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

Суть спору: Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» (далі позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим(далі відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002691701/0 від 15.08.2008 року, №0001452302/0 від 15.08.2008 року та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222200/0 від 15.08.2008 року, №0080692303 від 15.08.2008 року, №0080682303 від 15.08.2008 року. Позов мотивовано тим, що відповідач помилково визначив суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб і штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0002691701/0 від 15.08.2008 року у зв'язку із віднесенням до складу оподатковуваного доходу найманого працівника вартості бензину і витрат на паркову службового автомобіля; стосовно податкового повідомлення-рішення №0001452302/0 від 15.08.2008 року позивач вказує про помилковість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334) при віднесенні до складу валових витрат сум, сплачених контрагентам, за датою перерахування коштів, крім того позивач вказує, що контролюючим органом невірно визначено суму штрафних (фінансових) санкцій, які застосовано відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки загальна сума таких санкцій не повинна перевищувати 50% від основного платежу, в той час як сума санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0001452302/0 від 15.08.2008 року складає 77% від суми податку; стосовно рішення №0000222200/0 від 15.08.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів зарахування валютної виручки позивач вказує на те, що він не мав валютної виручки за контрактом із нерезидентом «Лєван Гобадзе», оскільки договором передбачалось здійснення розрахунків у гривні і не передбачалось постачання електроенергії нерезиденту; дебіторську заборгованість, вказану в акті перевірки списано як сумнівну; рішення №0080692303 від 15.08.2008 року прийнято за не оприбуткування готівкових коштів, проте позивач вважає вказане рішення таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки усі готівкові кошти ним проведені через реєстратор розрахункових операцій, здані в касу порту своєчасно і в повному обсязі; рішення №0080682303 від 15.08.2008 року прийнято у зв'язку із відсутністю фіскального звіту, відсутністю позначення дати початку використання розрахункової книжки і контрольної стрічки, разом із тим, позивач наполягає на тому, що фіскальні звіти реєстратора розрахункових операцій і контрольні стрічки були надані посадовим особам відповідача під час проведення перевірки, дата початку розрахункової книжки відповідає даті першої квитанції.

Ухвалами суду від 13.10.2008 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 02.12.2008 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою суду від 24.03.2009 року зупинено провадження у справі у зв'язку із призначенням судової економічної експертизи у справі. Провадження у справі поновлено ухвалою суду від 04.06.2009 року у зв'язку із необхідністю надання додаткових документів для проведення експертизи, після надання документів провадження зупинено згідно із ухвалою суду від 16.06.2009 року. Ухвалою від 03.12.2009 року провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства були встановлені порушення вимог п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334, зокрема, у зв'язку із віднесенням позивачем до складу валових витрат попередньої оплати особам, які не є платниками податку на прибуток, на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001452302/0 від 15.08.2008 року, при цьому представник відповідача зазначив, що сума штрафних (фінансових) санкцій розрахована виходячи з загальної суми недоплати в бюджет у розмірі 21658,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення вимог ст. ст. 4, 9 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон №889) у зв'язку із тим, що відшкодування коштів водію ОСОБА_1 здійснювалось позивачем по звітам про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, проте за відсутності звітів виконаних завдань, відсутності наказів про супроводження будь-якого робітника у відрядженні, подорожні листи до перевірки не надані, кошти під звіт на відрядження водію ОСОБА_1 не видавались. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222200/0 від 15.08.2008 року прийнято через порушення підприємством положень ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі Закон №185): виторг за надані послуги (відшкодування витрат за електроенергію) у сумі 6853,68 грн. надійшов із порушенням встановленого терміну у 90 днів. Підставою прийняття рішення №0080682303 від 15.08.2008 року є виявлені під час перевірки порушення положень пунктів 5, 9, 10 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265) через те, що фіскальний звіт реєстратора розрахункових операцій №1225 від 09.07.2007 року було роздруковано о 03:10 10.07.2007 року чим порушено вимогу про щоденний друк фіскальних звітних чеків, в розрахунковій книжці №0105003833/1 відсутня дата початку її використання, крім того позивачем не надані контрольні стрічки за період з 08.04.2007 року по 22.04.2007 року в книзі обліку розрахункових операцій №0105003833. Стосовно рішення №0080692303 від 15.08.2008 року представник відповідача зазначив, що воно прийнято згідно із ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі Указ №436) у зв'язку із порушенням п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 (далі Положення №637) стосовно несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів. Висновок про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 1410,00 грн. податковим органом зроблено через те, що запис в книзі обліку розрахункових операцій стосовно обліку руху готівки на суму 945,00 грн. зроблено 28.04.2007 року, а на суму 465,00 грн. 05.09.2007 року, проте прибуткові касові ордери виписано 04.05.2007 року і 07.09.2007 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 01125583, державну реєстрацію проведено 26.12.1991 року Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим.

Посадовими особами податкових органів проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, за наслідками якої складено акт від 01.08.2008 року № 1467/23-2/01125583 (а.с. 21-74).

За висновками даного акту встановлені, зокрема, порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334, пунктів 5, 9, 10 ст. 3 Закону №265, 2.6 Положення №637, ст. ст. 4, 9 Закону №889, ст. 1 Закону №185.

На підставі даного акту та відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 19715,80 грн., в тому числі за основним платежем 11096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 8619,80 грн., за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2008 року №0001452302/0 (а.с. 78).

Також на підставі пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 у податковому повідомленні-рішенні від 15.08.2008 року №0002691701/0 (а.с. 79) позивачу визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 202,72 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 405,44 грн.

Згідно із ст. 1 Указу №436 відповідачем прийнято рішення №0080692303 від 15.08.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7050,00 грн. (а.с. 76); на підставі пунктів 3, 4, 5 ст. 17 Закону №265 рішення від 15.08.2008 року №0080682303 на суму 850,00 грн. (а.с. 75); згідно із ст. 4 Закону №185 рішення №0000222200/0 від 15.08.2008 року на суму 3953,45 грн. (а.с. 77).

Судом встановлено, що висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334, частково покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0001452302/0, зроблені за наступних обставин, встановлених під час перевірки.

Згідно із актом перевірки (а.с. 50, 51), позивачем до складу валових витрат зайве віднесено суму попередньої сплати постачальникам товарів, послуг, робіт, які не є платниками податку на прибуток, зокрема, проведено передоплату таким підприємствам: ТОВ «Альянс консультаційні послуги» - за платіжним дорученням від 04.04.2007 року на суму 700,00 грн.; ПП ЮА «Бізнес-право-захист» - за платіжним дорученням від 10.07.2007 року на суму 39200,00 грн.; ПП «Електросила» - за платіжними дорученнями від 20.09.2007 року на суму 515,00 грн., від 26.10.2007 року та від 12.10.2007 року на суму 6572,00 грн.; ТОВ «Парус-ИТ» - за платіжним дорученням від 08.01.2008 року на суму 1692,00 грн.; Державний бюджет України - за платіжним дорученням від 03.03.2008 року на суму 118,00 грн.; КГА УКЦ Мінагропром - за платіжним дорученням від 28.03.2008 року на суму 2862,00 грн., в результаті чого встановлено завищення валових витрат, зокрема у І півріччі 2007 року у сумі 700,36 грн., 9 місяців 2007 року 40415,00 грн., 2007 рік 43272,11 грн., І квартал 2008 року 876,91 грн. (всього 44149,05 грн.).

Згідно із пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, -

є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом «б» цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

У справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення експерту поставлено низку питань, серед яких: «чи підтверджується документально висновок за актом перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583 щодо заниження позивачем податку на прибуток у сумі 11096,00 грн. за 2007 рік і І квартал 2008 року? Якщо підтверджується, то чи правильно вирахувана сума податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, яку Євпаторійський порт має сплатити до бюджету?».

Згідно із висновком судового експерту (а.с. 202, 206) документально підтверджуються висновки стосовно заниження обєкту оподаткування в сумі 4949,00 грн. і відповідно донарахування податку на прибуток у сумі 1237,25 грн. по операціям з ТОВ «Альянс консультаційних послуг», ПП «Електросила», Державним бюджетом, ТОВ «Парус-ИТ», КГА УКЦ Мінагрополітики. Не підтверджуються висновки за актом перевірки стосовно заниження обєкту оподаткування в сумі 39200,00 грн. і відповідно податку на прибуток на 9800,00 грн. за операціями з ПП ЮА «Бізнес-право-захист».

При цьому, в дослідній частині експертного висновку (а.с. 199, 200) вказано, що юридичні послуги, за які позивачем було перераховано ПП ЮА «Бізнес-право-захист» 39200,00 грн. за платіжним дорученням №567 від 10.07.2007 року прийняті позивачем згідно із актом прийому-передачі від 19.07.2007 року, тобто підприємство обґрунтовано включило до складу валових витрат у 2007 році вказану суму.

В той же час підприємством порушено порядок бухгалтерського обліку, оскільки станом на 31.12.2007 року в бухгалтерському обліку позивача рахується дебіторська заборгованість у сумі 39200,00 грн. по розрахункам з ПП ЮА «Бізнес-право-захист», тобто порушено порядок ведення облікового регістру (відомості розрахунків із постачальниками) і не відображено первинний документ: акт прийому-передачі від 19.07.2007 року.

Суд дослідив вказаний акт прийому-передачі від 19.07.2007 року (а.с. 222), його копію долучено до матеріалів справи, тому в цій частині суд погоджується із висновком експерта.

Підтверджень правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених ТОВ «Альянс консультаційних послуг», ПП «Електросила», державному бюджету, ТОВ «Парус-ИТ», КГА УКЦ Мінагрополітики у відповідних звітних періодах позивачем не надано, тому суд вважає правомірним визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток у розмірі 1237,25 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 15.08.2008 року №0001452302/0.

Також перевіркою було встановлено завищення суми амортизаційних відрахувань за 2007 рік на 805,00 грн., заниження суми амортизаційних відрахувань за І квартал 2008 року на 8,00 грн. і завищення валових доходів на 562,00 грн. за 2007 рік.

У висновку експерта вказано про неможливість надати висновок стосовно вказаних порушень (а.с. 203), у зв'язку із відсутністю документів бухгалтерського і податкового обліку.

Суд враховує, що позивач в адміністративному позові жодних доводів стосовно помилковості даних висновків податкового органу на наводив, під час судового розгляду документів, які б спростовували твердження відповідача про завищення суми амортизаційних відрахувань за 2007 рік на 805,00 грн., заниження суми амортизаційних відрахувань за І квартал 2008 року на 8,00 грн. і завищення валових доходів на 562,00 грн. за 2007 рік не надав.

Згідно із ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0001452302/0 підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 9800,00 грн.

Оцінюючи правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за даним повідомленням-рішенням судом встановлено наступне.

Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, згідно із яким, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що судом встановлено протиправність донарахування суми податкового зобов'язання за ІІІ квартал 2007 року за основним платежем у розмірі 9800,00 грн., штрафні санкцій у сумі 3920,00 грн. (9800,00 грн. * 10% * 4) застосовано безпідставно.

Крім того, відповідно до розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 144) та відомості дослідження штрафних санкцій (а.с. 208) у складі суми завищення валових витрат за ІІІ квартал 2007 року, враховується, крім іншого 46311,00 грн. Проте у спірному податковому повідомленні суму податкового зобов'язання з цього завищення не донараховано. Разом із тим, з урахуванням даної суми визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із актом перевірки (а.с. 50, 51), встановлено заниження бази оподаткування з податку на прибуток у розмірі 46311,00 грн. за податковий період 9 місяців 2007 року, за рахунок не виключення з суми залишків товарних запасів на кінець звітного періоду тих запасів, які були використані на цілі не повязані із господарською діяльністю, що свідчить про порушення підприємством п. 5.9 ст. 5 Закону №334.

Разом із тим, в акті перевірки (а.с. 51) зазначено, що вказану помилку виправлено підприємством у декларації з податку на прибуток за 2007 рік.

У зв'язку із цим суд зазначає наступне. За вказаним епізодом донарахування позивачу суми податкових зобов'язань контролюючим органом здійснено не було, у зв'язку з цим відсутні і підстави для застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону №2181, за змістом якого умовою застосування штрафу є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платнику податків.

За встановленого вищезазначеного порушення позивачем правил податкового обліку податковий орган мав право донарахувати позивачу податкове зобов'язання відповідно до вимог пункту 17.2 ст. 17 Закону №2181 та застосувати у відповідному розмірі штрафну санкцію на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 цієї статті. Цього здійснено не було, разом із тим в компетенцію адміністративного суду входить перевірка законності рішення суб'єкта владних повноважень, а не зміна цього рішення, в тому числі і вказаних в ньому підстав, з яких це рішення прийняте.

За таких обставин, слід визнати такими, що застосовані з урахуванням правил, встановлених пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, лише штрафні (фінансові) санкції у сумі 475,00 грн., які повязані із донарахуванням суми податкового зобов'язання за 2007 рік у розмірі 1079,00 грн., та за І квартал 2008 року у розмірі 217,00 грн. (1079,00 грн. х 10% х 4) + (217,00 грн. х 10% х 2) внаслідок порушення вимог Закону №334 по операціях із ТОВ «Альянс консультаційних послуг», ПП «Електросила», державним бюджетом, ТОВ «Парус-ИТ», КГА УКЦ Мінагрополітики, завищення та заниження сум амортизаційних відрахувань.

Розглядаючи спір стосовно податкового повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0002691701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 202,72 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 405,44 грн., судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач погоджується із правомірністю визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 161,34 грн. (основний платіж 53,78 грн. і штрафні (фінансові) санкції 107,56 грн.

Підставою прийняття даного повідомлення-рішення в тій частині, що оскаржується, є виявлене відповідачем порушення ст. ст. 4, 9 Закону №889.

Перевіркою встановлено, що відшкодування коштів водію ОСОБА_1 здійснювалось позивачем по звітам про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, проте за відсутності звітів виконаних завдань, відсутності наказів про супроводження будь-якого робітника у відрядженні, подорожні листи до перевірки не надані, кошти під звіт на відрядження водію ОСОБА_1 не видавались.

Законом №889 визначено, що податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (п. 1.15 ст. 1 цього Закону).

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889 покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону №889.

Також, згідно з п. 17.2 «а» ст. 17 Закону №889 у випадку виплати платнику податку інших оподатковуваних доходів (у вигляді іншому, ніж заробітна плата) з джерелом їх походження з України нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку покладено на податкового агента.

Відповідно до пп. «г» пп. 4.2.9 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Пунктом 9.10 цього Закону встановлено правила оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Так податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.

Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Разом із тим відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону №889 сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням положень п. 9.10 ст. 9 Закону, не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не відображається в його річній податковій декларації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у позивача на посаді водія і здійснює службові перевезення керівника підприємства. Для забезпечення службових перевезень він придбавав пально-мастильні матеріали і послуги паркування, придбані пально-мастильні матеріали оприбутковувались підприємством і списувались на витрати згідно із подорожніми листами, крім бензину, придбаного за фіскальним чеком №3611 від 01.07.2007 року у кількості 14,74 л.

Компенсацію вказаних витрат позивач здійснював на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт № 149 від 11.06.2007 року, №150 від 25.06.2007 року, № 151 від 02.07.2007 року (а.с. 153-160).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що працівник позивача ОСОБА_1 не витрачав грошові кошти на власні потреби, не привласнював собі отримане за угодами, по яких розрахувались коштами, в наступному відшкодованими працівнику.

Крім того, у висновку експерта (а.с. 205, 206) по відповідним питанням вказано, що не є доходом, отриманим фізичною особою від його працедавця як додаткове благо, витрати на паливо, а також на паркування автомобіля водія легкового автомобіля начальника Євпаторійського порту, які підтверджені фіскальними чеками, подорожними листами службового легкового автомобіля і відповідно звіту на використання грошових коштів які були видані під звіт, що відображені в акті перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583. Також не підтверджуються документально висновки за актом перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583 щодо порушення позивачем вимог п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині невключення до складу загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого працівником позивача від працедавця доходу у вигляді додаткового блага на суму 148,94 грн.

За даним епізодом відповідачем також визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181. Згідно із даною нормою у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Оскільки визнано протиправним визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 148,94 грн., то і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 297,88 грн. порушує визначені законом умови такого застосування. За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 15.08.2008 року №0002691701/0 слід визнати протиправним і скасувати в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 446,82 грн., в тому числі за основним платежем 148,94 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 297,88 грн.

Вирішуючи спір в частині вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222200/0 від 15.08.2008 року на суму 3953,45 грн. судом встановлено наступне.

В акті перевірки і запереченнях відповідача зазначено про порушення підприємством положень ст. 1 Закону №185, оскільки виторг за надані послуги (відшкодування витрат за електроенергію) у сумі 6853,68 грн. надійшов із порушенням встановленого терміну у 90 днів. Вказаний висновок податкового органу пов'язаний із тим, що підприємством предявлені рахунки на відшкодування витрат за електроенергію споживачу ІП «Лєван Гобадзе», вказані рахунки відображені в бухгалтерському обліку по дебету рахунку 373 «розрахунки за нарахованими доходами» і кредиту рахунку 719 «інші доходи від операційної діяльності». Станом на 01.04.2008 року по бухгалтерському обліку рахується заборгованість у сумі 20848,32 грн., в тому числі 6953,68 грн. із порушенням законодавчо встановленого терміну в 90 днів.

Згідно із розрахунком пені (а.с. 123), її нарахування повязано із операціями, за якими термін повернення виторгу закінчився у період з 29.07.2007 року по 27.12.2007 року.

З пояснень представників сторін судом встановлено, що предметом господарських операцій, стосовно яких, за твердженням відповідача, у позивача утворилась дебіторська заборгованість із порушенням строку повернення виручки, є освітлення причалів порту.

Згідно із ст. 1 Закону №185 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 Закону №185).

Договором бербоутний-чартер (змішаний) між позивачем і індивідуальним підприємством «Лєван Гобадзе» (Грузія), за яким позивач надав ІП «Лєван Гобадзе» в повне користування судно з комплектуванням екіпажем (а.с. 136, 137) поставка та оплата електроенергії не передбачена. Разом із тим, відповідач наполягає на тому, що така поставка здійснювалась без укладання договору.

Службовим розслідуванням, проведеним позивачем, встановлено, що дебіторська заборгованість за поставку електроенергії нарахована безпідставно, ІП «Лєван Гобадзе» не подавало заявок на поставку електроенергії, відсутні акти наданих послуг, тому вказану дебіторську заборгованість списано як сумнівну (а.с. 225, 226).

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Кодексом торговельного мореплавства України визначено, що за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Вищевказаним договором бербоутний-чартер (змішаний) між позивачем і індивідуальним підприємством «Лєван Гобадзе» (Грузія) (п. 4.1) передбачено, що усі витрати, повязані із експлуатацією судна несе позивач.

Суд вважає, що відповідач безпідставно ототожнює послуги з освітлення причалів порту із операціями поставки електроенергії, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР «Про електроенергетику» постачання електричної енергії це надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору, чого за даних обставин не відбувалось.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що положення ст. 1 Закону №185 стосуються саме виручки резидентів в іноземній валюті, якою у будь-якому випадку не може вважатись виручка у гривні.

При цьому положення пункту 1 Інструктивного листу Національного банку України та Кабінету Міністрів України від 26.04.93 року № 19029/730, № 10046 «Щодо порядку розрахунків з країнами зони функціонування рубля», на які посилається відповідач, згідно із яким положення першого абзацу статті 7 Декрету Кабінету Міністрів від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» щодо використання у розрахунках між резидентами і нерезидентами іноземної валюти не розповсюджується на розрахунки з резидентами країн зони функціонування рубля, які можуть здійснюватися і в українських карбованцях, якщо це передбачено контрактами до спірних відносин застосуванню не підлягають, оскільки, по-перше, розрахунки не здійснювались із нерезидентом країни зони функціонування рубля, по-друге, розрахунки не здійснювались в українських карбованцях, по-третє, відповідач сам вказує на те, що контракт між сторонами не укладався.

Суд також враховує висновки експертного дослідження (а.с. 206), згідно із яким документально не підтверджується висновок за актом перевірки ДПІ у м. Євпаторії від 01.08.2008 №1467/23-2/01125583 щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо порушення законодавчо встановленого терміну зарахування виручки резидентів.

За таких обставин, судом не встановлено визначених законом умов і підстав застосування заходів відповідальності, передбачених ст. 4 Закону №185, тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000222200/0 від 15.08.2008 року підлягає скасуванню.

Оцінюючи правомірність вимог позивача про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.08.2008 року №0080682303, суд встановив, що воно прийнято на підставі пунктів 3, 4, 5 ст. 17 Закону №265.

Висновки контролюючого органу повязані із виявленими під час перевірки порушеннями положень пунктів 5, 9, 10 ст. 3 Закону №265 через те, що фіскальний звіт реєстратора розрахункових операцій №1225 від 09.07.2007 року було роздруковано о 03:10 годині, 10.07.2007 року чим порушено вимогу про щоденний друк фіскальних звітних чеків, в розрахунковій книжці №0105003833/1 відсутня дата початку її використання, крім того позивачем не надані контрольні стрічки за період з 08.04.2007 року по 22.04.2007 року в книзі обліку розрахункових операцій №0105003833.

Пунктами 5, 9, 10 ст. 3 Закону №265 передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України;

9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;

10) друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за N 105/5296, відповідно до п. 9.1 цього Порядку перед початком використання розрахункової книжки на її реєстраційній сторінці необхідно зазначити дату початку використання.

Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невикористання використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання.

Судом встановлено, що позивач не заперечує факту відсутності дати початку використання розрахункової книжки №0105003833/1, проте наполягає на тому, що дане порушення носить формальний характер, дата початку використання розрахункової книжки відповідає даті першої розрахункової операції проведеної із застосуванням розрахункової квитанції з даної книжки, яка вказана в корінці квитанції.

Крім того, позивач не заперечує того факту, що фіскальний звіт реєстратора розрахункових операцій №1225 від 09.07.2007 року дійсно було роздруковано о 03:10 10.07.2007 року.

Відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням від 15.08.2008 року №0080682303 є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Датами вчинення порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції є 22.04.2007 року, 09.07.2007 року та 22.04.2007 року, а спірне рішення прийнято 15.08.2008 року.

За таких обставин рішення про застосування фінансових санкцій від 15.08.2008 року №0080682303 прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, що є підставою для його скасування і задоволення позову в цій частині.

Розглядаючи справу в межах вимог стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7050,00 грн. №0080692303 від 15.08.2008 року, судом встановлено, що воно прийнято згідно із ст. 1 Указу №436.

Абзацом 3 ст. 1 даного Указу встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно із п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320 (далі Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Висновок про несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 1410,00 грн. податковим органом зроблено через те, що запис в книзі обліку розрахункових операцій стосовно обліку руху готівки на суму 945,00 грн. зроблено 28.04.2007 року, а на суму 465,00 грн. 05.09.2007 року, проте прибуткові касові ордери виписано 04.05.2007 року і 07.09.2007 року відповідно.

Проте санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням від 15.08.2008 року №0080692303 також є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Датою вчинення порушення правил здійснення господарської діяльності стосовно коштів у розмірі 945,00, за яке відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 4725,00 грн. є 28.04.2007 року (день, коли не було оприбутковано вказані кошти), а спірне рішення прийнято 15.08.2008 року.

За таких обставин спірне рішення від 15.08.2008 року №0080682303 в частині застосування санкцій у сумі 4725,00 грн. прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності.

Підстав для скасування рішення в частині застосування решти суми фінансових санкцій сторонами не надано і судом не встановлено. Суд погоджується із доводами контролюючого органу стосовно порушення правил оприбуткування готівки у зв'язку із оформленням прибуткових касових ордерів на суму 465,00 грн. через два дні після здійснення відповідного запису у книзі обліку розрахункових операцій, доводи позивача зазначеного висновку не спростовують.

Враховуючи, що позивачем помилково заявлені вимоги про визнання нечинними спірних податкових-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, замість вимог про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено КАС України стосовно правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 08.02.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, складення постанови у повному обсязі відкладено до 12.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 15.08.2008 року №0002691701/0 в частині визначення Державному підприємству «Євпаторійський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125583) суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 148,94 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 297,88 грн.

3.Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 15.08.2008 року №0001452302/0 в частині визначення Державному підприємству «Євпаторійський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125583) суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 9800,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8144,80 грн.

4.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0000222200/0 від 15.08.2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125583) на суму 3953,45 грн.

5.Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 15.08.2008 року №0080682303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125583) на суму 850,00 грн.

6.Визнати частково протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0080692303 від 15.08.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» (ідентифікаційний код 01125583) на суму 4725,00 грн. (а.с. 76).

7.В задоволенні решти частини позову відмовити.

8.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання її копії у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня отримання копії постанови через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Циганова Г.Ю.