Рішення № 79013057, 26.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/1917/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), з урахування уточнення номерів податкових повідомлень-рішень, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.01.2018:

- № НОМЕР_1, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 46587,25 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням 37269,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9317,45 грн.;

- № НОМЕР_2, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 3551,10 грн., в тому числі за основним платежем 2840,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 710,20 грн.;

- № НОМЕР_3, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн.

Позивач стверджує, що недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми не є порушенням, тому відсутні підстави для накладення штрафу та визначення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 31-32), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Наполягає, що позивач в 2015 році отримав дохід в сумі 189393,99 грн., який не включив до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не відобразив в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_2 та акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (зараз публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») уклали договір про надання споживчого кредиту № 11367570000 від 04.07.2008. Відповідно до умов цього договору акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (за договором – Банк) зобов’язується надати ОСОБА_2 (за договором - Позичальник) кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США в сумі 46700 грн., що дорівнює еквіваленту 226485,66 гривень за курсом НБУ на день укладення Договору, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі (а.с. 9-15).

29.04.2011 АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали Додаткову угоду № 2 до договір про надання споживчого кредиту № 11367570000 від 04.07.2008. Серед іншого сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер Договору, зазначений при його укладенні (№ 11367570000), так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № НОМЕР_4, а також № 11429799000. Цією додатковою угодою змінено базову валюту договору з долара США на гривню. Сторони дійшли згоди, що Банк зобов’язується надати Позичальнику (грошові кошти) у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії у валютах, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 541035,66 грн. На дату укладенні Додаткової угоди Позичальнику надавався транш в національній валюті в розмірі 270517,83 грн. в межах ліміту кредитної лінії для погашення заборгованості за траншем в іноземній валюті в повному обсязі в день підписання цієї додаткової угоди; Позичальник повинен повернути транш у національній валюті в терміни, встановлені графіком погашення кредиту […], але в будь-якому випадку не пізніше 04.07.2018 (а.с. 100-101).

25.08.2015 АТ «УкрСиббанк» скерувало ОСОБА_2 лист № 30-5/1068, в якому повідомив Позичальника про можливість погашення заборгованості за кредитним договором № 11429799000 від 29.04.2011 на акційний умовах. В листі банк зазначив, що у випадку погашення позивальником заборгованості у розмірі 20% від фактичної суми заборгованості на дату такого погашення та витрат, понесених Банком на примусове стягнення заборгованості, АТ «УкрСиббанк» анулює залишок заборгованості за кредитним договором (а.с. 16).

ОСОБА_2 скористався цією пропозицією та погасив визначену банком частину заборгованості, у зв’язку із цим АТ «УкрСиббанк» листом від 26.08.2015 № 31-3-04/139 підтвердило, що відсутність станом на 26.08.2015 заборгованості за кредитним договором № 11429799000 від 29.04.2011 (а.с. 17).

Оскільки банк у 2015 році анулював за своїм самостійним рішенням частину основної суми боргу (кредиту) ОСОБА_2 та вручив боржнику відповідне повідомлення, АТ «УкрСиббанк» включило до відомостей поданого контролюючому органу «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку» за формою 1ДФ за третій квартал 2015 року (а.с. 88, 36) відомості про виплату ОСОБА_2 доходу в сумі 189393,99 грн. (ознака доходу « 126»). АТ «УкрСиббанк» також підтвердило інформацію про анулювання основної суми боргу (кредиту) у 2015р. за самостійним рішенням кредитора, з врученням відповідного повідомлення боржнику, шляхом надіслання контролюючому органу листа від 06.09.2017 № 14-2-2/14150, скерованого у відповідь на запит ГУ ДФС у Львівській області (а.с. 70-71).

Франківське відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 05.07.2016 скерувало ОСОБА_2 запит № 8578/10/13-05-13-01-15/286, в якому просило надати інформацію про отриманий ним дохід в 2015 році від анулювання боргу АТ «УкрСиббанк» та пояснити причини неподання і не відображення доходу в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік в розмірі 189394 грн. (а.с. 87). ОСОБА_2 цей запит отримав (а.с.86), проте відповіді на нього не надав.

21.11.2017 начальник ГУ ДФС у Львівській області прийняв наказ № 5682 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2В.» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 тривалістю 5 робочих днів з 07.12.2017 (а.с. 91). Цей наказ разом з повідомленням від 21.11.2017 № 704 скеровано 21.11.2017 ОСОБА_2 з пропозицією надати усі необхідні документи, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків) (а.с. 90). ОСОБА_2 отримав згадані наказ та повідомлення 24.11.2017 (а.с. 89), проте інформації та документів на підтвердження своєї позиції контролюючому органу не надав.

ГУ ДФС у Львівській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015. За результатами перевірки складено акт від 20.12.2017 № 2331/13-01-13-07/НОМЕР_5 (а.с. 38-42). В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до звітності за формою 1-ДФ та інформації, наданої ПАТ «УкрСиббанк» в листі від 06.09.2017 № 14-2-2/14150, заборгованість ОСОБА_2 (Позичальника) перед ПАТ «УкрСиббанк» (Кредитором) в сумі 189393,99 грн. погашена шляхом прощення Кредитором на підставі статті 605 ЦК України «прощення боргу». Тому перевіркою встановлено, що фізична особа-платник податків ОСОБА_2 за 2015 рік отримав дохід від ПАТ «УкрСиббанк» у вигляді прощення (анулювання) боргу основної суми кредиту на загальну суму 189393,99 грн. При цьому декларацію про майновий стан та доходи до ДПІ не подав, податок на доходи фізичних осіб з доходу у формі прощення (анулювання) боргу в сумі 37269,80 грн. не сплатив; це ж порушення призвело до заниження військового збору за 2015 рік в сумі 2840,90 грн. (а.с. 38-42). За результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області дійшло висновку про порушення позивачем (стор. 7 акта перевірки):

- абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164, п. 167.1 статті 167 ПК України, у зв’язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 37269,80 грн.;

- п. 49.18.4 п. 49.18 статті 49, п. 179.1 статті 179 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- пп. 1.2, пп.1.3, пп. 1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пп.168.1.1., пп.168.1.2 п. 168.1 статті 168 Закону України від 28.12.2014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 2840,90 грн.

Акт перевірки від 20.12.2017 № 2331/13-01-13-07/НОМЕР_5 скеровано ОСОБА_2 рекомендованим листом 20.12.2017, який 16.01.2018, згідно відмітки на повідомленні, отримав повнолітній член сім’ї - дружина (а.с. 73).

ОСОБА_2 заперечень на акт перевірки з метою спростування викладених у ньому обставин контролюючому органу не подавав.

На підставі цих висновків акта перевірки № 2331/13-01-13-07/НОМЕР_5 від 20.12.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесло три податкові повідомлення-рішення від 25.01.2018:

1) за № НОМЕР_1, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 46587,25 грн., в тому числі за податковим зобов’язанням 37269,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9317,45 грн. (а.с. 18);

2) за № НОМЕР_2, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 3551,10 грн., в тому числі за основним платежем 2840,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 710,20 грн. (а.с. 18 звор.);

3) за № НОМЕР_3, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн. (а.с. 19).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі – ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Норми ПК України застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (пункт 15.2. статті 15 ПК України).

В статті 14 ПК України наведено визначення таких понять:

- додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47. пункту 14.1 статті 14);

- дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю (пп. 14.1.54. пункту 14.1 статті 14).

Об'єктом оподаткування резидента, згідно з підпунктом 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 ПК України, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1. статті 164 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

Згідно з пп. «д») підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 179.1. статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 49.18.4. пункту 49.18. статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Як визначено в пункті 179.7. статті 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Згідно з пункту 20.1. статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 127.1. статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнити пунктом 16-1 такого змісту:

« 161. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6. Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу".

При цьому Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (набрав чинності 01.01.2015) справляння військового збору продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду. Верховний Суд в постанові від 26.06.2018 у справі № 802/1108/17-а висловив свою позицію в аналогічних спірних правовідносинах: «… 10. Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника податків. 11. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об’єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. 12. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. 13. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору».

Оцінюючи аргументи сторін та досліджені докази суд керується такими міркуваннями:

Суд встановив, що АТ «УкрСиббанк» 26.08.2015 у зв’язку із погашенням ОСОБА_2 частини своїх боргових зобов’язань на пільгових (акційних) умовах прийняло рішення про анулювання залишку заборгованості за договором №11429799000 від 29.04.2011. Кредитор повідомив боржника про цей факт шляхом надіслання листа, цей факт позивачем визнається. АТ «УкрСиббанк» включив основну суму анульованого (прощеного) в 2015 році боргу (кредиту) в розмірі 189393,99 грн. до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (за формою 1ДФ) за третій квартал 2015 року з ознакою доходу 126 (додаткове благо).

Обов'язок фізичної особи – боржника щодо декларування та сплати податку з доходу у формі анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням боргу виникає у платника податку за наявності таких умов:

- отримання доходу (додаткового блага) у сумі боргу цього платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням;

- надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу;

- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.

З огляду на це суд дійшов висновку, що сума прощеного кредитором боргу (189393,99 грн.) в розумінні ПК України є доходом ОСОБА_2, який підлягав включенню платником податку до його річного оподатковуваного доходу як отримане додаткове благо відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України. Тому ОСОБА_2 був зобов'язаний до 01.05.2016 подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага, отриманого від АТ «УкрСиббанк» внаслідок анулювання (прощення) останнім основної суми боргу (кредиту) у 2015 році та, відповідно, нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Суд при прийнятті рішення враховує, що контролюючий орган скеровував ОСОБА_2 запит про надання документів, повідомлення про призначення перевірки та копію акта перевірки. Платник податків не надав контролюючому органу до/підчас перевірки будь-яких документів, що спростовували б повідомлені Банком (кредитором) обставини, а також не подавав заперечень на акт перевірки щодо недостовірності викладених у ньому обставин. Позивач не надав таких документів і суду. З огляду на це суд дійшов висновку, що позивач проігнорував надані ПК України платнику податків процесуальні можливості надати контролюючому органу свою позицію та документи на її підтвердження, взяти участь у перевірці чи заперечити її результати. Тому доводи представника позивача про неповне з’ясування контролюючим органом при проведенні перевірки обставин справи не заслуговують на увагу.

Суд вважає помилковим посилання представника позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Суд встановив, що ОСОБА_2 в 2011 році уклав з Банком додаткову угоду, якою істотно змінено умови кредитного договору, укладеного в 2008 році. В контексті спірних відносин визначальними є зміни, щодо передбачали зміну базової валюти кредиту з долара США на гривню ще в 2011 році, а також виділення в момент укладення додаткової угоди №2 від 29.04.2011 договору першого траншу для погашення заборгованості по кредитній лінії в доларах США. Виходячи з умов додаткової угоди № 2 від 29.04.2011, проаналізованих судом вище в цьому рішенні, кредитна угода ОСОБА_2 не є «фінансовим кредитом в іноземній валюті, не погашеним до 1 січня 2014 року»; станом на 01.01.2014 це був кредит в національній валюті – гривні. З огляду на цю обставину пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не застосовується до спірних правовідносин.

Суд перевірив правильність визначення контролюючим органом суми податкових зобов’язань та не виявив помилок. Так, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2015 року становила 1218 гривень. З огляд на розмір ставки податку сума зобов’язання становить 37269,80 грн. (1218*10*15%=1827; 189393,99-12180=1772130,99*20%=35442,80). Тому контролюючий орган правильно визначив у податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 25.01.2018 суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб 37269,80 грн., а також застосував до платника податку штрафні санкції в розмірі 25% від суми зобов’язання в розмірі 9317,45 грн. (перше порушення).

Щодо військового збору, то такий за 2015 рік обчислюється за 2015 рік таким чином: 189393,99*1,5%=2840,90. Тому контролюючий орган правильно визначив в податковому повідомленні-рішенні від 25.01.2018 №0025681307 суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 2840,90 грн., а також застосував до платника податку штрафні санкції в розмірі 25% від суми зобов’язання (710,20 грн.).

Оскільки ОСОБА_2 не подав податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, контролюючий орган на підставі пункту 20.1. статті 120 ПК України правомірно застосував до платника податків штраф в сумі 170 грн. (податкове повідомлення - рішення від 25.01.2018 № НОМЕР_3).

Критерії правомірного рішення суб’єкта владних повноважень визначено частиною другою статті 2 КАС України. Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи свої висновки суд дійшов переконання, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 25.01.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений ПК України. Тому суд вважає, що підстав для скасування цих податкових повідомлень – рішень немає.

З огляду на висновки суду по суті спору, понесені ОСОБА_2 судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_2 (79000, Львівська область, місто Львів, вул. академіка ЄфремоваАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) до Головного управління ДФС у Львівській області (79003, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ідентифікаційний код 39462700) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 25.01.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, - відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати покласти на нього.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.01.2019.

Суддя Москаль Р.М.