Рішення № 79012921, 03.01.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2019 р. № 1440/2404/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Паркова, 15-А, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500 про:визнання протиправною бездіяльності; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги визнати бездіяльність Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (надалі - РДА або відповідач) протиправною та зобов'язати РДА: уточнити списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), шляхом внесення позивача до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Авангард», виданого 02.10.1995; надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (земельної частки (паю)) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказала, що вона у 1991-1997 роках була членом КСП «Авангард», тому, в зв'язку з передачею землі у колективну власність вказаного підприємства, отримала право на земельну частку (пай) у розмірі 9,93 умовних кадастрових гектари. З метою отримання земельної ділянки позивач звернулася до РДА, проте остання, в порушення вимог Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі - Закон № 899) та Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (надалі - Указ № 720), відмовила позивачу у задоволенні її заяви.

РДА проти задоволення позовних вимог заперечила, вказавши, зокрема, у відзиві (арк. спр. 19-20) про те, що позивач при зверненні не подала документ, що підтверджує її право на земельну частку (пай), - сертифікат про право на земельну частку (пай). Крім того, відповідач зазначив, що, в силу статті 122 Земельного кодексу України та статті 5 Закону № 899, він не є розпорядником земель державної форми власності, не наданих у власність або користування, а також не є органом виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної форми власності за межами населених пунктів на території Єланецького району. РДА зауважила, що вимога про зобов'язання уточнити список осіб, які мають право на земельну частку (пай), шляхом включення до нього позивача не може бути задоволена, оскільки відповідні списки затверджував виконком сільської ради (орган місцевого самоврядування).

Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу було розглянуто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, 22.03.1991 вона була прийнята до членів колгоспу «Авангард», а 21.06.1997 - виключена з членів КСП «Авангард» (арк. спр. 13).

Листом від 08.06.2018 № 20/132-18 (арк. спр. 11) відділ в Єланецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надав представнику позивача таку інформацію: «… Державний акт на право колективної власності КСП «Авангард» Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області від 02.10.1995 року. Середній розмір земельної частки (паю) по КСП «Авангард» Возсіятської сільської ради Єланецького району Миколаївської області становить 9,93 умовних кадастрових гектари та середня вартість земельної частки (паю) станом на 1996 рік становить - 28343,01 грн. Станом на 01.01.2018 рік вартість земельної частки (паю) з урахуванням коефіцієнтів індексації (4,796 та 1,756) становить - 238698,48 грн. …».

23.05.2018 представник позивача звернувся до відповідача із заявою (надалі - Заява, арк. спр. 9), в якій, з посиланням на Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (надалі - Указ № 720) та на частину четверту статті 118 Земельного кодексу України, просила надати дозвіл на отримання земельної частки (паю), право на яку ОСОБА_1 отримала в зв'язку із роботою в агрофірмі «Авангард». До Заяви представник позивача додав копії сторінок трудової книжки ОСОБА_1

Листом від 13.06.2018 № 523/04-34/18 (надалі - Лист, арк. спр. 10) РДА повідомила позивача про неможливість надання дозволу на виділення земельної ділянки (паю) «… на підставі … Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» у зв'язку з відсутністю належних документів, що засвідчують право власності на земельну частку (пай) …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано вище, у Заяві позивач просила РДА надати дозвіл «… на отримання земельної частки …».

У позові ОСОБА_1 заявила, зокрема, вимоги про зобов'язання РДА уточнити списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), шляхом внесення позивача до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП «Авангард», виданого 02.10.1995, та надати позивачу дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (земельної частки (паю)) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, у позові ОСОБА_1 заявила вимоги, з якими не зверталася до РДА.

Як вказано у частинах третій та четвертій статті 118 Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Вказаними нормами не врегульований порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Цей порядок визначений Указом № 720, згідно з яким:

паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) - пункт 1;

право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними - пункт 2;

вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства - пункт 3;

розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією - пункт 4;

видача громадянам сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією - пункт 5;

у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянку в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації - пункт 6.

Згідно з пунктом 17 розділу Х Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власниками земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як вказано у статті 3 Закону України від 05.06.2003 № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі - Закон № 899), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Виходячи з викладеного у позовній заяві, ОСОБА_1 у 1995 році (видача КСП державного акта на право колективної власності на землю) сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала. Отже, за відсутності правовстановлюючого документа, позивач не вправі вимагати від відповідача відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

За таких обставин, відповідач обґрунтовано відмовив позивачу у вчиненні дій, передбачених статтею 5 Закону № 899.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для задоволення заяви позивача, тому визнав такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання бездіяльності РДА протиправною та про зобов'язання вчинити певні дії.

Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що, згідно зі статтею 2 Закону № 899, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону (громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості).

Частиною третьою статті 1 Закону № 899 передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Єланецької районної державної адміністрації Миколаївської області (вул. Паркова, 15-А, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500, ідентифікаційний код 04056724) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна