Постанова № 7901284, 11.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.12.09Справа №2а-2291/08/6 (15:43)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А., судді ЯковлєваС.В., судді Цикуренка А.С. , при секретарі Усковій О. І., за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Київським РВ СМУ ГУ МВС України в Криму 14 вересня 1999 року;

представника відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 05/1-1653 від 27.10.09, розглянув адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Прокуратури АР Крим,Державного казначейства України

про спонукання до виконання певних дій

Суть спору. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРКз позовом до відповідача про визнання наказу № 1 прокурора АРК від 04.01.1999р. про звільнення з органів прокуратури за проступок, що порочить як працівника прокуратури противоправним та його скасування; поновлення в посаді старшого прокурора відділу прокуратури АРК з 04.01.1999р.; визнання запису у трудовій книжці про звільнення з органів прокуратури за проступок, що порочить як працівника прокуратури недійсною; зобов'язання прокуратуру АРК внести запис в трудову книжку про звільнення з органів прокуратури за проступок, що порочить як працівника прокуратури недійсною;зобов'язання прокуратуру АРК зарахувати час, пов'язаний з незаконним відстороненням від посади з 04.01.1999р. до поновлення в посаді старшого прокурора відділу прокуратури АРК в загальній трудовий стаж; стягнення заробітної плати за кожний місяць незаконного відсторонення (звільнення) з посади старшого прокурора відділу прокуратури АРК, починаючи з січня 1999р. по наступний час з урахуванням індексу інфляції; стягнення компенсації моральної шкоди виходячи з середньомісячної заробітної плати за кожний місяць незаконного відсторонення (звільнення) з посади старшого прокурора відділу прокуратури АРК з урахуванням індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", якими передбачені права позивача на відшкодування заробітку, поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних дій органів прокуратури, зокрема незаконного застосування адміністративного стягнення - арешту на 15 діб.

Ухвалою суду від 12.12.08 по справі залучений прокурор АР Крим як тертя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 10.02.09 по справі призначена судово-бухгалтерська експертиза.

Прокуратура АР Крим проти позову заперечує, посилається на сплив строків передбачених ст. 233 КЗпП України, оскільки оскаржуваний наказ був виданий у 1999 році. Взагалі вважає вимоги безпідставними, у звязку з чим просить у позові відмовити.

Представник Державного казначейство України до суду не прибув, про розгляд справи повідомний належним чином, однак надав заперечення з посиланням на ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Порядок виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також суді, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04.02.08 № 39, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.02.08 за № 110/1401 згідно яких відшкодування здійснюється Державним казначейством України за вимогою органів державної виконавчої служби по черговості їх надходження, за рахунок та в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті на цю мету. Також відповідач вважає, що поновлення трудових прав позивача могло мати місце , якщо підставою для його звільнення став вирок суду про кримінальне покарання чи постанова про накладення адміністративного стягнення у виді виправних робіт, щодо відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на необхідність закриття провадження в цій частині, дані позовні вимоги вже були вирішені апеляційним судом АРК.

Позивачем позовні вимоги уточнені, згідно яких він просить визнати наказ Прокуратури АРК № 1 від 04.01.1999р. про звільнення з органів прокуратури за проступок, що порочить як працівника прокуратури противоправним; стягнути з держави України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного казначейства України заробітну плату за кожний місяць незаконного відсторонення (звільнення) з посади старшого прокурора відділу прокуратури АРК, починаючи з січня 1999р. по 11.11.2007 у тому числі з урахуванням індексу інфляції за грудень 2007, 2008 рік, січень-серпень 2009р. в сумі 444027,87 грн.; стягнення моральної шкоди за незаконне звільнення з посади прокурора відділу прокуратури АРК 10 % від загальної суми недоотриманої заробітної плати за весь період незаконного звільнення в сумі 44 000,00 грн.; стягнення судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи в сумі 3 415,78 грн.

Прокурор АР Крим до суду не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, будь-яких клопотань не адресував, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних доказів.

Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення сторін, оцінив докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 01.12.1998 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-3 КУпАП і накладене стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на сім діб.

Постановою Голови Верховного Суду АРК від 03.12.1998р. за результатами розгляду протесту прокурора АР Крим постанова Київського районного суду м. Сімферополя від 01.12.1998р. залишена без змін.

Наказом Прокуратури АР Крим № 1 від 04.01.1999р. ОСОБА_1 звільнений з органів прокуратури з 04.01.1999р. за проступок, який порочить його як робітника прокуратури (п.5 ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України) (а.с.7).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 у справі "ОСОБА_1 проти України" встановлено, що при застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді арешту мало місце порушення ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а застосоване до нього покарання у вигляді адміністративного арешту за своєю суттю було кримінальним покаранням.

Постановою Верховного Суду України від 19.03.07 постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 01.12.1998 року та постанову Голови Верховного Суду АРК від 03.12.1998 р. щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя в АРК від 05.10.07 у справі №2-3099/2007 позов ОСОБА_1 задоволено частково; скасований наказ Прокурора АРК № 1 від 04.01.1999 про звільнення ОСОБА_1 за проступок, що порочить його як робітника прокуратури; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу Прокуратури АРК; визнано запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення за проступок, що порочить його як робітника прокуратури недійсним, зобов'язано Прокуратуру АРК зробити відповідний запис в трудовій книжці останнього; стягнено з держави України шляхом списання з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період незаконного звільнення по день ухвалення рішення в розмірі 345407,21 грн. та відшкодування моральної шкоди 35 000,00 грн.; в решті позовних вимог про стягнення моральної шкоди та зобов'язання Прокурора АРК після набрання рішення суду розповсюдити прес-реліз через засоби масової інформації про його реабілітацію відмовлено (а.с.13-15).

Наказом прокурора АРК № 2004 від 12.11.2007р. скасований наказ прокурора АРК № 1 від 04.01.1999р. про звільнення позивача з посади старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АРК; поновлено радника юстиції ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури АРК на посаді старшого прокурора відділу нагляду за додержанням природоохоронного законодавства прокуратури АРК (а.с.40).

Наказом Прокурора АРК № 2011 від 12.11.2007р. позивача звільнено з 12.11.07 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (ст. 38 КЗпП України) (а.с. 38).

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 24.03.2008 року апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в АРК задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 05.10.07 в частині відшкодування моральної шкоди залишено без змін, в решті позовних вимог рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 05.10.07 скасовано, провадження у справі закрито, роз'яснено ОСОБА_1 про його право звернення до суду за захистом своїх трудових прав в порядку адміністративного судочинства (а.с.16-17).

Додатковою ухвалою Апеляційного суду АРК від 24.03.2008 року апеляційну скаргу Державного казначейства України задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 05.10.07 в частині відшкодування моральної шкоди залишено без змін (а.с. 18).

Позивач, не зважаючи що наказ прокурора АРК №1 від 04.01.1999р. про звільнення його з посади скасований прокурором 12.11.2007, звернувся до суду з вимогою про визнання даного наказу протиправним, як акт індивідуальної дії, який порушив його права та спричинив заподіяння шкоди.

Вирішуючи уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, судом встановлено наступне.

Згідно ст.8 Постанови Верховної Ради України "Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України" N 1796-XII від 06.11.1991 дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно ст. 9 зазначеної Постанови дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5)звільнення; 6)звільнення з позбавленням класного чину.

Оскільки, як встановлено судом раніш, рішенням Верховного суду України справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскаржуваний наказ, який винесений на підставі п. 5 ст. 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України є безпідставним, таким що порушує права позивача та внаслідок чого є противоправним.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями,діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказане свідчить, що Конституцією України передбачена можливість відшкодування за рахунок держави як матеріальної, так і моральної шкоди, що спричинена протиправною бездіяльністю посадових осіб державних органів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду": право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у разі незаконного застосування адміністративного арешту.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах та порядку, передбачених цим Законом виникає у випадках: ... закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, позивач цілком обґрунтовано звернувся до суду із зазначеним позовом.

Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства Юстиції та Міністерства Фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996р., затверджено "Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Як зазначено в п.п. 1, 2. Положення, останнє визначає порядок застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", а також визначає органи, на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов'язані з цим обов'язки зазначених органів.

Відповідно п.8 Наказу Міністерство юстиції України "Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" N 6/5/3/41, 04.03.1996 з відповідними змінами та доповненнями на момент розгляду спірних відносин згідно з частиною 1 ст.4 Закону розмір сум, які передбачені п.1 ст.3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

При цьому, суд не приймає, як обґрунтовані, посилання Державного казначейства України щодо відсутності підстав відшкодування позивачу шкоди виходячи із заробітку не одержаного внаслідок незаконного звільнення оскільки положеннями ст. 56 Конституції України, що мають вищу юридичну силу, імперативно та однозначно передбачено право громадянина на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю державних органів.

Згідно частин 1,4 статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду": відшкодування шкоди у випадках передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п.12 вищевказаного Положення, - у місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії, витребує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст. 12 Закону постанову.

Частиною 4 статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких нормативно-правових актів України" встановлюється, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у 2008 році за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється Державним казначейством України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, в такому порядку:

Державне казначейство України у терміни, визначені у приписі, списує у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Зазначене відповідає положенням Закону України "Про виконавче провадження" та Бюджетного кодексу України, оскільки, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчою службою підлягають виконанню рішення органів державної влади, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, а згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Крім того, рахунок державного бюджету, з якого може бути здійснено відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відкрито у Державному казначействі України.

Вищезазначене свідчить, що Державне казначейство України наділено повноваженням, за вимогою Департаменту Державної виконавчої служби, здійснювати відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету та в певному порядку.

Слід зазначити, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" має вищу юридичну силу ніж пункт 13 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкода, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996.

Приймаючи до уваги висновок судово-економічної експертизи від 09.12.09, якою визначений розмір заробітку ОСОБА_1, станом на 01.07.09 без щорічних доплат, за період з 01.01.1999 по 11.11.2007р. у розмірі 135 056,96 грн. (додаток №1 висновків) (а.с.85-91).

Допитний у суді експерт ОСОБА_4 підтвердив висновки викладені за наслідками проведеної судово-економічної експертизи по справі.

Однак, суд не погоджується з вимогами позивача про відшкодування заподіяної шкоди, яка на думку ОСОБА_1 повинна складатися з суми заробітної плати з урахуванням індексу інфляції.

Аналізуючи положення статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Будь-які посилання щодо необхідного відшкодування сум з урахуванням індексу інфляції до заробітної плати громадянина, як наслідок заподіяної шкоди, чинне законодавство не містить, а тому позов у частині відшкодування шкоди у вигляді індексу інфляції до заробітку за період з 1999р. по листопад 2007р. на суму 118387,66 грн. та станом на вересень 2009р. в сумі 116332,02 грн. задоволенню не підлягає.

Викладене стосується також недоотриманої грошової компенсації за невикористані відпустки у 1999-2007 роках визначену позивачем в сумі 52400,85 грн., яка також не визначена законодавчо, як заподіяна шкода, яка підлягає обовязковому відшкодуванню.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, діями прокуратури АРК тільки в частині стягнення суми шкоди у розмірі заробітку 135056,96 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд не погоджується з посиланням прокуратури АРК на сплив строку звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Твердження в той частині, що позивачем порушений строк для звернення до суду з позовом про оскарження наказів про дисциплінарне стягнення, оскільки відповідно до ст.99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, якій обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Не підлягає застосуванню до даних правовідносин положення статті 233 КЗпП України, у звязку з тим, що позивач просить відшкодувати йому заподіяну шкоду у спосіб та на підставах визначених Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" і вимог про поновлення на роботі не заявляє.

Оскільки ухвалою Апеляційного суду АРК, при закритті провадження справі, роз'яснено ОСОБА_1 право звернення до суду за захистом своїх прав в порядку адміністративного судочинства лише 24.03.2008 року, а з позовом позивач звернувся в порядку адміністративного судочинства до Окружного адміністративного суду АРК 28.08.2008, сумнівів у суду щодо дотримання позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України, для звернення до суду, не виникає. Отже, наслідки, передбачені ст. 100 КАС України, судом в даній справі застосуванню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Стаття 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"передбачає відшкодування моральної шкоди у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством, як зазначено в статті 13 вищевказаного закону.

У частині 1 ст.16 Цивільного кодексу України зазначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода складається з фізичної болі та страждань, що отримані особою у зв'язку з пошкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, що особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні до неї або її родини чи близьких родичів, у душевних стражданнях, пов'язаних із знищенням або пошкодженням майна, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації фізичної особи.

За загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Пунктом 4 вказаної Постанови передбачено, що у позовній заяві про відшкодування такої шкоди, крім іншого, має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У позовній заяві позивач просить відшкодувати моральну шкоду, але не зазначає, в чому полягала ця шкода, не обґрунтований документально розмір моральної шкоди, відсутні докази наявності причинного зв'язку дій прокуратури АР Крим з негативними наслідками для позивача у вигляді: страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивачем по даній справі не надано доказів на підтвердження, завданої йому неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди, а також не надано доказів на підтвердження заподіяних йому страждань внаслідок фізичного чи психічного впливу та на причиний зв'язок між шкодою, на наявність якої позивач посилається та постановою Верховного суду України про закриття відносно нього провадження по адміністративній справі.

Вищеперелічені обставини дають суду певних підстав зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд знаходить позов ОСОБА_1 доведеним у частині вимог про стягнення грошових коштів в сумі 135056, 96 грн. шкоди у вигляді втраченого заробітку та визнання протиправним наказу прокурора АР Крим №1 від 04.01.1999 року, які і підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1,3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Так, позивач у звязку з проведенням судової експертизи по справі сплатив 3284,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією від 30.03.09, однак у звязку з частковим задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача понесені витрати пропорційно задоволеній частині позову в сумі 985,32 грн. з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.12.2009р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАС України постанову складено 15.12.2009р.

Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним наказ прокурора Автономної Республіки Крим №1 від 04.01.1999 року про звільнення з органів прокуратури ОСОБА_1 за проступок, що порочить як робітника прокуратури.

3. Стягнути з єдиного державного казначейського рахунку Державного казначейства України (01025, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 20055032) на користь ОСОБА_1 135056, 96 грн. шкоди у вигляді втраченого заробітку.

4. Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь ОСОБА_1 985,32 грн. судових витрат понесених у звязку з проведенням судової експертизи.

5. У задоволенні іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Судді Латинін Ю.А.

Яковлев С.В.

Цикуренко А.С.