Постанова № 7901274, 02.12.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.12.09Справа №2а-3703/08/6 (14:14)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Лєбєдєвій О. М, за участю:

представника позивача - Сергієнко Андрія Валерійовича, довіреність б/ від 26.10.09;

представника відповідача -Душенчук Тетяни Борисівни, довіренсть № 3033/9/20-0 від 01.12.08, розглянув адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Первомайський"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення - рішення № 3949/10/23-020000632301/0 від 15.09.08 про застосування штрафних фінансових санкцій та донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 28673,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 14 336,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення винесено за результатами невірного застосування податковим органом вимог Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі – Закон №168).

Ухвалою суду від 01.10.2008 року відкрито провадження у справі. Ухвалою суду від 04.12.2008 року після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а. с. 25-27), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичному надходженні цього податку до Державного бюджету України від платника податку-продавця. Продавець, з якими мав правові відносини позивач (КП "Сілал"), не підтвердили факт взаємовідносин по ланцюгу придбання товарів, у тому числі до виробника, крім того відсутні відомості про нарахування і сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України, тому заявлена позивачем сума податку до відшкодування не може бути відшкодована.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”(далі –Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну невиїзну позапланова перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2006 року. За результатами перевірки складено акт від 05.09.08 року № 1339/23-2/32080768, згідно із яким встановлено порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону №168, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, занижено податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 28 673,00 грн

Зазначений висновок податкового органу мотивовано наступними обставинами, встановленими під час перевірки. Податковим органом встановлено, що одними із основних постачальників позивача при формування податкового кредиту з податку на додану вартість є КП "Сілал". З метою підтвердження правомірності формування податкового кредиту були направлені запити до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК на проведення зустрічної перевірки з питань правових відносин Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Первомайський" та КП "Сілал".

Згідно отриманої відповіді від ДПІ в м. Сімферополі АРК за № 5522/7/23-7 від 22.04.08 (вх 108/7 від 24.04.08) встановлено, що постачальник КП "Сілал" у декларації з ПДВ за червень 2006 року не задекларував податкові зобов'язання. 03.05.06 платником надана заява про ліквідацію підприємства та 29.08.2006 КП "Сілал" знято з обліку платників податків ПДВ у м. Сімферополі АРК. Сплата за виконані роботи по розрахунковому рахунку або касі не проводилась та відповідно до наданих документів закриття розрахунків між ТОВ "Завод "Первомайський" та КП "Сілал" відбулося за рахунок уступки права вимоги (повідомлення про уступку права вимоги від 30.06.06, згідно якого КП "Сілал" на підставі відповідної угоди від 30.06.06 уступило право вимоги виконання обов'язків на користь ТОВ "Агрооб'єднання "Первомайське".

Відповідач з системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" прийшов до висновку про прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та включенням до складу податкового кредиту такого податку. Таким чином, на думку відповідача, позивачем був порушений припис п.п.7.4.1, 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищений податковий кредит, включений в декларацію з ПДВ 2006 р. на 28 673,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05.09.08 року № 1339/23-2/32080768 від 05.09.08 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000632301/0 від 15.09.08 року про зменшення суми заявленого до відшкодування податку на додану вартість у розмірі 43009,5грн., що складається з 28673,00 грн. основного платежу та 14336,5 штрафних ( фінансових) санкцій.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення відповідно до ст. 5 Закону №2181 в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до преамбули Закону №168 цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Безпосередній порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) врегульований п. 7.7 ст. 7 Закону №168.

Відповідно до положень п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як передбачено приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Одночасно положеннями п. 7.5. ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Відповідач ці документи перевірив і не має до них ніяких зауважень. Недостовірність жодного з них не встановлена і зустрічними перевірками. Сумніви у достовірності досліджених судом податкових накладних № 2310 від 10.06.06 та № 2317 від 15.06.06, № 2341 від 30.06.06 та № 2345 від 30.06.06 (а.с. 69-70) у суду не виникли.

Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків в ланцюгу постачання не відносяться до первинних документів позивача, в зв’язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі. Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що посадовим особами органу державної податкової служби України встановлено відсутність за місцезнаходженням юридичної особи –одного з постачальників в ланцюгу поставки, оскільки зазначена обставина ніяк не впливає на факт виникнення податкового кредиту, від так не має належного доказового значення для вирішення спору.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Тобто обов’язок внесення податку до бюджету покладається на продавця товару, а не на покупця.

Якщо в ланцюгу постачання контрагент не виконав свого обов’язку по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку на його відшкодування якщо останній виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має відповідні документальні підтвердження.

Суд вважає, що за загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцем разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності і обережності і йому мало було відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Зазначені висновки містяться також й у Постанові Верховного суду України від 12.02.08 по справі № 08/28.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесення спірного податкового повідомлення - рішення належним чином не довів.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

У зв’язку зі складністю справи судом 02.12.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 07.12.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст. 160,165 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК № 0000632301/8 від 15.09.08 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 43009,5 грн, у тому числі 85 673,00 грн. основного платежу та 14 336,5 штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Первомайський" (код з ЄДРПОУ 32080768) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Латинін Ю.А.