Рішення № 79007971, 28.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ справа № 520/6397/18

провадження № 2/520/4821/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2018 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в одноособовому складі: головуючий суддя Літвінова І.А., (секретар – Молодов В.С.), розглянувши в порядку спрощеного провадження за відсутністю учасників справи цивільну справу № 520/6397/18 за позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: Державна фіскальна служба України, Одеська міська рада, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1 з позовом про скасування арешту з майна до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін, визнано учасниками справи позивача ОСОБА_1, відповідача - Перший Київський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: Державна фіскальна служба України, Одеська міська рада.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 2018 року прийнято відзив відповідача - Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, продовжено строк вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2018 року прийнято відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив та продовжено строк вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2018 року залучено ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, продовжено строк вчинення процесуальних дій учасниками справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2018 року прийнято уточнення позовних вимог ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи: Державна фіскальна служба України, Одеська міська рада, ОСОБА_3 про скасування арешту; продовжено строк вчинення процесуальних дій учасниками справи до 27.12.2018 року.

Станом на 28.12.2018 року жоден з учасників справи не звертався до суду з заявою про продовження чи поновлення процесуального строку. Зважаючи на те, що строки розгляду у цій цивільній справі втрачають ознаки розумності, суд ухвалив закінчити строк вчинення процесуальних дій учасниками цивільної справи № 520/6397/18 та перейти до розгляд справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Як встановлено судом, за заявленими позовними вимогами позивач просить звільнити майно, а саме: 7/20 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса вул. Світанку, буд 5, належне ОСОБА_1, з-під арештів, які накладено: постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі, від 15 серпня 2000 року про арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 26013267 від 12 листопада 2008 року; постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі від 15 серпня 2000 року про арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 26013226 від 12 листопада 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне, що вона є власником 7/20 житлового будинку за адресою: м. Одеса вул. Світанку, буд 5.

8 травня 2018 року після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 123199862, позивачу стало відомо, що Київський районний відділ державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі постановами від 15 серпня 2000 року наклав арешт на належну їй на праві власності частину будинок за адресою: м. Одеса вул. Світанку, буд 5.

Вона звернулась на особистому прийомі до начальника Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 з питанням щодо скасування арештів, та отримала відповідь, що у відділі виконавчої служби відсутні виконавчі провадження про стягнення з неї будь-яких стягнень на користь стягувачів та що для скасування арешту майна їй необхідно звернутись до суду.

За допомогою моніторингу Єдиного реєстру боржників позивачем було встановлено, що у відділі виконавчої служби відсутні відомості щодо невиконаних боргових зобов’язань ОСОБА_1

Проте, станом на 8 травня 2018 року арешт, який накладений державним виконавцем - не скасовано. Таким чином, окрім як в судовому порядку, позивач не має можливості захистити свої права.

Відповідач надав відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що перевіркою книг обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю за 2000 рік, встановлено, що на примусовому виконанні в Київському районному відділі державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі перебувало виконавче провадження про стягнення суми боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 З метою забезпечення збереження майна боржника та 15 серпня 2000 року державним виконавцем відділу винесено постанову, якою накладено арешт на належну позивачу 7/20 частини будинку, який розташований за адресою: м. Одеса вул. Світанку, буд. 5. Після закриття виконавчої справи та у зв’язку із закінченням строків зберігання, вищезазначене виконавче провадження було знищено. Відповідач зазначає про відсутність підстав для скасування арештів та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Треті особи пояснень щодо позову в порядку статті 181 ЦПК України до суду не подавали.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання у справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі за даних підстав.

Відповідно до Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Судом встановлено, що, відповідно до рішення народного суду Київського району м. Одеси від 11 листопада 1973 року у справі № 2-2343/1973р., був розірваний шлюб, зареєстрований між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Георгієвичем. ОСОБА_5 присвоєно дошлюбне прізвище ОСОБА_1 та виділено 7/20 частин будинку № 5 по вул. Світанку у м. Одесі. Право власності позивача на вказане нерухоме майно підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40950184 від 5 травня 2018 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна № 125011518 від 23 травня 2018 року.

Згідно з відомостями реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що містяться у інформаційної довідці № 123199862 від 8 травня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, на належне позивачу нерухоме майно був накладений арешт: постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі від 15 серпня 2000 року, номер запису про обтяження 26013267 від 12 листопада 2008 року, та постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі від 15 серпня 2000 року, номер запису про обтяження 26013226 від 12 листопада 2008 року Обтяження зареєстровані державним реєстратором ОСОБА_7, юридичний департамент Одеської міської ради.

Судом встановлено, що на виконанні у Київському районному відділі державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі перебувало виконавче провадження про стягнення суми боргу в розмірі 2500 дол. США з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, що підтверджується відзивом відповідача на позовну заяву по справі.

З метою забезпечення збереження майна боржника, 15 серпня 2000 року відповідачем винесено постанову, якою накладено арешт на майно позивача - 7/20 частини будинку за адресою: м. Одеса вул. Світанку, буд. 5, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Пунктом 1 ст. 9 цього Закону визначено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

У відповідності до п. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

За положеннями п. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб’єкт оціночної діяльності, а пунктом 1 ст. 15 цього Закону встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

За Інформацією з Єдиного реєстру боржників (http://erb.nais.gov.ua/), станом на 23 травня 2018 року, відомості щодо невиконаних боргових зобов’язань відносно боржника – ОСОБА_1 – відсутні, а також за Інформацією з Єдиного реєстру боржників (http://erb.nais.gov.ua/), станом на 25 червня 2018 року, відомості щодо невиконаних боргових зобов’язань відносно боржника - ОСОБА_5 - відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 1 ст. 48 та п. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За приписами ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або відбулися.

Таким чином, до спірних правовідносин належить застосовувати положення Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на 2000 рік), у разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закриттям виконавчого провадження. Закрите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною радою України від 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Накладений державним виконавцем арешт порушує право власності позивача на це майно, оскільки обмежує в можливості вільно володіти та розпоряджатися ним, а тому підлягає судовому захисту шляхом звільнення такого майна з-під арешту.

Відповідно до ст. 321, ст. 391 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

Судом встановлено, що позивач не є боржником за будь-якими виконавчими провадженнями, що підтверджується Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 23 травня 2018 року.

Крім того, при огляді матеріалів цивільної справи № 520/3463/16-ц судом встановлено, що в березні 2016 року ОСОБА_1 (колиш. ОСОБА_5) Л.І. звернулась до Київського районного суду м. Одеси з заявою про скасування заходів забезпечення позову, у вигляді накладеного арешту на майно ОСОБА_1, а саме на 7/20 частин домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Світанку, 5, вжиті ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.05.1998 року (головуючий – Доценко Л.І.) по справі № 2-1531/1998 за позовом ОСОБА_3 к ОСОБА_1 про стягнення боргів за договором найму. Як було встановлено матеріали цієї цивільної справи є знищеними за спливом терміну зберігання.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (справа № 520/3463/16-ц) Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О. встановив, що арешт був накладений в якості забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Однак листом ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області повідомлено, що перевіркою встановлено, що на виконанні у відділах державної виконавчої служби Одеської області станом на 11.01.16 року не перебувають виконавчі документи про стягнення коштів з ОСОБА_1, а відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відповідно до ухвали від 27.05.1998 року наявний арешт на 7/20 частин домоволодіння по вул. Світанку , 5 у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_1 Враховуючи факт відсутності виконавчих документів щодо будь якого стягнення з ОСОБА_1 у виконавчих відділах ДВС по Одеській області, суд дійшов висновку, що накладений арешт ніяким чином не впливає на виконання рішення суду, не є потрібною мірою забезпечення позову та на теперішній час є неактуальним, а також порушує права позивача як власника. З цих підстав Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О. задовольнив заяву ОСОБА_1 та скасував арешт з 7/20 частин домоволодіння №5 по вул. Світанку у м. Одесі, що належить на праві власності ОСОБА_1, накладений ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 27.05.1998 року.

Ця ухвала не оскаржувалася будь-яким учасником справи.

Отже, на основі наведених вище обставин, при відсутності відкритих невиконаних виконавчих проваджень стосовно позивачки, як боржника у виконавчому провадженні, продовження дії постанов про накладення арешту на належне позивачці майна порушує її права як власника зазначеного майна. З чого суд доходить виноску про наявність підстав для задоволення вимог позивачки у відповідності із обраним позивачкою способом захисту порушених прав, який передбачений ст. 16 ЦК України.

За даних обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та звільнити з-під арешту майно, належне позивачці, який був накладений постановами Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі від 15 серпня 2000 року, номер запису про обтяження 26013267 від 12 листопада 2008 року, та постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі від 15 серпня 2000 року, номер запису про обтяження 26013226 від 12 листопада 2008 року.

Керуючись ст. 19, 58 Конституції України, ст. 4, 5, 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. 16, 321, 391 ЦК України, ст. 1, 9, 14, 15, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна фіскальна служба України, Одеська міська рада, ОСОБА_3 про зняття арешту з майна - задовольнити.

Звільнити майно, а саме: 7/20 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Одеса вул. Світанку, буд 5, належне ОСОБА_1, з-під арештів, які було накладено:

- постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі, номер: б/н від 15 серпня 2000 року про арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 26013267 від 12 листопада 2008 року;

- постановою Київського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції в м. Одесі, номер: б/н від 15 серпня 2000 року про арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження: 26013226 від 12 листопада 2008 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга подається через Київський районний суд міста ОСОБА_2 до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією цього кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Днем складення повного рішення є 28 грудня 2018 року.

Суддя Літвінова І. А.