Рішення № 79007965, 20.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/13092/18

Провадження № 2/520/6101/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.

за участю секретаря Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСББ «Чорномор-5» (м. Одеса, пр-т М. Жукова, буд. 3-а) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСББ «Чорномора-5» про поновлення позивача на роботі на посаді управляючого в ОСББ «Чорномор-5», стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року до дня поновлення на роботі, посилаючись на те, що він працював на посаді управляючого у ОСББ «Чорномор-5» з 11 листопада 2017 року, наказом № 27/1 від 27 серпня 2018 року був звільнений з 31 серпня 2018 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки будь-які стягнення з нього раніше не застосовувались.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився, повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливістю за станом його здоров’я прийняти участь у судовому засіданні. Проте, доказів на підтвердження стану здоров’я, позивач не надав. Суд вважає, що позивач зловживає своїми правами та затягує розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

При цьому, у справі Смірнова проти України вказано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Представник відповідача ОСББ «Чорномор-5» у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Також, представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що 22 травня 2018 року на засіданні правління було розглянуто питання про роботу управляючого ОСОБА_2

Відповідно до протоколу № 49 від 22 травня 2018 року був заслуханий звіт ОСОБА_2 про проведену ним роботу, про його ставлення до проблемних питань, які постають в процесі роботи ОСББ та функціонування будинку.

За результатами засідання правління вирішило попередити управляючого будинком ОСОБА_2 про неприпустимість такого ставлення до мешканців будинку, про необхідність виконання ним функціональних обов’язків, інакше буде ставитися питання про його відповідність займаній посаді та розірвання з ним трудового договору.

Також, позивач з листопада 2017 року не надав звітів про використання матеріальних цінностей, ним не надано документів ні на переміщення, ні на установку, ні на списання товарно-матеріальних цінностей, які ним були закуплені та використані в процесі діяльності

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, відповідно до наказу № 7-0000000028 від 19 листопада 2017 року ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду управляючого з 20 листопада 2017 року з окладом 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до функціональних обов’язків управляючий ОСОБА_2 є посадовою особою органу об’єднання – правління ОСББ, який є підзвітним правлінню, здійснює керівництво всією поточною господарською діяльністю ОСББ та загальне управління будинком та всіма його службами, призначається та звітує перед Правлінням ОСББ, а також Загальними зборами членів об’єднання і організовує виконання їх рішень.

22 травня 2018 року на засіданні правління було розглянуто питання про роботу управляючого ОСОБА_2

Відповідно до протоколу № 49 від 22 травня 2018 року був заслуханий звіт ОСОБА_2 про проведену ним роботу, про його ставлення до проблемних питань, які постають в процесі роботи ОСББ та функціонування будинку.

За результатами засідання правління вирішило попередити управляючого будинком ОСОБА_2 про неприпустимість такого ставлення до мешканців будинку, про необхідність виконання ним функціональних обов’язків, інакше буде ставитися питання про його відповідність займаній посаді та розірвання з ним трудового договору.

02 серпня 2018 року питання щодо постачання електроенергії до будинку було розглянуто на правлінні ОСББ «Чорномор-5», та правлінням одноголосно було вирішено зобов’язати голову правління ОСОБА_3 звільнити ОСОБА_2 від займаної посади та зобов’язати його передати справи особі, яка буде призначена на посаду управляючого будинком.

03 серпня 2018 року до правління ОСББ надійшла службова записка від бухгалтера ОСОБА_4, якою вона просить прийняти міри до управляючого будинком та інформує правління про те, що управляючий будинком ОСОБА_2 з листопада 2017 року не надав звітів про використання матеріальних цінностей, ним не надано документів ні на переміщення, ні на установку, ні на списання товарно-матеріальних цінностей, які ним були закуплені та використані в процесі діяльності, так як всі операції по бухгалтерському обліку мають бути відображені у відповідному звітному періоді проведення господарської діяльності та підтверджені відповідними документами. Вимоги надати документи управдом ігнорує.

З відповіді Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 03 вересня 2018 року вбачається, що управляючий ОСОБА_2 пояснив, що 06 серпня 2018 року приміщення для проведення засідання правління він не відкрив, так як його не поставили до відома про проведення засідання правління, в зв’язку з чим він не зміг підготувати приміщення до зборів.

Відповідно до положень Статуту ОСББ «Чорномор-5», правління є виконавчим органом об’єднання, здійснює керівництво поточною діяльністю об’єднання та має право приймати рішення з питань діяльності об’єднання, визначених Статутом.

Тобто, узгоджувати питання про проведення засідання правління з підзвітною правлінню особою правління не зобов’язано.

Наказом за № 27/1 від 27 серпня 2018 року звільнений з 31 серпня 2018 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Звіт про використання товарно-матеріальних цінностей управляючий будинком ОСОБА_2 склав 29 серпня 2018 року, тобто після винесення наказу про звільнення, який викладений у формі реєстру про передачу документів матеріального звіту управляючим ОСОБА_2

З копій протоколів № 49, 50, 51 вбачається, що при застосуванні до ОСОБА_2 громадських стягнень у вигляді визнання роботи незадовільною, попередження про наступне звільнення у випадку незадовільної роботи в подальшому, управляючий ОСОБА_2 був присутній на засіданнях правління, від нього неодноразово зажадали пояснень, від надання яких він відмовлявся, що відображено в протоколах.

Дані обставини спростовують твердження ОСОБА_2 про те, що йому було невідомо про застосування до нього заходів громадського стягнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України, у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно з п.2 ч.1 ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, судам слід звернути увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП України і інших актів законодавства України. Діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму ВСУ № 9, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення.

Відповідно до пункту 3 та пункту 4 вказаної постанови Пленуму ВСУ № 9, вирішуючи спори щодо накладення дисциплінарного стягнення на працівника в судовому порядку, суд перевіряє правильність його накладення, незалежно від того, чи була заявлена позивачем вимога про визнання його необґрунтованим, а також чи надано власнику право притягувати до дисциплінарної відповідальності працівника. Також підлягає мотивуванню висновок суду про ступінь вини працівника та правильність застосованого стягнення. З метою винесення законних і обґрунтованих рішень у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з’ясувати, у чому конкретно проявилося порушення трудової дисципліни; чи враховувалися власником підприємства тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких він був вчинений, а також попередня поведінка працівника; чи дотримані власником строки для застосування дисциплінарного стягнення.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо правомірності звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 77, 81, 89, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 43 КЗпП України, ст. 15, 16, 23 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСББ «Чорномор-5» про поновлення позивача на роботі на посаді управляючого в ОСББ «Чорномор-5», стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2018 року до дня поновлення на роботі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 20 грудня 2018 року.

Головуючий Салтан Л. В.