Ухвала суду № 79007869, 28.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/20170/18

Провадження № 2/520/7010/18

УХВАЛА

28.12.2018 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, в якій позивач просить суд:

- визнати об’єктом спільної спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали обладнання тощо, використані в процесі будівництва частини житлового будинку та господарських будівель і споруд розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 27, що складаються з квартири № 1, яка складається з коридору т.п. «1-1» площею 13,9 кв.м., кухні т.п. «1-2», - 15,5 кв.м., санвузла т.п: «1-6» житлова - 3,3 кв.м.; коридору т.п. «1-7» площею 4,7, №№ кімнати т.п. «1-8» житлова - 12,7 кв.м., №№ кімнати т.п. «1-9» житлова - 15,5 кв.м., тамбуру т.п. «1-10» площею 3,2 кв.м., гаражу під літ. «О»;

- визнати за ОСОБА_4 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину матеріалів обладнання тощо, використаних в процесі будівництва частини житлового будинку та господарських будівель і споруд розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 27, що складаються з квартири № 1, яка складається з коридору т.п. «1-1» площею 13,9 кв.м., кухні т.п. «1-2», - 15,5 кв.м., санвузла т.п: «1-6» житлова - 3,3 кв.м.; коридору т.п. «1-7» площею 4,7, №№ кімнати т.п. «1-8» житлова — 12,7 кв.м., №№ кімнати т.п. «1-9» житлова - 15,5 кв.м., тамбуру т.п. «1-10» площею 3,2 кв.м., гаражу під літ. «О», вартістю 23400 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

При перевірці чи відповідає подана позовна заява вимогам ст. 175-177 ЦПК України, суддею були встановлені недоліки поданої заяви, узв’язку з чим, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.12.2018 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків поданої заяви – п’ять днів з дня отримання копії ухвали, а саме для:

- надання до суду документа на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за вимогами майнового характеру, який підлягає до сплаті у розмірі 1 відсоток від встановленої ціни позову, але не менше 704 гривні 80 копійок та не більше 8810 гривень 00 копійок;

- роз’яснено, що у разі неможливості визначити ціну позову, роз’яснюємо, що суд визначає до сплати розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру в сумі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який підлягає сплаті в сумі 8810 гривень 00 копійок;

- надання до суду документа на підтвердження сплати судового збору за подання до суду позовної заяви за вимогами немайнового характеру, який підлягає до сплаті в сумі 704 гривні 80 копійок;

- роз’яснено, що судовий збір повинен бути сплачений за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: отримувач коштів - УК у Київському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача – 31212206015005; код класифікації доходів бюджету – 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа);

- зазначення інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- засвідчення належним чином наданих до суду копій письмових доказів;

- надання до позову попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

- роз’яснено позивачеві, що у разі надання до суду додаткових документів до позовної заяви, у відповідності до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен надати їх копії у відповідності до кількості відповідачів та третіх осіб по справі.

Одночасно у вказаній ухвалі суду позивачеві роз’яснено, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

20 грудня 2018 року представник позивача отримав вказану копію ухвали суду.

Отже строк терміном в п’ять днів встановлений судом для усунення недоліків закінчився 26 грудня 2018 року включно.

26 грудня 2018 року, тобто у строк встановлений судом, до суду надійшла заява від представника позивача заява на усунення недоліків поданої заяви, до якої надано належним чином завірену копію кошторису станом на 21.12.2018 року, визначено ціну позову в сумі 232326 гривень, а також надано дублікати квитанції на підтвердження доплати судового збору у належному розмірі, а саме в сумі 1618 гривень 48 копійок та в сумі 704 гривні 80 копійок.

Перевіривши надані позивачем до суду документи судом встановлено наступне.

В ухвалі суду від 14.12.2018 року, якою було залишено позов позивачів без руху, було встановлено та зазначено, що згідно з ч.ч.2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Також було встановлено, що надані позивачем копії документів, в якості додатків до позову, не засвідчені належним чином та не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

На підставі виявлених недоліків, ухвалою суду від 14.12.2018 року, також було зазначено в переліку недоліків, які підлягають виправленню, що позивачеві необхідно:

- зазначити інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- засвідчити належним чином надані до суду копії письмових доказів.

Представник позивача отримавши вказану копію ухвали суду, вважається таким, що був ознайомлений з переліком недоліків допущених у позові, а також повідомленим про наслідки їх не усунення.

Однак, до заяви про усунення недоліків поданої заяви, позивачем та її представником в порушення ухвали суду від 14.12.2018 року не засвідчено належним чином копії наданих до позову документів, а також не зазначено інформацію про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, як вже зазначалось ухвалою суду від 14.12.2018 року позивачеві було роз’яснено, що на підтвердження сплати судового збору за необхідно надати документ про сплату судового збору, яким є оригінал відповідної квитанції, а також роз’яснено в яких сумах підлягає сплаті судовий збір та за яким розрахунковим рахунком він підлягає сплаті.

Однак, позивачем надано до заяви про усунення недоліків поданої заяви дублікати квитанцій: №0.0.1223830756.1 від 26.12.2018 року на суму 1618,46 грн., та за №0.0.1223834831.1 від 26.12.2018 року на суму 704,80 грн.

Позивачем надано до позову дублікат квитанції про сплату судового збору в сумі 704 гривні 80 копійок.

Суд зазначає, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв’язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Оригінал такої квитанції додається до всіх позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, інших судових документів, що направляються до судової інстанції.

Крім того, відповідно до п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року за № 10, законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

У зв’язку з чим зазначаємо, що дублікат квитанції про сплату судового збору не є оригіналом документу підтверджуючим сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає дублікати вказаних квитанцій, як належний доказ підтверджуючий сплату судового збору в сумі 704 гривні 80 копійок та в сумі 1618 гривень 46 копійок.

ЦПК України не передбачає можливості суд повторно залишати позовну заяву без руху.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що позивачем належним чином не усунуті недоліки поданої заяви.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України..

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

У зв’язку з тим, що позивачем недоліки поданої заяви належним чином в повному обсязі у відповідності до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 14.12.2018 року не усунуті, суддя вважає, що у відповідності до ст. 185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, – слід повернути позивачеві та роз’яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_3, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності – вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз’яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Калініченко Л. В.