Рішення № 79007737, 28.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/16456/13-ц

провадження № 6/520/597/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2018 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Літвінової І.А.

секретар Молодов В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті ОСОБА_1 з повідомленням учасників справи матеріали подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

ВСТАНОВИВ :

До Київського районного суду м. Одеси надійшло подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 з вимогами визначити частку майна боржника ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: м. Одеса, просп. Шевченко, буд. 29 А, кв. 68), в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя, - дачних будівель, загальною площею 304,5 кв. м., житловою площею 66,5 кв. м., що розташовані на земельній ділянці 3652 кв. м., за адресою - м. Одеса, провулок Гаршина, буд. 3/В-1, що належить його дружині ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 638226, виданого 24.11.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Ухвалою судді від 04.12.2018 року витребувано з канцелярії/архіву Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/16456/13-ц - до огляду. Питання про подальший рух подання визначено продовжити за фактом одержання витребуваної справи.

Справу одержано суддею 18 грудня 2018 року.

Ухвалою судді від 18.12.2018 року подання головного державного виконавця прийнято до розгляду. У відповідності до статті 443 ЦПК України розгляд подання призначено провести у десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб - 28 грудня 2018 року.

В судове засідання учасники справи не з’явились. Будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надавали. Клопотань про продовження чи поновлення процесуального строку до суду не надходило. За умовами статті 443 ЦПК України такі обставини не перешкоджають проведенню розгляду подання у визначений цією статтею строк.

В ході розгляду подання судом встановлено, що цивільна справа № 520/16456/13-ц розглядалася Київським районним судом м. Одеси за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант».

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «МАРФІН-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРФІН БАНК» заборгованість за кредитним договором в сумі 6 753 228 (шість мільйонів сімсот п’ятдесят три тисячі двісті двадцять вісім) гривень 49 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРФІН БАНК» (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28 код ЄДРПОУ 21650966) судовий збір в сумі 3 441,00 гривень.

Вказане рішення було змінено рішенням апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2014 року (головуючий суддя Заїкін А.П., судді: Дрішлюк А.І., Процик М.В.) в частині валюти визначеної заборгованості. Апеляційним судом Одеської області вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»:

- заборгованість за кредитним договором, яка складається з: - боргу за кредитом, виданим у доларах США - 564 404 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста чотири) долара 48 центів США. що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить - 4 511 285 (чотири мільйона п'ятсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 01 коп.;

- борг за відсотками по кредиту, виданому у доларах США - 131 769 (сто тридцять одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) доларів 75 центів США. що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить - 1 053 235 (один мільйон п'ятдесят три тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 61 коп.;

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у доларах США - 1 023 752 (один мільйон двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 15 коп.;

- пеню за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, виданим у доларах США - 126 595 (сто двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 53 коп.;

- пеню за несвоєчасне погашення комісії за кредитом, виданого у доларах США - 2 201 (дві тисячі двісті одна) грн. 34 коп.;

- борг за відсотками по кредиту, виданому у гривні - 25 218 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.; -

- борг з оплати комісії по кредиту, виданому у гривні - 40 319 (сорок тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 97 коп.;

- борг за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у гривні - 8 818 (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 28 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, виданому у гривні - 5 661 (п'ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 78 коп.;- судовий збір у сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.

12 листопада 2018 року за заявою Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» апеляційним судом Одеської області у тому ж складі колегії судді в це рішення було доповнене додатковим рішенням, за яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» судовий збір у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. З метою примусового виконання рішення суду у цивільній справі № 520/16456/13-ц держаний виконавець просить визначити частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши матеріали справи та оглянувши оригінали виконавчого провадження ВП 57106197, суд прийшов до висновку, що подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Відділу Примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП 45940128 з виконання виконавчого листа № 520/16456/13-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ № «МАРФІН БАНК» (після зміни найменування – ПАТ «МТБ БАНК») по кредиту, а саме: боргу по кредиту - 564 404 долара 48 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить - 4 511 285 грн. 01 коп.; - боргу за відсотками по кредиту, виданому у доларах США - 131 769 доларів 75 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить - 1 053 235 грн. 61 коп.; - пені за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у доларах США - 1 023 752 грн. 15 коп.; - пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, виданим у доларах США - 126 595 грн. 53 коп.; - пені за несвоєчасне погашення комісії за кредитом, виданого у доларах США - 2 201 грн. 34 коп.; - боргу за відсотками по кредиту, виданому у гривні - 25 218 грн. 00 коп.; - боргу з оплати комісії по кредиту, виданому у гривні - 40 319 грн. 97 коп.; - пені за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у гривні - 8 818 грн. 28 коп.; - пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, виданому у гривні - 5 661 грн. 78 коп. Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В матеріалах виконавчого провадження міститься клопотання представника стягувача ПАТ «МТБ БАНК» ОСОБА_1, в якому представник просить звернутися з Поданням до суду про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_4, про що свідчить Свідоцтво про укладання шлюбу серії ІІІ-ЖД № 373213, видане палацом урочистих подій м. Одеси від 14.07.1984 року, про що в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено відповідний запис за № 721. Також довідкою Приморського районного у місті ОСОБА_1 відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 04.09.2018р. № 5386/49-25, оригінал якої знаходиться в матеріалах виконавчого провадження ВП 56949786, підтверджена наявність актового запису про шлюб № 721 від 14.07.1984 року на гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Встановлено, що за дружиною боржника – ОСОБА_4, зареєстровано на праві власності нерухоме майно, а саме: дачні будівлі, загальною площею 304,5 кв. м., житловою площею 66,5 кв. м., що розташовані на земельній ділянці 3652 кв. м., за адресою - м. Одеса, провулок Гаршина, буд. 3/В-1. Свідоцтво про право власності САС № 638226, видане 24.11.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 27.10.2008р. № 1040; замість договору купівлі-продажу дачної будівлі від 18.09.1996р., посвідченого ОСОБА_6, державним нотаріусом Першої одеської нотаріальної контори у реєстрі за №4-2791, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 24.09.1996р. в реєстрову книгу за №268 стор 11 кн 9с.

Актуальність інформації щодо належності на цей час на праві власності ОСОБА_4 дачних будівель за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пров. Гаршина, буд. 3/В-1 підтверджена Інформаційною довідкою № 150381379 від 20.12.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна.

Отже, судом достеменно встановлено. що право власності ОСОБА_4 на дачні будівлі дачні будівлі за адресою: Одеська обл., м. Одеса, пров. Гаршина, буд. 3/В-1, було набуто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 і відповідно це майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 й належить цим особам, як дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частинами першою та другою статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) встановлено. що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою та другою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільно сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За приписами частини першої статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

З урахування викладеного вище, встановлено, що нерухоме майно, а саме: дачні будівлі, загальною площею 304,5 кв. м., житловою площею 66,5 кв. м., що розташовані на земельній ділянці 3652 кв. м., за адресою - м. Одеса, провулок Гаршина, буд. 3/В-1, що належить ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 638226, виданого 24.11.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, придбані в період шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в яких необхідно визначити частку боржника ОСОБА_3 в розмірі 1/2 в порядку статті 443 ЦПК України.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

У частині п’ятій статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року у цивільній справі № 520/16456/13-ц розглядалася Київським районним судом м. Одеси за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН-БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант».

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МАРФІН БАНК» (після зміни найменування – ПАТ «МТБ БАНК») заборгованості за кредитним договором в сумі 6 753 228 (шість мільйонів сімсот п’ятдесят три тисячі двісті двадцять вісім) гривень 49 копійок та судового збору в сумі 3 441,00 гривень до цього часу не виконано.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 та частиною шостою статті 48 цього Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У відповідності до статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Суд приймає до уваги роз'яснення, викладені у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», в якому визначено, що частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Частиною 2 статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Також, суд враховує практику Верховного Суду, а саме Ухвалу по справі № 753/23866/17-ц від 02.07.2018 року, в якій Верховний суд відмовив у відкритті касаційного провадження, при цьому зазначивши, що.. «Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він спільно володіє з іншими особами, підлягає задоволенню, керуючись при цьому нормами статті 60 СК України, статтями 368, 370 ЦК України, статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 389 ЦПК України. Зазначені норми права визначають умови, підстави та порядок виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності».

У відповідності до частини першої статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

За таких обставин, суд вважає що подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є цілком законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 443, 446 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Подання головного державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами задовольнити.

Визначити частку майна боржника ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 29 А, кв. 68) в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя, - дачних будівель, загальною площею 304,5 кв. м., житловою площею 66,5 кв. м., що розташовані на земельній ділянці 3652 кв. м., за адресою: м. Одеса, провулок Гаршина, буд. 3/В-1, що належить його дружині ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності САС № 638226, виданого 24.11.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Літвінова І. А.