Рішення № 79007630, 27.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 522/6572/15-ц

Провадження № 2/520/1501/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» 31 березня 2015 року звернулось до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Микитічни, Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року, станом на 24 березня 2015 року, у розмірі 132383 долара 40 центів США та пені в сумі 50853 гривні 87 копійок, посилаючись на невиконання відповідачем ОСОБА_5 умов договору кредиту та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, МП ТОВ «Екстрім-Лот» умов договорів поруки.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 10 квітня 2015 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 03 червня 2015 року позовна заява Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в частині вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Микитічни про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду, на підставі заяви позивача.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 27 липня 2015 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано до Київського районного суду міста Одеси за підсудністю.

07 вересня 2015 року цивільна справа № 522/5371/15-ц надійшла до Київського районного суду міста Одеси.

Вказана цивільна справа на підставі ст. 11-1 ЦПК України, розподілена судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 17.09.2015 року цивільну справу №522/6572/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення заборгованості за кредитним договором– прийнято до свого провадження.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 29 березня 2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 витребувано з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» документи, а саме:

- первинну документацію по договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року, а саме: засвідчені належним чином копії виписок по рахунку №3739011366584, НОМЕР_1 (які містять дату, суму зарахування коштів на тіло, на відсотки, штрафи та пеню), меморіальні ордери за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року;

- засвідчене належним чином документальне підтвердження того, що кредитний договір про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року знаходиться на балансі АТ «УкрСиббанк» та не списаний з балансу;

- інформацію у формі довідки засвідченої належним чином про всі поточні, розрахункові та інші рахунки, що відкриті ОСОБА_5 у ПАТ «УкрСиббанк» для здійснення операцій по договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року;

- оригінал (для огляду у судовому засіданні) та копію засвідчену належним чином кредитної справи сформованої відносно ОСОБА_5 згідно договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року (у тому числі, що містить договори про відкриття банківських рахунків, графік погашення заборгованості за договором кредиту, докази ознайомлення ОСОБА_5 з правилами кредитування в ПАТ «УкрСиббанк», які були чинні на момент отримання ОСОБА_5 кредиту, тощо);

- положення про порядок кредитування фізичних осіб, яке було чине та діяло в ПАТ «УкрСиббанк» станом на 27.06.2008 року.

12 жовтня 2016 року судом було повторно направлено на адресу ПАТ «УкрСиббанк» копію ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29 березня 2016 року для виконання, з листом-попередженням в якому роз’яснено наслідки не виконання ухвали суду, яка набрала законної сили, а також з запитом щодо надання документів на підтвердження не виконання ухвали суду.

15 листопада 2016 року в судовому засіданні представник ПАТ «УкрСиббанк» надав до суду витребувані судом документи на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29.03.2016 року.

04 квітня 2017 року ОСОБА_5 надала до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мале підприємство фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,про визнання кредитного договору недійсним, в якому просить суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_5.

В судовому засіданні 15.08.2017 року судом, після усунення ОСОБА_5 недоліків поданої зустрічної позовної заяви у відповідності до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 06.06.2017 року, вказану зустрічну позовну заяву ОСОБА_2про визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судовому засіданні 25.10.2017 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 – ОСОБА_6 надав до суду клопотання ОСОБА_5 про призначення судової економічної експертизи, в якому ОСОБА_5 просила суд призначити по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2017 року клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про призначення судової економічної експертизи – задоволено. Призначено по цивільній справі №522/6572/15-ц - судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Якими є реальна сукупна вартість та абсолютне значення подорожчання кредиту за укладеним договором про надання споживчого кредиту № 11366584001 від 27.06.2008 року на момент їх укладення та чи визначено реальну сукупну вартість та абсолютне значення подорожчання кредиту в даному кредитному договорі № 11366584001 від 27.06.2008 року? Чи є ця величина сталою протягом всього часу користування кредитом?

2. Який розмір складає документально обґрунтований щомісячний платіж (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами, у тому числі на користь третіх осіб), згідно умов зазначених на момент укладення договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року з усіма змінами та додатковими угодами до нього? Чи є ця величина суми сталою протягом всього часу користування кредитом?

3. Чи відповідають фактичні дані (зокрема, щодо документально обґрунтованого щомісячного платежу, реальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту по договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року) даним і відомостям, які до укладення кредитного договору, були викладені банком в змісті письмової інформації для позичальника, про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту згідно з ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»?

4. Чи відповідає метод нарахування банком процентів за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року з усіма змінами та додатковими угодами до нього вимогам положення про кредитування банку, Закону України «Про захист прав споживачів» та вимогам Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року?

Вказаної ухвалою суду провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

26.12.2017 року з Чернігівської регіональної торгово-промислової палати до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи №522/6572/15-ц з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.12.2017 року поновлено провадження по цивільній справі №522/6572/15-ц та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 13.04.2018 року представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 – ОСОБА_6 надав до суду письмові пояснення щодо клопотання судового експерта про уточнення поставлених перед експертом питань та надання додаткових матеріалів, в яких представник розкрив сутність поставлених на вирішення експерта питань, та зазначив, які саме факти та посилання представник має на меті підтвердити висновком експерта за наслідком проведеної експертизи.

Представник позивача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 також в судовому засіданні просив суд призначити по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, на вирішення яких поставити питання визначені ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.11.2017 року, оскільки призначена експертиза вказаної ухвалою суду не виконана, однак висновок за наслідком проведення якої буде мати важливе значення для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору в цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.04.2018 року клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про призначення судової економічної експертизи – задоволено. Призначено по цивільній справі №522/6572/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мале підприємство фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,про визнання кредитного договору недійсним - судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати, на час проведення якої провадження по справі зупинено.

02 липня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси з вказаної експертної установи були повернуті матеріали цивільної справи №522/6572/15-ц, разом з висновком №С-513 судової економічної експертизи від 27.06.2018 року, які були передані головуючому по справі після виходу з основної щорічної відпустки, а саме 06 серпня 2018 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06 серпня 2018 року поновлено провадження по справі та призначено дату, час місце проведення судового засідання.

17.12.2018 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мале підприємство фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,про визнання кредитного договору недійсним, а також про закриття провадження по справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27 грудня 2018 року заяву представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 – ОСОБА_6 про залишення позову без розгляду – задоволено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Мале підприємство фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю,про визнання кредитного договору недійсним – залишено без розгляду.

Також, тієї ж дати Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 про закриття провадження – задоволено. Закрито провадження по цивільній справі №522/6572/15-ц в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення заборгованості за кредитним договором. Роз'яснено позивачеві його право звернутися з позовом в частині вимог до Малого підприємства фірма «ЕКСТРІМ-ЛОТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості за кредитним договором, в порядку господарського судочинства. Розгляд цивільної справи №522/6572/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, продовжено в порядку передбаченому ЦПК України.

В судове засідання призначене на 27 грудня 2018 року представник позивача по справі ПАТ «УкрСиббанк» не з’явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, однак в матеріалах справи наявна зава від представника позивача, в якій останній просить суд первісний позов задовольнити, розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, однак у вказаній заяві від 17.12.2018 року, представник просив суд розгляд справи провести за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуюче вищевикладене, оскільки сторони по справі надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, Київським районним судом м. Одеси було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справіна підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11366584001, за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 190000 доларів 00 центів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 921291 гривень 00 копійок за курсом НБУ на день укладання цього договору. Строк кредитування з 27 червня 2008 року по 27 червня 2019 року.

Згідно до п.п. 1.3.1., 1.3.3., 1.4. кредитного договору, за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процента ставка встановлюється у розмірі 12,5% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 10.2. даного договору. Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом «30/360» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.6. договору про надання споживчого кредиту, позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у цьому договорі цілі, повернути одержаний кредит та сплатити нараховані банком проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором. Позичальник зобов'язується достроково повернути суми кредиту та сплатити проценти, комісії у випадках встановлених п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 8.4., 10.2., 10.14. цього договору та/або порушень істотних умов договору та застосування банком процедури щодо дострокового повернення кредиту в порядку, передбаченому розділом 12 цього договору.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником умов вказаного договору, 27 червня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 Микитічною, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Малим підприємством фірма «Екстрім-Лот» у формі товариства з обмеженою відповідальністю були укладені договори поруки №214698, №214699, №214700, за умовами яких поручителі зобов’язались, кожний за укладеним з ним договором, відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_5 усіх її зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору №11366584001 від 27.06.2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VІ від 17.09.2008 року були внесені зміни у статут АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (скорочена назва - АТ «УкрСиббанк»).

19 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода №1 до договору про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11366584001 від 27.06.2008 року, за умовами якого сторони погодили викласти п.2.1 договору у наступній редакції: «У забезпечення виконання зобов’язань позичальника за даним договором банком приймається: застава нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_1; застава нерухомості, а саме нежитлове приміщення магазину №101, розташоване в будинку №14 по площі Соборній в місті Одесі.

ПАТ «УкрСиббанк» виконав прийняті на себе зобов’язання в повному обсязі, надав кредитні кошти ОСОБА_5 у відповідності до умов договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року, що підтверджується інформацією наявною в наданому до суду розрахунку заборгованості, що в свою чергу не оспорювалось відповідачем ОСОБА_5 по справі під час розгляду справи.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» виконані умови кредитного договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 24 березня 2015 року заборгованість відповідача за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року, складає у загальному розмірі132383 долара 40 центів США та пені в сумі 50853 гривні 87 копійок, з яких: 122305 доларів 20 центів США – заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 12701 долар 18 цент США, за строк з 28.06.2014 року по 24.03.2015 року; 10078 доларів 20 центів США – заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 1881 долар 18 центів США, за строк з 01.08.2014 року по 28.02.2015 року; 31183 гривні 81 копійка – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 29.07.2014 року по 24.03.2015 року; 19670 гривень 06 копійок – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 28.09.2014 року по 24.03.2015 року.

Невиконання відповідачем своїх зобов’язань по вищезазначеному договору, зумовило звернення ПАТ «УкрСиббанк» до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов’язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

На підставі вищевикладених обставин, судом встановлено, що банком були виконані умови договору про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року, надано відповідачеві – ОСОБА_5 кредитні кошти, якою в свою чергу неналежним чином виконувались умови кредитного договору, у зв’язку з чим виникла вказана заборгованість.

Відповідачем ОСОБА_5 заперечувався розмір заборгованості за вказаним договором, у зв’язку з чим суд зазначає наступне.

Так, позивачем заявлено до стягнення з ОСОБА_5 суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) №11366584001 від 27 червня 2008 року у розмірі 122305 доларів 20 центів США.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження наявності заборгованості АТ «УкрСиббанк» надано розрахунок заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею, інформацію по рахунку 2233, 2239, 2809 у формі роздруківки, акт №10 про виділення на знищення документів і справ, які не відносяться до НАФ.

Відповідачем ОСОБА_5 на підтвердження своїх заперечень щодо незгоди з наданим позивачем до суду розрахунком заборгованості було надано Економічне дослідження за Договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27.06.2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ПАТ «УкрСиббанк» від 03 серпня 2017 року, яким встановлено, що станом на 27 липня 2014 року залишок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року у відповідності до вказаного кредитного договору, первинних касових документів позичальника становить 41041 долар США.

Відповідно до п. 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту позичальник зобов’язувався повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок № 3739011366584.

Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення." Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004р. № 280, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 за № 919/9518, до первинних документів відносяться і рахунки бухгалтерського обліку банків.

Згідно п. 4.6. «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою НБУ № 254 від 18.06.2003 року меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів

за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Первинні документи за кожний робочий день мають бути звірені з оборотно-сальдовим балансом. У разі виявлення розбіжностей здійснюється вивіряння документів та оборотів за кожним балансовим рахунком. Сформовані, зброшуровані та звірені з оборотно-сальдовим балансом меморіальні документи передаються для зберігання. Порядок вивіряння, формування і зберігання документів банк визначає самостійно згідно з його внутрішніми документами (правилами, положеннями тощо) та нормативно-правовими актами Національного банку.

У зв’язку з викладеним, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2016 року в ході розгляду справи було витребувано з АТ «УкрСиббанк» первинну документацію за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року, а саме: засвідчені належним чином виписки по рахункам №3739011366584, №3739910001 (які містять дату, суму зарахування коштів на тіло, на відсотки, штрафи та пеню), меморіальні ордери за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року.

Вказана копія ухвали суду була отримана представником ПАТ «УкрСиббанк» 08.04.2016 року (а.с.202, І том), 25.10.2016 року (а.с.1,2, ІІ том).

Суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 258 ЦПК України встановлено, що судовими рішеннями є: 1)ухвали; 2)рішення; 3)постанови; 4)судові накази.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно до вимог статті 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Однак, по цей час ухвала суду позивачем ПАТ «УкрСиббанк» в цій частині, а саме в частині надання виписок по відповідним рахункам № 3739011366584, № НОМЕР_1, а також меморіальні ордери за договором про надання споживчого кредиту № 11366584001 від 27.06.2008 року не виконана, як і не повідомлено суд про причини неможливості виконання ухвали суду в цій частині.

На підставі чого, судом було ухвалено провести розгляд справи за наявними в ній доказами, з урахуванням ухилення позивача від надання до суду виписок по відповідним рахункам №3739011366584, № НОМЕР_1, а також меморіальні ордери за договором про надання споживчого кредиту № 11366584001 від 27.06.2008 року.

В ході розгляду справи сторони правом на призначення судової експертизи в частині визначення суми заборгованості не скористалися.

Суд, оцінюючи надане експертне дослідження, враховує наступне.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.77, 79, 81 ЦПК України визначено, що є належними, достовірними, достатніми доказами. А ст.78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи експертне дослідження у сукупності та взаємозв'язку з іншими дослідженими доказами у справі, суд визнає останній достатньо обґрунтованим. Письмових доказів, з яким він вступає у суперечність матеріали справи не містять.

Істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення дослідження, в ході розгляду справи не встановлено.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено суму заборгованості за тілом кредиту, в тому розмірі, що заявлена у позові, а тому вона підлягає частковому стягненню у розмірі 41041 долар США, що підтверджений Економічним дослідженням за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 від 27 червня 2008 року.

Крім заборгованості по тілу кредиту, АТ «УкрСиббанк» просить суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за відсотками у розмірі 10078 доларів 20 центів США; 31183 гривні 81 копійка - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 19670 гривень 06 копійок - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками.

Досліджуючи період нарахування відсотків за кредитним договором встановлено, що їх нарахування здійснено в період з28.07.2014 року по 28.02.2015 року.

Згідно матеріалів справи, 28 січня 2015 року АТ «УкрСиббанк» надіслав на адресу ОСОБА_5 вимогу про повне погашення заборгованості згідно договору про надання споживчого кредиту № 11366584001 від 27 червня 2008 року.

Суд приходить до висновку, що після направлення позичальнику письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припиняє свою дію, а кредитор втрачає можливість нарахування та стягнення з боржника відсотків за кредитним договором, вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 лютого 2014 року у справі № 564/2199/15-ц, а тому АТ «УкрСиббанк»має право на нарахування відсотків за період з 28.07.2014 року по 28.01.2015 року.

Щодо розрахунку суми відсотків за вказаний період суд зазначає наступне.

Період нарахування відсотків – 6 місяців.

Відсоткова ставка – 14 відсотків річних.

Залишок заборгованості – 41041 долар США.

41041*(14/100)/12=478,81 дол. США. – платіж по відсоткам за один місяць.

478,81*6=2872,87 доларів США. – нараховані відсотки за період з 28.07.2014 року по 28.01.2015 року

Позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення відсотків у розмірі 10078 доларів 20 центів США.

Однак, вказаний розмір заборгованості по відсоткам не є вірним, адже нарахування здійснювалося за період, який виходить за межі дії кредитного договору та розраховувався з невірної суми.

Дослідивши розрахунок відсотків за період з 28.07.2014 року по 27.02.2015 року, який наданий відповідачем, суд дійшов висновку, що підлягають стягненню відсотки у розмірі 2872 долара 97 центів США.

Щодо нарахованої АТ «УкрСиббанк» 31183 гривні 81 копійка - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 19670 гривень 06 копійок - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» щодо стягнення пені у розмірі 31183 гривні 81 копійка за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом не підлягають задоволення, адже з наданого банком розрахунку не можливо встановити період виникнення прострочки по тілу кредиту за договором про надання споживчого кредиту.

Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам підлягає лише частковому задоволенню, з огляду на наступний розрахунок.

За період з 28.09.2014 року по 30.10.2014 року – 478 доларів 81 цент США – 33 дні – 25 % = 10,8 дол. США = 251,5 грн.

З 31.10.2014 року по 12.11.2014 року - 957,62 доларів США – 13 днів – 25 % = 8,5 доларів США = 197,9 грн.

З 13.11.2014 року по 27.11.2014 року - 957,62 долара США – 15 днів – 28% = 11 доларів США = 256,1 гривня.

З 28.11.2014 року по 28.12.2014 року - 1436,43 доларів США – 31 днів – 28% = 34,1 доларів США= 784,3 гривень.

З 29.12.2014 року по 28.01.2015 року - 1915,24 доларів США – 32 днів – 28% = 47 доларів США = 1094,5 гривень.

З огляду на вказаний розрахунок, суд прийшов до висновку, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсоткамиза період з 28.09.2014 р. по 28.01.2015 р. складає в сумі 2584,3 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов’язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, оцінивши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінки в цілому, так і кожному доказу окремо, суд вважає позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 підлягаючим частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 3654 гривні 00 копійок.

На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-82, 86, 141, 211, 263-265, 352, 354, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60) до ОСОБА_5 (місце проживання: 65049, АДРЕСА_2) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60; розрахунковий рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11366584001 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення) від 27 червня 2008 року, у розмірі 43913 (сорок три тисячі дев’ятсот тринадцять) доларів 87 (вісімдесят сім) центів США та 2584 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят чотири) гривні 30 (тридцять копійок), з яких: заборгованість за кредитним договором – 41041 (сорок одна тисяча сорок один) долар 00 цент США; заборгованість за відсотками – 2872 (дві тисячі вісімсот сімдесят два) долара 87 (вісімдесят сім) центів США, та 2584 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят чотири) гривні 30 (тридцять копійок) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місцезнаходження: 61050, м. Харків, просп. Московський, 60; розрахунковий рахунок №29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750) витрати по сплаті судового збору в сумі 3654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 27 грудня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.