Ухвала суду № 79007467, 27.12.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11897/18

Провадження № 1-кп/520/1164/18

УХВАЛА

27.12.2018 року м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді Борщова І.О., який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання Гораш А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду кримінальне провадження №12018160480002286 від 22.06.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_3,

перекладачів – ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

В теперішній час виникла необхідність у вирішенні питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки строк дії попередньої ухвали суду закінчується.

Прокурор вважав за необхідне продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_1, оскільки ризики, які були враховані судом при обранні найсуворішого запобіжного заходу на сьогодення не відпали, залишаються актуальними. Так, ОСОБА_1 може вчинити дії спрямовані на переховування від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Ризики прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений не має офіційної роботи, законного джерела доходу, постійного місця проживання та реєстрації в Україні, є громадянином іншої держави, проживає в Україні без сім’ї та утриманців, що в сукупності свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв’язків.

Сторона захисту заперечила проти продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу, оскільки ризики не доведені.

Крім того, адвокат ОСОБА_3 заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов’язання, оскільки ОСОБА_1 проживає в м.Одесі разом з сестрою в орендованому житлі, надавши копію договору оренди.

Прокурор заперечив проти обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки копія наданого договору оренди викликає сумнів через те, що він був укладений після обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, договір не зареєстрований у ЖЕК чи іншої керуючої установі, а сам ОСОБА_1 не зміг назвати адресу місця проживання його сестри, яка переїхала на іншу адресу.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що необхідно продовжити строки тримання під вартою обвинуваченого, виходячи з наступного.

Так відповідно до ст.132 КПК України прокурором доведено і з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Відповідно до ст.177 КПК України прокурором доведена наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини, відсутність у нього офіційної роботи, законного джерела доходу, постійного місця проживання та реєстрації в Україні, перебування в Україні нелегально протягом двох останніх років, проживання в Україні без сім’ї та утриманців на з’ємних квартирах, що в сукупності свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв’язків. Тому він може, з огляду на викладене, здійснити дії, спрямовані на переховування від суду, іншим чином перешкоджанню кримінальному провадженню.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з Рішенням ЄСПЛ «ОСОБА_2 проти України». Тому законних підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу в виді тримання під вартою на особисте зобов'язання не вбачається.

Застава, відповідно до ст.183 КПК України не обирається, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, вчинено із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 182, 183, 194, 197, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строки тримання під вартою ОСОБА_1 на строк до двох місяців, тобто до 26.02.2019 року.

Відмовити захиснику у задоволені клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов'язання.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Копію ухвали відправити до КУ «Одеський ізолятор Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області» для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Борщов І. О.