Постанова № 7900459, 10.02.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.02.09Справа №2а-5644/08/4 о 09:23

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої суддіЦиганової Г.Ю. , при секретарі судового засіданні Заєвській Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився,

від відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячна Затока"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна затока» (далі – позивач, ТОВ «Сонячна затока») звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2006 №0000362200/0 і №0000352200/0.

В ході судового розгляду позивач змінив позовні вимоги, просив визнати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2006 №0000362200/0 і №0000352200/0 протиправними і скасувати їх.

Постановою Господарського суду АР Крим від 10.10.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду АР Крим від 18.01.2007, позов задоволено частково, визнано нечинним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2006 №0000362200/0.

Не погодившись з постановленими судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.09.2008 постановлені у справі судові рішення в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.04.2006 №0000362200/0 скасовано і направлено в цій частині на новий розгляд в суд першої інстанції, звернуто увагу суду на те, що надання права використання програмного продукту як товару, перепродаючи його за своїм рішенням, збільшуючи тим самим об’єм продажу і підвищуючи прибутковість шляхом перепродажу програмних продуктів Oracle, не є послугами інформаційного забезпечення і спричиняє отримання доходу нерезидентом згідно із пп. «й» п. 13.1 ст. 13 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон №334), який є іншим доходом від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України і підлягає оподаткуванню відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону №334.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 28.10.2008 справа прийнята до провадження судді Циганової Г.Ю.

В судовому засіданні позивач позов, в частині, що є предметом судового розгляду, підтримав, надав пояснення, в яких вказав, що угода «Про партнерську мережу Oracle» від 15.02.2005 №UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 між позивачем і компанією «Oracle East Central Europe» надавала можливість, а не право користуватись певними можливостями і інформацією, жодної вигоди від укладання даної угоди позивачі не отримав; нерезидент (компанія Oracle) при наданні послуг резиденту України (ТОВ «Сонячна долина») не здійснював господарської діяльності на митній території України. Грошові кошти, отримані нерезидентом є виручкою, тобто компенсацією вартості наданих послуг. Оплата цих послуг з метою оподаткування не є доходом нерезидента, з джерелом його походження з України і не підлягає оподаткуванню.

Відповідач позов у відповідній частині не визнав, надав заперечення, в яких вказав, що взаємовідношення між позивачем і компанією «Oracle East Central Europe» за угодою від 15.02.2005 №UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 є взаємовідношеннями між ліцензіаром і ліцензіатом, дохід отриманий нерезидентом є іншим доходом від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України і підлягає оподаткуванню відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону №334.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що відповідачем в період з 03.04.2006 по 14.04.2006 проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 01.01.2006, за результатами якої складено акт №2682/23-6/30227947 від 18.04.2006.

В ході перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п. 13.2 ст. 13 Закону №334, яке виявилось в тому, що ТОВ «Сонячна затока» не був утриманий податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України за ставкою 15%, на загальну суму 1585,15 грн.

Висновки за актом перевірки вмотивовані наступним. Між позивачем і компанією «Oracle East Central Europe» укладена угода «Про партнерську мережу Oracle» від 15.02.2005 №UA-OPN-11786804-15-FEB-2005. 15.02.2005 з валютного рахунку позивача на адресу нерезидента перераховані валютні цінності у сумі 1995 доларів США (еквівалент 10572,3 грн.). Листом від компанії «Oracle East Central Europe» підтверджено факт прийняття позивача в члени програми терміном на 1 рік і право користуватись правами і привілеями, обговореними в угоді. Довідки про підтвердження того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір про запобігання подвійному оподаткуванню до перевірки не надано.

На підставі акту перевірки №2682/23-6/30227947 від 18.04.2006 відповідачем прийнято спірне рішення, яким на підставі п. 13.2 ст. 13 Закону №334 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 4757,55 грн., з яких 1585,85 грн. податку і 3171,70 грн. штрафних санкцій, застосованих до позивача відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону №334 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) доходи з джерелом їх походження з України – це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону №334 будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно із пп. «й» пункту 13.1 ст. 13 Закону №334 для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону №334 резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

З вказаних підстав доводи позивача щодо відсутності вигоди у ТОВ «Сонячна затока» від укладання угод з нерезидентом, не мають значення для вирішення питання про правильність застосування вимог п. 13.2 ст. 13 Закону №334, оскільки умовою їх застосування є отримання саме нерезидентом доходу з джерелом його походження з України. Посилання позивача про відсутність факту здійснення господарської діяльності нерезидентом на митній території України також не може бути прийнято до уваги судом, оскільки документально підтвердженим є факт укладання угоди між позивачем і компанією «Oracle East Central Europe», за умовами якої користування послугами Oracle дозволено лише в країні, де позивач зареєструвався у якості партнера Партнерської мережі Oracle. За даною угодою позивачу надано невиняткову, непередавану обмежену ліцензію на право користування різним програмним продуктом, власником або розповсюджувачем якої є Oracle, надано право використовувати логотип Oracle, що відповідає його рівню участі.

Відповідно до ст. 41 Закону України від 02.10.1992 №2657-ХІІ «Про інформацію» інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Надання послуг за умовами угоди «Про партнерську мережу Oracle» від 15.02.2005 №UA-OPN-11786804-15-FEB-2005 не можна вважати послугами з інформаційного забезпечення, тому що умовами угоди передбачено не лише передача позивачу права користування різним програмним продуктом, а і надання права використовувати даний продукт як товар, перепродаючи його за своїм рішенням, збільшуючи об’єм продажу і підвищуючи прибутковість.

Пунктом 1 ст. 21 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 встановлено, що види доходу, справжнім власником яких є резидент Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, інші ніж доходи, сплачувані із трасту або із майна особи, яка померла, в ході розподілу, оподатковуються тільки в цій Державі.

Механізм застосування положень міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування визначено Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року N 470.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Вказана довідка позивачем не була надана ані під час перевірки податковим органом, ані під час судового розгляду справи.

Відповідно до п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

З огляду на наведені вимоги законодавства, суд дійшов висновку, що визначення позивачу податкового зобов'язання і штрафних санкцій в податковому повідомленні-рішенні від 27.04.2006 №0000362200/0 є таким, що відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Дії відповідача щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення вчиненні на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку зі складністю справи судом 22 грудня 2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26 грудня 2008 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, ч. 5 ст. 227 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2006 №0000362200/0 відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                               підпис           Циганова Г.Ю.