Ухвала суду № 79003248, 22.12.2018, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/6071/18

ун. № 759/20779/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2018 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва Журибеда О.М., за участю секретаря судового засідання - Крічфалушій М.І. розглянувши клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Ганнисика А.М. про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 12018100080010223 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2018 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2018 року на розгляд слідчого судді передано клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Ганнисика А.М. погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 м. Києва Дем’янець С. в якому слідчий просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме:приміщення квартири АДРЕСА_1, шляхом накладення заборони на її відчуження, використання та розпорядження на часу досудового розслідування.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що невстановлені особи шляхом підробки документів, незаконно заволоділи приміщенням квартири АДРЕСА_2.

Так 20.12.2018 року допитана в якості потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, показала що 23.06.2006 р. на підставі Іпотечного договору №02-10/1786 посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.В., реєстровий №2321, ОСОБА_3 були передані в іпотеку майнові права на приміщення квартири АДРЕСА_2. В подальшому, після державної реєстрації права власності на нерухоме майно від 05.04.2007, ОСОБА_3 була передана в іпотеку безпосередньо квартираАДРЕСА_1 на підставі укладеного 11.01.2008 р. Договору про внесення змін до Іпотечного договору № 02-10/1786, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Кравченко І.В., реєстровий №150.Вказану квартиру потерпіла використовує як місце свого постійного проживання та місце постійного проживання своєї родини, в тому числі неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2.

Крім того як повідомила потерпіла 30 листопада 2018 року колектор, ОСОБА_5 повідомила її про те, що квартира їй не належить. При перевірці цієї інформації було з'ясовано, що 26.11.2018 р. ОСОБА_6 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3)), який є службовою особою АТ «Укрсоцбанк» було подано заяву і 29.11.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуСазонова О.М. було в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна квартиру за АДРЕСА_4 за новим власником АТ «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ковпака, буд.29).

Однак як показала потерпіла жодних документів та дозволів на право передачі права власності чи будь яких довіреностей які б надавали такі права вона не підписувала та не видавала, про подання заяви її не повідомляли.

Одночасно, потерпіла повідомили, що 03.05.2018 р. аналогічна реєстраційна дія за заявою АТ «Укрсоцбанк» була вчинена державним ресторатором КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» - ОСОБА_7, але в подальшому 11.05.2018 р. нею ж і була відмінена - виправлена, як помилково вчинена з підстав дії мораторію, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яка встановлює, що протягом дії Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника, а також відмовлено у вчиненні аналогічних дій іншим державним реєстратором - приватним нотаріусом ОСОБА_8

20.10.2018 року слідчим була винесена постанова про визнання приміщення квартири АДРЕСА_1, речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження, підставами у зв'язку з якими потрібно здійснити накладення арешту на нерухоме майно, а саме: приміщення квартири АДРЕСА_1.

Орган досудового розслідування вважає, що незастосування цього заходу зумовить труднощі та неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, чи перешкоджатиме встановленню істини по провадженню внаслідок того, що таке майно може бути незаконно відчужене іншими особам.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Вислухавши думку слідчого, дослідивши клопотання і додатки до нього, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України - заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, у зв'язку з вищевикладеним слідчий суддя вважає наявними підстави для накладення арешту на нерухоме майно, а саме:приміщення квартири АДРЕСА_1, шляхом накладення заборони на її відчуження, використання та розпорядження на часу досудового розслідування.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Ганнисика А.М. про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 12018100080010223 відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2018 року, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 190 КК України -задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме:приміщення квартири АДРЕСА_1, шляхом накладення заборони на її відчуження, використання та розпорядження на часу досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.

Слідчий суддя О.М. Журибеда