Постанова № 79002824, 28.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4414/18

Номер справи місцевого суду: 523/12321/15-ц

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунальної установи «Міська поліклініка № 29», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання неналежною медичну допомогу та відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, завданої злочином, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неналежною медичну допомогу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.01.2015 року померла дружина позивача. Причиною її смерті є рак молочної залози T3N3M1. Позивач вважає що лікарями Комунальної установи «Міська поліклініка № 29» неналежно надано медичну допомогу дружині позивача, що призвело до її смерті, а саме неправильно поставлено діагноз фіброзно-кістозна мастопатія замість раку молочної залози та не призначено відповідне лікування. Тому позивач просить суд визнати медичну допомогу надану лікарями відповідача неналежною та стягнути з відповідача на його користь 28265 грн. матеріальної шкоди та 83341 грн. 44 коп. моральної шкоди завданих неналежною медичною допомогою дружині позивача, що призвело до її смерті.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунальної установи «Міська поліклініка № 29», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання неналежною медичну допомогу та відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданою злочином відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2

звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що судом винесено рішення відносно іншого предмета позову, ніж того, що зазначав позивач.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивування з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції посилався на наступні обставини.

22.01.2015 року померла дружина позивача.

Позивач вважає, що причиною її смерті є рак молочної залози T3N3M1 та що лікарями Комунальної установи «Міська поліклініка № 29» неналежно надано медичну допомогу дружині позивача, що призвело до її смерті, а саме неправильно поставлено діагноз фіброзно-кістозна мастопатія замість раку молочної залози та не призначено відповідне лікування. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на медичну картку амбулаторного хворого вказаної лікарні.

Суд першої інстанції не погодився з таким висновком позивача, та вважав, що позов подано передчасно з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції позивачу та його представнику роз'яснювалось їх право звернутися до суду з відповідним клопотанням про призначення судово-медичної експертизи, однак вони з таким клопотанням до суду не звернулися, а послалися на те, що з приводу неналежного надання медичної допомоги дружині позивача, що призвело до її смерті, відкрито кримінальне провадження та в рамках цього кримінального провадження проводяться відповідні судово-медичні експертизи. Однак висновків цих експертиз позивач суду не надав та не забажав, щоб суд першої інстанції ці висновки витребував у слідчих органів. Натомість наголосив на тому, щоб суд прийняв рішення без цих висновків судово-медичних експертиз.

Також судом першої інстанції було встановлено та сторонами не заперечувалось, що розтин тіла померлої дружини позивача не проводився.

Оскільки у суду першої інстанції немає спеціальних знань в галузі медицини, то суду без відповідних висновків судово-медичної експертизи важко зробити висновок про неналежносты надання медичної допомоги дружині позивача лікарями відповідача.

Також суду першої інстанції не надано вирок суду, яким лікарів відповідача визнано винними у неналежному наданні медичної допомоги дружині позивача, що призвело до її смерті.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про передчасність звернення позивача до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Також суд першої інстанції зауважив, що вина лікарів в неналежній медичній допомозі дружині позивача, що призвело до її смерті повинна бути встановлена обвинувальним вироком суду та суд розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства не має право встановлювати вину лікарів у скоєнні злочину.

Таким чином, судова колегія погоджується з остаточними висновками суду першої інстанції, однак разом із тим не погоджується з деякими наведеними судом обґрунтуваннями.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про відшкодування моральної шкоди та матеріальної шкоди, завданої злочином, який в подальшому уточнив і просив визнати неналежною медичну допомогу, обґрунтовуючи це тим, що лыкары халатно ставились до виконання своїх професійних обов'язків, та відшкодувати моральну шкоду та матеріальну шкоду, завдану злочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Поняття «неналежна медична допомога» є об'єктивної стороною злочину, який передбачений статтею 140 Кримінального кодексу України, відповідно до якої невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Поняття «халатність» також є складовою частиною об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 140 КК України.

Отже, питання щодо неналежного надання медичної допомоги та халатного відношення до виконання своїх обов'язків дійсно не підлягає розгляду у цивільному судочинстві, оскільки є предметом розгляду у кримінальному судочинстві.

Судова колегія також зазначає, що питання щодо проведення розтину тіла померлої дружини позивача не входить до предмету доказування у вказаній цивільній справі, а тому не повинно було братись до уваги судом першої інстанції.

Тому вказані обґрунтування підстав відмову у задоволенні позову підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2018 року в частині мотивування підстав задоволення позову - зміні. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2018 року змінити в частині мотивування.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький