Рішення № 78993825, 21.12.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2047/2018

Номер справи 243/5442/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21 » грудня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Хорхордіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 13 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Дана позовна заява мотивована тим, що 16.06.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СМ-SME 107/008/2011, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 220 000,00 грн. ОСОБА_4 остаточного повернення кредиту є 16.06.2021 року. Виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечено порукою шляхом укладання між Банком та ОСОБА_2 договору поруки № SR-SME 107/008/2011/1 від 16.06.2011 року, а також шляхом укладення між Банком та ОСОБА_3 договору поруки № SR-SME 107/008/2011/2 від 16.06.2011 року. Банк виконав свої зобов’язання за Кредитним договором, але всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам.

19.05.2017 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги №19/05/2017, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло право вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що випливають із умов кредитного договору №СМ-SME 107/008/2011 від 16.06.2011 року, який укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

Згідно з реєстром боржників, що є додатком №1 до договору відступлення права вимоги №19/05/2017, у зв’язку з невиконання зобов’язань за кредитним договором у відповідача існує заборгованість у розмірі 325 383,42 грн., що складається з загальної суми боргу за кредитним договором в розмірі 193 675,19 грн. та загальної суми процентів, нарахованих на суму боргу в розмірі 131 708,23 грн. Відповідач порушив зобов’язання за кредитним договором, що є підставою для стягнення всієї суми заборгованості, в тому числі процентів, що передбачено як законом, так і умовами договору.

В зв’язку з викладеним просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором №СМ-SME 107/008/2011 від 16.06.2011 року у розмірі 325 383,42 грн. та судовий збір в розмірі 4880,76 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали відзив на позовну заяву, де зазначили, що позивач у позовній заяві не вказав про наявність у нього оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви. Позивач знімав копії вже з копій кредитного договору та договорів поруки, про що свідчить копія печатки «Згідно з оригіналом». На теперішній час оригінали примірників вищезазначених договорів відповідачів залишились в квартирі в м. Донецьку, тому вони не можуть їх надати. Відповідачі не погоджуються, що кредитний договір та договори поруки були укладені саме на таких умовах, що зазначені в копіях, наданих позивачем. Крім того, за станом здоров’я, ОСОБА_1 взагалі не пам’ятає, чи отримувала кошти від банку. Укладаючи кредитний договір відповідач розраховував на задоволення вимог позивача в разі прострочення заборгованості на підставі укладеного договору іпотеки, відповідно до якого всі боргові зобов’язання відповідача перед банком будуть задоволенні шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1. Між тим, позивач не звертається за захистом своїх прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Просили надати можливість оглянути оригінали письмових доказів, в задоволенні позову просили відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду від 25.10.2018 року у ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» витребувано оригінали кредитного договору №СМ-SME 107/008/2011 від 16.06.2011 року та договорів поруки № SR-SME 107/008/2011/1 від 16.06.2011 року та № SR-SME 107/008/2011/2 від 16.06.2011 року.

Позивач надав суду відповідь про неможливість надати докази в зв’язку з відсутністю можливості направити до судового засідання представника позивача, який міг би надати до судового засідання оригінали документів, що пов’язано із ускладненою ситуацією на сході країни, у зв’язку з чим майже неможливо без ускладнень руху прибути до Донецької області із м. Києва, а направлення оригіналів документів шляхом поштового пересилання є неможливим у зв’язку із існуючим ризиком їх втрати при поштовій пересилці.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачі не надали жодних доказів того, що кредитний договір укладався на інших умовах, а факт виконання банком своїх обов’язків з видачі коштів підтверджується меморіальним ордером та розрахунком заборгованості за кредитним договором. Щодо твердження відповідачів про те, що вони розраховували на задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначає, що право на захист особа здійснює на власний розсуд.

Представник позивача, ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності №969 від 30.11.2018 року, в судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру серії АА №041041 від 28.08.2018 року, в судове засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Оскільки ОСОБА_5 є представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і він повідомлений про час і місце розгляду справи, то і особи, яких він представляє, є повідомленими про час та місце розгляду справи.

Згідно з розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с.35), ОСОБА_2 отримав копії позову з доданими матеріалами для себе та для передачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст.130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Згідно з ч.1 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Таким чином, враховуючи наявність розписки ОСОБА_2 про передачу копії позову з додатками ОСОБА_3, суд вважає, що ОСОБА_3 обізнаний про існування позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, який розглядається в Слов’янському міськрайонному суді. Крім того, враховуючи відсутність заяви про зміну місця проживання ОСОБА_3, судова повістка була направлена на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

16.06.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СМ-SME 107/008/2011, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 220 000,00 грн.

Виконання зобов’язань за кредитним договором забезпечено порукою шляхом укладання між Банком та ОСОБА_2 договору поруки № SR-SME 107/008/2011/1 від 16.06.2011 року, а також шляхом укладення між Банком та ОСОБА_3 договору поруки № SR-SME 107/008/2011/2 від 16.06.2011 року.

19.05.2017 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір про відступлення права вимоги №19/05/2017, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прийняло право вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що випливають із умов кредитного договору №СМ-SME 107/008/2011 від 16.06.2011 року, який укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

Згідно з реєстром боржників, що є додатком №1 до договору відступлення права вимоги №19/05/2017, у зв’язку з невиконання зобов’язань за кредитним договором у відповідача існує заборгованість у розмірі 325 383,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Частина перша ст. 1078 ЦК України встановлює, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1082 ЦК України унормовано, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

В п.4.4 договору про відступлення права вимоги №19/05/17 від 19.05.2017 року зазначено, що новий кредитор самостійно, не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі первісним кредитором повідомлень (листів) про відступлення права вимоги здійснює таке повідомлення за власний рахунок. Підтвердженням належного повідомлення боржників про відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитними договорами новому кредитору є реєстр відправленої кореспонденції. Сторони погодились, що письмові повідомлення (листи) боржникам та поручителям про відступлення права вимоги за кредитними договорами, зареєстроване місце проживання яких на непідконтрольній українській владі території зони проведення АТО, новий кредитор направить не пізніше 20 робочих днів з моменту відновлення роботи УДППЗ «Укрпошта» на вказаній території.

07.07.2014 року УДППЗ «Укрпошта» відновила роботу відділень поштового зв’язку у Слов’янську Донецької області, де зареєстровані боржники.

Як передбачено ч. 3 ст. 12, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано суду відомостей про виконання обов'язку, визначеного законом і договором, щодо повідомлення відповідачам про відступлення права грошової вимоги, в якому має бути визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відтак, звернення позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості за таких умов є передчасним.

Крім того, оцінюючи надані позивачем докази, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Законом гарантована позивачеві реальна процесуальна можливість надати всі необхідні докази на підтвердження заявленого позову.

Разом з тим, надані позивачем в якості доказів копії кредитного договору та договорів поруки не засвідчені за вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 95 ЦПК України.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 95 ЦПК України встановлює, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Надані позивачем незасвідчені копії документів суд прийняти як докази не може, оскільки такі документи не є допустимими доказами. Так, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Крім того, встановлено, що надані копії зроблені з копій документів, а не з оригіналів.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надані належні, проте недопустимі докази у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17.

Отже, виходячи з того, що при зверненні до суду позивачем не надано допустимих доказів як щодо наявності вказаних позивачем правовідносин, так і щодо неналежного виконання відповідачами зобов'язання з повернення суми кредиту та процентів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог за їхньою недоведеністю, а також з огляду на передчасність пред'явлення позову (відсутність повідомлення боржників), що не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з вимогами на підставі нових доказів, які є іншою підставою позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, сплачений позивачем при пред'явленні позову, з огляду на відмову в задоволенні позову відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 27 грудня 2018 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_6