Рішення № 78990781, 24.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/7433/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпрозобов'язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач) про:

- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві перевірити та провести вірний первинний розрахунок стажу з урахуванням коефіцієнту стажу 1,5 за роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР;

- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зняти обмежувальний коефіцієнт на заробітну плату 5,6 з 01.01.1985 р. по 31.12.1989 р, згідно довідці про розмір заробітної плати, яку було надано для обчислення пенсії при первинного розрахунку;

- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок первинного розрахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в України з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії - 2012, 2013, 2014 р. та з застосуванням коефіцієнту оцінки страхового стажу 1,35%.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) № 826/7433/18, та надано відповідачу час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

10.07.2018 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві надано відзив на позов.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахуванні первинного розрахунку стажу з урахуванням коефіцієнту стажу 1,5 за роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а саме в м. Мегіон, Ханти-Мансійського автономного округу, що підтверджується відповідними документами.

А тому, на думку позивача, відповідачем з дати призначення йому пенсії та по день звернення до суду, пенсія у повному обсязі не виплачувалась та не виплачується, що є порушенням його права у сфері публічно - правових відносин.

При цьому, позивач також зазначав, що значний період його трудової діяльності припав на роботу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а саме у м. Мегіон, Ханти-Мансійського автономного округу з 17.10.1983 по 29.12.1989 («Восточно - Мегионская нефтегазоразведочная зкспедиция» ВО Мегионнефтегазгеология) та з 02.01.1990 по 15.10.1992 (підприємство «Лесстроймонтаж»), що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці з відміткою що місцезнаходження цих організацій розташовано в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, на думку позивача, стаж має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбулась трудова діяльність особи, проте, не дивлячись на наявність відповідних записів у трудовій книжці з відповідними штампами про те, що позивач працював у місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі, наявність довідок з позначенням строків роботи згідно строкових договорів з посиланням на статті Законодавства, в яких є пряме посилання на те, що я користувався пільгами, відповідачем стаж роботи на двох даних підприємствах був порахований без підвищувального коефіцієнту та з застосуванням обмежувального коефіцієнту на зарплатню.

У поданому до суду відзиві, відповідач заперечує проти адміністративного позову та просить відмовити в його задоволення з підстав того, що дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, відповідач звертав увагу, що при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 не було надано документів, які б давали підстави для зарахування йому пільгового стажу роботи в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

У той же час, листом № 141/02/ч-2363 від 12.01.2018 року не було відмовлено в здійсненні перерахунку пенсії позивачу, а лише рекомендовано особисто звернутися із відповідною заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та надати відповідні документи, а саме свідоцтво про народження, довідку з місця навчання та довідку з місця її проживання.

Згідно частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пенсію за віком призначено з 04.03.2015 року.

14.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив:

- провести перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнту стажу 1,5 за роботу місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР та зі зняттям обмежувального коефіцієнту на зарплатню 5,6;

- урахувати надбавку 150 грн. на місяць, як непрацюючому пенсіонеру, якій має на своєму утриманні дитину до 18 років;

- виплатити усю суму заборгованості, яка виникала у зв'язку з невірними попередніми розрахунками, з урахуванням вимог чинного Законодавства;

- надати копію розрахунку нарахування пенсії.

12.01.2018 року за результатами розгляду вказаної заяви, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві листом-відповіддю за № 141/02/Ч-2363 повідомило позивача, що при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ним не було надано документи, які б давали підстави для зарахуванням йому пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Також, рекомендовано особисто звернутися із відповідною заявою до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом'янський відділ) та зазначено про необхідність подання документів: свідоцтва про народження дитини, довідки з місця навчання та довідки з місця її проживання. Окрім цього, позивачу надано копію розпорядження про призначення пенсії.

Також, як встановлено з матеріалів справи, під час особистого прийому заступника начальника управління ОСОБА_2, позивачу повідомлено про причини не зарахування «північного коефіцієнта», а саме, що ним при подачі заяви про призначення пенсії не було надано оригіналів строкових трудових договорів і тому спірний стаж було пораховано в однократному розмірі.

Вважаючи, що відповідачем повністю проігноровано відповідні норми чинного законодавства, які регулюють питання призначення пенсії та зарахуванням при цьому пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, обумовили ОСОБА_1 на звернення до суду.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п. п. 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п. 20).

Відповідач, як випливає із матеріалів справи не заперечує той факт, що позивач дійсно працював в період 17.10.1983 по 29.12.1989 («Восточно - Мегионская нефтегазоразведочная зкспедиция» ВО Мегионнефтегазгеология) та з 02.01.1990 по 15.10.1992 (підприємство «Лесстроймонтаж»).

При цьому, заперечує можливість його зарахування до пільгового стажу, посилаючись на відсутність укладеного строкового трудового договору, а також вказує на неможливість кратного обчислення пільгового стажу, в силу того, що таке обчислення може здійснюватись тільки за стаж здобутий до 01.01.1991 року.

Водночас суд критично оцінює такі посилання представника відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Цим же пунктом передбачено, що тимчасово, до ухвалення відповідного закону, період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген, зараховувати до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 01.01.1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" від 01.08.1945 року, "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року та "Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затверджений постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі"від 10.02.1960 року, постанови Ради Міністрів СРСР № 148від 10.02.1960 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пунктом "д" статті 5 цього Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" постановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно абз. 2 п. 5 Прикінцевих положень № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" з п'яти до трьох років.

Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг, затвердженої постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС №520/П-28 від 16.12.1967 року, пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надавалися незалежно від наявності письмового трудового договору.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, постанови Ради Міністрів Союзу РСР "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР" від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" №148 від 10.02.1960 року, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26.09.1967 року.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року і від 26.09.1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.

При цьому, питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім Російської Федерації) після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

З 01 січня 1992 року по 31 грудня 2001 року на території РФ діяв Закон РРСФР «Про державні пенсії в РРСФР» від 20 листопада 1990 року № 340-1, на підставі якого всі періоди роботи в районах Крайньої Півночі зараховуються в трудовий стаж в полуторному розмірі.

У відповідності до ч.4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788 у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Згідно з ч.2 ст.6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абзаців 2,3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Тобто, якщо певний період роботи особи на території РФ згідно з законодавством цієї держави повинен обчислюватися на пільгових підставах, то в такому ж порядку цей же стаж повинен враховуватись щодо цієї людини і в Україні. Таким чином, стаж позивача має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність особи.

Суд повторно звертає увагу, що спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 302/662/17-а від 03.07.2018 року.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача наявні записи, що позивач з 02 січня 1990 року по 15 жовтня 1992 року працював в кооперативному підприємстві «Лесстроймонтаж», а саме з 02 січня 1990 року по 22 травня 1990 року на посаді на заступника керівника кооперативного підприємства «Лесстроймонтаж», з 22 травня 1990 року по 15 жовтня 1992 року керівником кооперативного підприємства «Лесстроймонтаж».

Окрім цього, згідно Довідки Міністерства геології СССР, ОСОБА_1 дійсно працював в Східно- Мегіонській нафтогазорозвідувальній експедиції, а саме:

- з 17.10.1983 року стропальником БПО (наказ № 131-к від 19.10.83);

- з 09.09.1985 року переведений ст. інженером по вантажоперевезенням БПО (наказ № 117 від 20.09.85);

- з 27.11. 1986 року призначений заступником керівника експедиції по загальним питанням (наказ № 213-К від 28.11.86);

- з 29.12.1989 року звільнений переведенням в кооператив «Балтика» по ст. 29 п. 5 КЗОТ РСФСР (наказ № 8-к від 29.12.1989)

Вказаний період роботи також підтверджується відповідними наказами, довідками про стаж та нараховану заробітну плату.

Таким чином, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі за трудовим договором підтверджується матеріалами справи та записами в трудовій книжці та становить більше 3 років.

При цьому, суд звертає увагу, що необхідність подання саме трудового договору для пільгового розрахунку трудового стажу на роботі в районах Крайньої Півночі, суперечить вимогам діючого законодавства.

Вирішуючи питання про дату, з якої слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, пенсія за віком позивачу призначена з 04 березня 2015 року без зарахування в кратному обчисленні пільгового стажу роботи з 17.10.1983 по 29.12.1989 («Восточно - Мегионская нефтегазоразведочная зкспедиция» ВО Мегионнефтегазгеология) та з 02.01.1990 по 15.10.1992 (підприємство «Лесстроймонтаж»).

Таким чином, спірні правовідносини щодо виплати позивачу пенсії за віком, без зарахування в кратному обчисленні пільгового стажу роботи мають триваючий характер з 04 березня 2015 року по дату розгляду справи судом, що свідчить про триваюче порушення права позивача.

За наведених обставин, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати періоди роботи з 17.10.1983 по 29.12.1989 («Восточно - Мегионская нефтегазоразведочная зкспедиция» ВО Мегионнефтегазгеология) та з 02.01.1990 по 15.10.1992 (підприємство «Лесстроймонтаж») та здійснити перерахунок пенсії з 04 березня 2015 року.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача, які полягали у неврахування при призначені пенсії стажу роботи позивача в спірний період роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні є протиправними.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, щодо нездійснення перерахунку призначеної пенсії з урахуванням страхового стажу у пільговому обчислені як для осіб, працюючих в місцевостях, прийнятих до районів Крайньої Півночі.

Також суд звертає увагу, що відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі Закон СРСР № 1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

При цьому, статтею 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону СРСР № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ні Законом №1058, ні Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №348/1660/16-а.

Посилання позивача на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, суд вважає необґрунтованим, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії.

А тому твердження позивача, що коефіцієнт оцінки страхового стажу на момент виникнення у нього права на пенсію та звернення за такою становив 1,35%, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, при призначенні пенсії має бути врахований саме такий показник, оскільки відповідні зміни до ст. 25 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», якими було визначено величину оцінки одного року трудового стажу -1%, були внесені в жовтні 2017 року та зворотної сили не мають, є необґрунтованими.

Так само, судом не беруться до уваги посилання позивача на застосування до нього показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, яка є її складовою частиною, тобто показник середньої заробітної плати за 2012 р, 2013 р, 2014 р у розмірі 1,35%.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до статті 66 Закону №1788-ХІІ, який введений в дію з 1 січня 1992 року, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Пунктом 2 статті 41 Закону №1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01.07.1998) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Таким чином, при обрахунку пенсії позивачу, відповідачем, в силу закону, не застосовано обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, що також спростовує твердження позивача щодо необхідності зняття вказаного, на його думку, обмежувального коефіцієнту на заробітну плату 5,6.

Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висвітленою в постанові від 07.06.2018 в адміністративній справі №345/3172/17, провадження №К/9901/770/17 та в постанові від 05.06.2018 в адміністративній справі 348/1660/16-а, провадження №К/9901/39267/18.

Таким чином, враховуючи викладене вище та те, що судом встановлено порушення відповідачем прав позивача при призначені йому пенсії, що виключає відмову у задоволенні позову, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у спосіб зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 17.10.1983 по 29.12.1989 («Восточно - Мегионская нефтегазоразведочная зкспедиция» ВО Мегионнефтегазгеология) та з 02.01.1990 по 15.10.1992 (підприємство «Лесстроймонтаж») (включно) та провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення - з 04 березня 2015 року, з урахуванням проведених виплат.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 03037, АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) період роботи в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі з 17.10.1983 по 29.12.1989 («Восточно-Мегионская нефтегазоразведочная зкспедиция» ВО Мегионнефтегазгеология) та з 02.01.1990 по 15.10.1992 (підприємство «Лесстроймонтаж») (включно) та провести перерахунок та виплату пенсії з моменту її призначення - з 04 березня 2015 року, на пільгових умовах, з урахуванням проведених виплат.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 03037, АДРЕСА_1).

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, 04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 03037, АДРЕСА_1) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін