Вирок № 78985314, 26.12.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3612/18

Номер провадження1-кп/473/357/2018

ЄРДР № 12018150190001505.

Категорія ч.2 ст.125 КК України

ВИРОК

іменем України

"26" грудня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретарів Алдушиної І.Я., Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна вища, не працює, має інвалідність другої групи за загальним захворюванням, сімейний стан - не одружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, не мючого судимості відповідно до п.1 ст.89 КК України,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Кологривий С.В.,

потерпілий ОСОБА_2,

цивільний позивач Комунальне підприємство «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443,

представник цивільного позивача Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради Баланенко А.С.,

захисник - адвокат Вишневський А.А.,

обвинувачений /цивільний відповідач/ ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

07 серпня 2018 року біля 16 годин 00 хвилин в смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на території подвір'я житлового булинку за адресою: АДРЕСА_3 між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 виник конфлікт на грунті особистих неприязних відносин.

В ході виниклого конфлікту у обвинуваченого ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на заподіяння умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, обвинувачений ОСОБА_1, умисно наніс один удар металевою кришкою від електричного водяного насосу в лобну ділянку голови потерпілого ОСОБА_2, в результаті чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній ділянці голови, які відносться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, маючи умисел на спричинення умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, обвинувачений ОСОБА_1 умисно наніс ще чотири удари дерев'яними милицями по правій та лівій руці потерпілому ОСОБА_2, від чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді синців правої та лівої верхніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що 07 серпня 2018 року біля 16 годин 00 хвилин в смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на території подвір'я житлового булинку за адресою: АДРЕСА_3 між ним та потерпілим ОСОБА_2, який є його дідом виник конфлікт, через те, що дід закриває літню кухню та ховає від нього продукти харчування. Потерпілий, його дід ОСОБА_2, викликав свого сина ОСОБА_7, який мешкає недалеко від них, також в смт Олександрівка по цій же АДРЕСА_4. Коли прийшов ОСОБА_7, то дід ОСОБА_2 почав скаржитися йому на нього /тобто на обвинуваченого ОСОБА_1./, ОСОБА_7 не витримав та почав бити його /тобто обвинуваченого ОСОБА_1./. ОСОБА_7 вирвав у нього із рук дерев'яні милиці, він же намагався їх утримувати при собі, так як має інвалідність другої групи. Одна із дерев'яних милиць при цьому розламалася, її фрагмент відлетів та попав в голову потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого розбив йому голову та спричинив тілесне ушкодження. Вину не визнає, так як в судовому засіданні доводив, що він не наніс жодного удару потерпілому ОСОБА_2, який є його дідом.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт вчинення злочину відносно нього обвинуваченим ОСОБА_1, який є його рідним онуком, який мав місце 07 серпня 2018 року біля 16 години в смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на території подвір'я житлового булинку за адресою: АДРЕСА_3, де мешкає він та обвинувачений ОСОБА_1. Між ними виник конфлікт на грунті особистих неприязних відносин, вони почали сваритися між собою. Був викликаний його син ОСОБА_7, який є рідним дядьком обвинуваченого ОСОБА_1, та який мешкає недалеко від них, також в смт Олександрівка по цій же АДРЕСА_4. Ще до появлення на подвір'ї ОСОБА_7, обвинувачений ОСОБА_1, схопив із верстака, який знаходиться на подвір'ї металеву кришку від водіяного електронасоса та нею наніс йому один удар в голову, від чого розбив йому лоб. Він упав на землю, а обвинувачений ОСОБА_1 почав бити його дерев'яними милицями по правій та лівій верхнім кінцівкам, від чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді синців на правій та лівій руках. Саме в цей момент з'явився його син ОСОБА_7, який зупинив його побиття. Була викликана машина швидкої допомоги, і він /тобто потерпілий ОСОБА_2./ був госпіталізований до районної лікарні. Після цього випадку він вигнав онука - обвинуваченого ОСОБА_1 із свого будинку, і він став мешкати у своєї тітки на АДРЕСА_5.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений ОСОБА_1, який є його рідним племінником, в серпні місяці 2018 року мешкав за адресою: АДРЕСА_1. В цьому ж будинку мешкають його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_8, яким обвинувачений ОСОБА_1 доводиться онуком. 07 серпня 2018 року біля 16 години йому зателефонувала матір - ОСОБА_8 та повідомила, що на території подвір'я житлового булинку за адресою: АДРЕСА_3, в смт Олександрівка між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виник конфлікт на грунті особистих неприязних відносин, вони почали сваритися між собою. Він пішов до них розбиратися з цією ситуацією. Коли він зайшов на подвір'я житлового будинку, де мешкають його батьки та племінник, він побачив, що обвинувачений ОСОБА_1 б'є дерев'яними милицями потерпілого ОСОБА_2, який лежав на землі. У потерпілого ОСОБА_2 була розбита голова, з рани на голові текла кров. Він відштовхнув обвинуваченого ОСОБА_1 від потерпілого ОСОБА_2, чим припинив побиття потерпілого, а крім цього забрав з рук обвинуваченого ОСОБА_1 дерев'яні милиці. Були викликані працівники поліції та автомобіль швидкої допомоги. Потерпілий ОСОБА_2 був госпіталізований до районної лікарні. При цьому потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що обвинувачений ОСОБА_1, схопивши з верстака, який знаходиться на подвір'ї металеву кришку від водіяного насоса та нею наніс йому один удар в голову, від чого розбив йому лоб. Дану металеву кришку від електричного водяного насосу та фрагмент розламаних дерев'яних милиць, вилучили працівники поліції .

Свідок ОСОБА_9, в судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_2, є її свекром. В серпні місяці 2018 року в будинку де він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 також мешкав і його онук обвинувачений ОСОБА_1. 07 серпня 2018 року біля 16 години її чоловіку ОСОБА_7 зателефонувала її свекруха - ОСОБА_8 та повідомила, що на території подвір'я житлового булинку за адресою: АДРЕСА_3, в смт Олександрівка між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 виник конфлікт на грунті особистих неприязних відносин. ОСОБА_7 та вона разом з ним побігли до них розбиратися, що там у них трапилось. Коли вона зайшла на подвір'я житлового будинку, де мешкають батьки її чоловіка ОСОБА_7 та його племінник - обвинувачений ОСОБА_1, вона побачила, що обвинувачений ОСОБА_1 б'є дерев'яними милицями потерпілого ОСОБА_2, який лежав на землі. У потерпілого ОСОБА_2 була розбита голова, з рани на голові текла кров. Її чоловік ОСОБА_7 відштовхнув обвинуваченого ОСОБА_1 від потерпілого ОСОБА_2. Були викликані працівники поліції та автомобіль швидкої допомоги. Потерпілий ОСОБА_2 був госпіталізований до районної лікарні. При цьому потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що обвинувачений ОСОБА_1, металевою кришкою від водіяного насоса наніс йому один удар в голову, від чого розбив йому голову.

Підстав для сумнівів в показаннях потерпілого ОСОБА_2 та свідків у суда немає, так як дані показання суд знаходить достовірними та логічними, які підтверджені за допомогою інших доказів, які суд знаходить належними, необхідними, допустимими та достатніми, які були досліджені судом в судовому засіданні.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 16 серпня 2018 року, з фототаблицею до нього, слідчим СВ Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області оглянуто територію подвір'я житлового булинку за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, смт Олександрівка. АДРЕСА_3, та під час огляду з місця події вилучені дерев'яні фрагменти роламаної милиці, а такод металева кришка від центробіжного водяного насосу. /а.к.п. 36 - 39/.

Висновком судової медичної експертизи №802 від 15 серпня 2018 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани в лобній ділянці голови, синці правої та лівої верхніх кінцівок, які утворилися від дії тупими твердими предметами. Дані тілесні пошкодження утворилися від не менш ніж чотирьох ударних дій тупими предметами, якими могли бути кулаки рук, ноги, металева кришка, дерев'яні милиці та інше, з давністю утворення біля восьми діб до часу огляду. По ступеню тяжкості рана на голові відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, синці на руках до легких тілесних ушкоджень. Утворення наявних тілесних ушкоджень при падінні тіла на площину з висоти власного зросту малоймовірно. /а.к.п. 44 - 45/.

Відповідно до висновку судової медичної цитологічної експертизи №103/ц від 05 вересня 2018 року кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти -В ізосерологічної системи АВО /а.к.п. 54 - 56/.

Відповідно до висновку судової медичної цитологічної експертизи №102/ц від 12 вересня 2018 року кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти -В ізосерологічної системи АВО. На дерев'яних фрагментах опорних частин милиць, представлених для дослідження /об'єкти №1 та №2/ знайдена кров людини. При серологічному дослідженні крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Виявлені сліди крові походять від особи /осіб/ в групову характеристику якої /яких/ входить виявлений антиген, у тому числі від потерпілого ОСОБА_2. В об'єктах № 3 - 7 кров та епітеліальні клітини, придатні для цитологічного обліку не виявлені. /а.к.п. 63 - 67/.

Відповідно до постанови органу досудового розслідування від 16 серпня 2018 року, речовими доказами за кримінальним провадженням визнано чотири фрагмента від дерев'яних милиць та кришку від електричного водяного насосу. /а.к.п. 68/.

Відповідно до постанови органу досудового розслідування від 23 серпня 2018 року, речовим доказом за кримінальним провадженням визнано зразок крові потерпілого ОСОБА_2, який відібрано на марлевий тампон та поміщено до паперового пакунку білого кольору. /а.к.п. 69/.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 19 вересня 2018 року з фототаблицею до нього з участю потерпілого ОСОБА_2, ним відтворені обставини вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_1, коли 07 серпня 2018 року біля 16 годин 00 хвилин в смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області на території подвір'я житлового булинку за адресою: АДРЕСА_3 між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 виник конфлікт на грунті особистих неприязних відносин. В ході виниклого конфлікту, обвинувачений ОСОБА_1, наніс один удар металевою кришкою від електричного водяного насосу йому в лобну ділянку голови, від чого він упав на землю, а потерпілий ОСОБА_1 почав наносити йому ще удари дерев'яними милицями по правій та лівій рукам. /а.к.п. 71 - 75/

Дані докази за кримінальним провадженням суд знаходить належними та допустимими, так як вони підтверджують існування обставин, щодо вчинення даного злочину обвинуваченим ОСОБА_1.

Аналіз та оцінка приведених належних та допустимих доказів за кримінальним провадженням в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1.

Спростування позиції обвинуваченого ОСОБА_1 при невизнанні ним вини.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою вину та в судовому засіданні доводив, що тілесне ушкодження в лобній ділянці голови потерпілого ОСОБА_2 виникло внаслідок руйнування дерев'яної милиці, при якому один із її фрагментів відлетів та попав в голову потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого розбив йому голову та спричинив тілесне ушкодження. Вину не визнає, так як в судовому засіданні доводив, що він не наніс жодного удару потерпілому ОСОБА_2, який є його дідом.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 та вважає їх недостовірними, так як позиція обвинуваченого ОСОБА_1 повністю спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, показання яких в судовому засіданні були послідовними та логічними, і які суд може покласти в обґрунтування вироку за кримінальним провадженням. Дані показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, об'єктивно підтверджені висновком судової медичної цитологічної експертизи №102/ц від 12 вересня 2018 року, відповідно до якого на дерев'яних фрагментах опорних частин милиць, представлених для дослідження /об'єкти №1 та №2/ знайдена кров людини. При серологічному дослідженні крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Виявлені сліди крові походять від особи /осіб/ в групову характеристику якої /яких/ входить виявлений антиген, у тому числі від потерпілого ОСОБА_2 /а.к.п. 63 - 67/. Даний висновок судової медичної цитологічної експертизи №102/ц від 12 вересня 2018 року, повністю підтверджує показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9, в частині того, що обвинуваченим ОСОБА_1 були нанесені удари дерев'яними милицями потерпілому ОСОБА_2, коли той лежав на землі подвір'я, а також повністю спростовуює показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині, що один із фрагментів дерев'яної милиці відлетів та попав в голову потерпілого ОСОБА_2, внаслідок чого розбив йому голову та спричинив тілесне ушкодження. Також даним висновком судової медичної цитологічної експертизи №102/ц від 12 вересня 2018 року, спростовані показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що ним не було нанесено жодного удару дерев'яними милицями потерпілому ОСОБА_2, який є його дідом. Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині того, що, він не причетний до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 за допомогою металевої кришки від центробіжного водяного електричного насосу та за допомогою дерв'яних милиць. Показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо відсутності його вини за ч.2 ст.125 КК України, дані ним в судовому засіданні суперечать всім іншим матеріалам кримінального провадження, і не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку. Невизнання в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, суд вважає спробою обвинуваченого ОСОБА_1 уникнути кримінальної відповідальності саме за ч.2 ст.125 КК України, а також відсутністю у обвинуваченого ОСОБА_1 критичного аналізу своїх умисних дій та небажанням визнати злочинну неправомірність своїх умисних дій, при вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відносно потерпілого ОСОБА_2, який є його дідом.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я .

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом'якшували покарання обвинуваченому ОСОБА_1, а також обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено.

Суд не може визнати обставиною, яка відповідно до п.6 ч.1 ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1, щодо вчинення ним злочину відносно особи похилого віку, так як дана обставина не зазначена в обвинувальному акті. Визнання даної обставини за вироком суду, як обтяжуючої покарання обвинуваченому ОСОБА_1, приведе до збільшення обсягу обвинувачення та буде виходити за межі обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_1.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який є злочином невеликої тяжкості. Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з'ясовано, що він повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними.

Крім того суд враховує стать та вік обвинуваченого ОСОБА_1, який задовільно характеризуються за місцем проживання, має інвалідність другої групи за загальним захворюванням, є особою, яка не має судимості відповідно до п.1 ст.89 КК України. /а.к.п. 76 - 84/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, його наслідки та інші обставини справи, за відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого та його відносин з потерпілим ОСОБА_2, який є його дідом, суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді штрафу, відповідно до мінімальної межі, визначеної санкцією ч.2 ст.125 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_1, який буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Підстави для задоволення цивільного позову /відмови у ньому, або залишення його без розгляду/.

Вирішуючи питання, що стосується цивільного позову, пред'явленого в порядку ст.ст. 127 - 128 КПК України до обвинуваченого ОСОБА_1 Комунальним підприємством «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 /а.к.п. 9 - 11/, суд виходить з наступних обставин.

Даний цивільний позов, який повністю в судовому засіданні підтриманий та розмір якого повністю доведений в судовому засіданні представником Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради підлягає повному задоволенню.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. /а.к.п. 68, 69, 70/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі 50 /п'ятдесяти/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень.

Цивільний позов Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, задовольнити повністю.

Стягнути на користь Комунального підприємства «Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради, код ЄДРПОУ 01998443, банк ГУДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, р/р 35419076034236, з обвинуваченого ОСОБА_1 - 7338 /сім тисяч триста тридцять вісім/ гривень 10 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2. /а.к.п. 9 - 11/.

Речовий доказ за кримінальним провадженням: кришку від електричного водяного насосу, яка відповідно до квитанції №2/145 від 17 вересня 2018 року, зберігається в сейф - пакунку №4502230 в камері зберігання речових доказів Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області - повернути потерпілому ОСОБА_2, як законному власнику даної речі. /а.к.п. 68, 70/.

Речові докази за кримінальним провадженням: чотири фрагмента від розламаних дерев'яних милиць, яка відповідно до квитанції №2/145 від 17 вересня 2018 року, зберігається в сейф - пакунку №4502230, а також зразок крові потерпілого ОСОБА_2, який відібрано на марлевий тампон та поміщено до паперового пакунку білого кольору, і які зберігаються в камері зберігання речових доказів Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області - знищити. /а.к.п. 68, 69, 70/.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський