Постанова № 78974378, 26.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1940/18Головуючий по 1 інстанції - Тептюк Є.П. Категорія: на ухвалу Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Карпенко О.В., Василенко Л.І.

учасники справи:

позивач - Черкаська місцева прокуратура;

відповідач - Свидівоцька сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Черкаське регіональне управління водних ресурсів;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю.В.,

Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна;

особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_7, ОСОБА_5;

розглянувши у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2018 року, постановлену під головуванням судді Тептюка Є.П. у залі Черкаського районного суду Черкаської області № 101 09 листопада 2018 року о 13 год. 45 хв., у справі за позовом заступника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок, -:

в с т а н о в и в :

Черкаська місцева прокуратура звернулася до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок.

В обґрунтування позовної заяви прокурор вказує, що рішенням Свидівоцької сільської ради від 10.07.2015 року № 53-18 «Про затвердження проектів із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, а ОСОБА_4 у власність земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2, загальною площею по 0,1000 га кожна для індивідуального дачного будівництва, які розташовані по вул. Дахнівська, в с. Свидівок Черкаського району.

Крім того, п. 31 вказаного рішення земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, які будуть використовуватись для індивідуального дачного будівництва.

На підтвердження реєстрації права власності Черкаським районним управлінням юстиції видано ОСОБА_5 свідоцтво на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 21.07.2015 року, а ОСОБА_4 земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 22.07.2015 року.

Внаслідок цього цільове призначення спірних земельних ділянок фактично змінено на категорію житлової та громадської забудови, хоча на момент здійснення передачі вони відносилися до земель водного фонду (землі зайняті штучними водосховищами). Таким чином, прокурор зазначає, що Свидівоцькою сільською радою Черкаського району під час відведення у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельних ділянок порушено порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок, оскільки в силу вимог ст. 58 Водного кодексу України землі, зайняті водосховищами, являються землями водного фонду.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу № 5732 від 16.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., речове право на спірну земельну ділянку перейшло до ОСОБА_7.

З огляду на вказане, прокурор зазначає, що оскільки через незаконну передачу у приватну власність спірних земельних ділянок залишились незахищеними інтереси держави в особі територіальної громади с. Свидівок, спір щодо визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, свідоцтва про право власності, державної реєстрації права власності, недійним договорів купівлі-продажу земельних ділянок та їх витребування підлягає вирішенню в судовому порядку.

При розгляді справи по суті у суді першої інстанції у судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_10 та представником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_11 були кожним окремо заявлені клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування даного клопотання, представники відповідачів зазначають, що прокурор не зазначив, в інтересах якого саме органу він звернувся до суду, не виклав у чому саме полягає порушення інтересів держави, та до звернення до суду не повідомив орган, в інтересах якого він звертається до суду про таке звернення, а тому вважають, що прокурором не підтверджено його повноваження на самостійне звернення до суду, у зв`язку з чим просили у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України залишити позов без розгляду.

09 листопада 2018 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області в задоволенні клопотання представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_7 оскаржила ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_7 посилається, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому, судом не повно з`ясовано усі фактичні обставини справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення про відмову у задоволенні заяви представників відповідачів.. Також, на думку ОСОБА_7, суд при винесенні оскаржуваної ухвали не прийняв до уваги відсутність доказів необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також підстави звернення до суду. Вказує, що прокурором не надано жодного обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави, наявність порушення інтересів держави, та в чому полягає таке порушення.

ОСОБА_7 просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09.11.2018 року у цивільній справі № 707/1292/18 про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати та залишити без розгляду позовну заяву заступника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок.

Також, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_5 оскаржив ухвалу в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається, що ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. На думку ОСОБА_5, позовна заява не може бути заявлена прокурором в інтересах держави, а тільки в інтересах громади в особі Свидівоцької сільської ради як власника земель комунальної власності відповідної територіальної громади в особі відповідної сільської ради.

ОСОБА_5 просить ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2018 року по цивільній справі № 707/1292/18 за позовом заступника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок, про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_5 про залишення позовної заяви без розгляду - скасувати та винести постанову, якою клопотання адвоката ОСОБА_11, який діє в інтересах ОСОБА_5 про залишення позовної заяви заступника Черкаської місцевої прокуратури у цивільній справі № 707/1292/18 - задовольнити повністю. Стягнути з позивача на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати.

22 грудня 2018 року на адресу апеляційного суду Черкаської області від заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву прокурор вказує, що, на його думку, викладені доводи в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки ухвала Черкаського районного суду Черкаської області від 09.11.2018 року прийнята з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, що судом першої інстанції проведено повне та всебічне дослідження всіх обставин справи, прийнята ухвала є правильною по суті і справедливою. Також у відзиві прокурор акцентує увагу на тому, що звернення прокурора до суду із зазначеним позовом обумовлене фактом незаконного відведення земельної ділянки територіальної громади Свидівоцькою сільською радою, яка є представником цієї громади з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства. У відзиві прокурор просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09.11.2018 року без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, але без виклику сторін у суд апеляційної інстанції .

Згідно до вимог ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

При цьому, за загальним правилом встановленим вказаною нормою права, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії

Згідно до вимог ст.128 ЦПК України вбачається, що суд лише повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, а не викликає до судового засідання, якщо їх явка є не обов'язковою.

На підставі викладеного, розгляд даної справи проводиться судом апеляційної інстанції за загальним правилом, встановленим чинним процесуальним законом України з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання, але без виклику до судового засідання, оскільки їх явка є не обов'язковою.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право : скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у сукупності, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволення клопотання представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10, та представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заступник прокурора Черкаської місцевої прокуратури звернувся в суд з даним позовом в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону. Суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, не надав належної оцінки доводам, на які посилаються представники відповідачів у клопотанні, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення заявленого клопотання про залишення без розгляду позову прокурора під час підготовчого судового засідання суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 та представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 про залишення позову без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, звертаючись до суду з даним позовом, заступник прокурора Черкаської місцевої прокуратури посилався на факт незаконного відведення земельної ділянки територіальної громади Свидівоцькою сільською радою, яка є представником цієї громади, з порушенням вимог земельного та містобудівного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності Українського народу, право власності на землю набувається і реалізується державою відповідно до закону.

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч. 4. ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З вищезазначеної норми права, вбачається, що прокурор має право представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширення тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді законом не передбачено та не відповідає положенням ст. 19 Конституції України, у відповідності до якої орган державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд зобов'язаний вирішити наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Колегія суддів апеляційного суду, вивчивши та дослідивши обставини справи, зміст позовної заяви та доводи апеляційних скарг відповідачів, вважає, що прокурором не надано обґрунтування порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у даній справі.

Із матеріалів справи вбачається, що прокурор не оспорює віднесення спірної земельної ділянки до власності територіальної громади с. Свидівок та наявність у Свидівоцької сільської ради повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки вона розташована в межах населеного пункту. В той же час, регулювання відносин власності закріплено в Конституції України, яка визначила коло об'єктів і суб'єктів права власності (ст.ст. 13, 41, 142, 143), рівність усіх суб'єктів права власності (ст. 13), гарантії права власності й обов'язки власників (ст. 13, 41) та встановила, що правовий режим власності має визначатися виключно законами України (п. 7 ч.1 ст.92).

Із змісту наведених положень випливає, що на конституційному рівні принципово відокремлено комунальну власність від державної власності. Комунальна власність не входить до складу державної, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи.

Положеннями ст.7 Конституції України визнається, що в Україні і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Виходячи із вищевказаних норм, між державою, в особі органів законодавчої, виконавчої та судової влади, і територіальними громадами, в особі органів місцевого самоврядування, існує певна різниця. Останні не є частиною державної влади, оскільки можуть самостійно (тобто незалежно від держави та її органів) вирішувати питання місцевого значення. Відповідно, інтереси територіальної громади, в принципі, можуть не співпадати з інтересами держави. Таким чином, не можна ототожнювати поняття «держава» та «територіальна громада».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Також Конституційний Суд України в рішенні № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року, дав визначення поняття "охоронюваного законом інтересу", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції 1963 року) та інших законах України. В даному випадку мова йдеться про користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, яке обумовлене загальним змістом об'єктивного та прямо не опосередкованого в суб'єктивному праві простого легітимного дозволу і є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб, що не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим принципам.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Колегія суддів апеляційного суду, вважає за важливе відзначити, що посилання прокурора на порушення відповідачем певних норм чинного законодавства самі по собі не можуть бути доказом порушення інтересів держави та підставою для представництва. Прокурор зобов`язаний зазначити, в чому саме полягає не абстрактний, а конкретний матеріальний або нематеріальний інтерес держави.

Як вбачається з матеріалів справи такий конкретний інтерес держави фактично відсутній, оскільки в результаті задоволення позову держава не одержує ніякого матеріального чи нематеріального блага, тому що можливим вигодонабувачем може бути лише територіальна громада, а не держава. Тобто, виходячи з позовних вимог прокурора, він фактично діє не в інтересах держави, а в інтересах територіальної громади.

Отже, апеляційний суд, приходить до висновку, що у даній справі прокурор не визначив та не обґрунтував з посиланням на законодавство наявність факту порушення оспорюваним рішенням інтересів держави, та не визначив, яким чином вибуття земельної ділянки із володіння, користування та розпорядження територіальної громади с. Свидівок Черкаського району зашкодило або може зашкодити інтересам держави. Фактичним розпорядником спірної земельної ділянки була територіальна громада в особі Свидівоцької сільської ради, і саме вона могла отримувати матеріальні блага від земельної ділянки у вигляді орендної плати, земельного податку, інших зборів та платежів. Отже вибуття земельної ділянки із володіння територіальної громади може вплинути виключно на інтереси територіальної громади.

Конституцією України гарантується право територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів декількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення. Аналогічна позиція міститься у ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відповідно до ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Прокурор не врахував право виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради або безпосередньо територіальної громади с. Свидівок звернутись до суду із відповідним позовом.

Оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах населеного пункту с. Свидівок Черкаського району , то позовна заява не може бути заявлена в інтересах держави, а тільки в інтересах громади в особі Свидівоцької сільської ради як власника земель комунальної власності.

Апеляційний суд, вважає, що слід зазначити, що прокурором помилково визначено відсутність державного органу, на який покладено обов'язок контролю за використанням земель державного фонду. Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393 Державне агентство водних ресурсів України (Держводагенство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів, і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Таким чином, прокурором не наведено обґрунтувань щодо відсутності державного органу, на який покладено обов'язок контролю за використанням земель водного фонду.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду, вважає, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24 жовтня 2018 року № 61-18698св18.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг встановила, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено та не встановлено повноважень прокурора для подання позову в інтересах держави. Зокрема, судом першої інстанції не встановлено до компетенції якого органу віднесені відповідні повноваження захисту інтересів держави, пов`язаних із використанням земельної ділянки.

Також апеляційний суд звертає увагу на той факт, що судом першої інстанції не було з`ясовано, чи дотримано Черкаською місцевою прокуратурою, як позивачем у справі, вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення суб`єкта владних повноважень про представництво його інтересів у суді.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є обґрунтованими та приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції, який дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання представників відповідачів про залишення без розгляду позову прокурора.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційних скарг є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції, який не лише не прийняв до уваги доводи представників відповідачів, але й не дав належної оцінки , з яких саме підстав не підлягають задоволенню клопотання представників відповідачів про залишення без розгляду позову прокурора, не аргументувавши та не спростувавши їх посилання, що прокурор не виконав вимог закону, подавши даний позов в інтересах держави.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали повністю та ухвалення нового судового рішення.

За таких обставин, колегія апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та апеляційної скарги ОСОБА_5, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення клопотання представників відповідачів про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2018 року у справі за позовом заступника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок - скасувати, прийняти нову постанову.

Залишити без розгляду позовну заяву заступника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Черкаське регіональне управління водних ресурсів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача : Державний нотаріус Першої черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлія Вадимівна, Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Елеонора Антонівна про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу витребування земельних ділянок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів .

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Карпенко О.В.

Василенко Л.І.