Рішення № 78970567, 26.12.2018, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1534/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління національної поліції в Рівненській області, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 управління національної поліції в Рівненській області, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 13 вересня 2017 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180110000587 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 213 Кримінального кодексу України відносно нього. Слідчий СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області звернувся до суду із клопотанням, яке погоджено прокурором Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення обшуку в житлових та інших приміщеннях по місцю його проживання. Ухвалою слідчого судді від 06 жовтня 2017 року вказане клопотання слідчого було задоволено. В ході проведення обшуку було тимчасово вилучено майна, а саме: чотири картонні ящики, грошові кошти у сумі 245 грн. та металобрухт вагою 1300 кг. Однак, 30 травня 2018 року, постановою старшого слідчого СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 вказане кримінальне провадження було закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Таким чином, незаконними діями слідчого СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП у Рівненській області ОСОБА_5 та прокурором Вирвою А.В. йому була завдана значна моральна шкода, що полягала у тому, що він змушений був з'являтись до відділу поліції, відриваючись від роботи, та в рахунок свого вільного часу, працівники поліції тиснули на нього, вимагаючи визнати свою вину. Проведеним обшуком йому було спричинено психологічний стрес, його честь та гідність була принижена. Крім того, внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, його почали сторонитися його знайомі та друзі, родичі від нього відвернулися, сусіди перестали вітатися. Вважає, що розмір морального відшкодування у сумі 100000 грн. є розумним і справедливим, і такий розмір відповідає ступеню тих негативних змін, які відбувалися з ним.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління національної поліції в Рівненській області - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнала, вважає його необгрунтовамим та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області - ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнала, вважає його необгрунтовамим та просить суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 13 вересня 2017 року було внесено відомості за №12017180110000587 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 213 Кримінального кодексу України, відносно позивача ОСОБА_1 (а.с.11).

Слідчий СВ Дубровицького ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області звернувся до суду із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку в житлових та інших приміщеннях по місцю проживання ОСОБА_1. Ухвалою слідчого судді від 06 жовтня 2017 року вказане клопотання слідчого було задоволено (а.с.6).

В ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 було тимчасово вилучено майнЩ, а саме: чотири картонні ящики, грошові кошти у сумі 245 грн. та металобрухт вагою 1300 кг. (а.с.7-8).

Однак, 30 травня 2018 року, постановою старшого слідчого СВ Дубровицького ВП СарненсЬкого ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_4 вказане кримінальне провадження було закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (а.с.9-10).

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1176 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною 2 статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1176 Цивільного кодексу України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки посадових (службових) осіб, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Посилання позивача на протиправну поведінку посадових (службових) осіб - слідчого Кузіна А.В. та прокурора Вирви А.О., яка потягла за собою приниження його честі та гідності, як громадянина України, під час розгляду справи судом не знайшли свого підтвердження відповідними належними та допустимими доказами, а відтак судом до уваги не беруться.

Згідно із частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Жодних з перелічених у частині 2 статті 23 Цивільного кодексу України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов'язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, відповідачем не допущено.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (пункти 3, 9) №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Окрім того, відповідно до Постанови Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17 сам факт закриття кримінального провадження в справі за відсутністю в діях осіб складу кримінального првопорушення не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових чи службових осіб органів державної влади.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб даних органів.

Вказаним правом позивач, виходячи з матеріалів судової справи, не скористався, дії працівників прокуратури та органів досудового розслідування у встановленому законом порядку не оскаржував.

Відповідно до положень статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов"язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з цим, суду не надано допустимих доказів на підтвердження неправомірної поведінки посадових (службових) осіб органів досудового розслідування та прокуратури під час проведення обшуку, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв'язку з негативним наслідками для позивача.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б беззаперечно свідчили про настання будь-яких негативних для позивача наслідків дій (бездіяльності) посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури, як відсутнє і обґрунтування суми шкоди, заявленої до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 264, 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління національної поліції в Рівненській області, ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 29 грудня 2018 року.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_8