Ухвала суду № 78970158, 17.10.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.10.2018 Справа № 554/7957/15-ц

Справа № 554/7957/15-ц

Провадження № 2-др/554/19/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді - Січиокно Т.О.

при секретарі - Ромаховій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Координаційного центру з надання правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області, третя особа: директор Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_2 про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

23 серпня 2018 року позивач звернувся до суду із вказаною вище заявою, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення, а саме визначити точну грошову суму заробітної плати, присуджену до стягнення з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на його користь за час вимушеного прогулу.

Заява мотивована тим, що рішенням Октябрського районного суду м.Полтава було повністю задоволено поданий ним позов, яким скасовано наказ Координаційного центру з надання правової допомоги № 238-к від 18.05.2015 року про застосування стосовно нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани; скасовано наказ Координаційного центру з надання правової допомоги № 259-к від 18.05.2015 року про звільнення його з посади директора Полтавського обласного центру з надання безоплатної правової допомоги; поновлено його на роботі на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області; стягнуто з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області на його користь за час вимушеного прогулу заробітну плату з 21.05.2015 року по день поновлення на роботі.

21.05.2018 року ним пред’явлено до примусового виконання виконавчий лист № 554/7957/15-ц від 13.10.2015 року про стягнення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області на його користь за час вимушеного прогулу заробітну плату з 21.05.2015 року по день поновлення на роботі.

Однак, з відповіді ГУ ДКСУ у Полтавській області від 25.05.2015 року № 13-22/1384/3501 вбачається, що за результатами попереднього розгляду документів, ГУ ДКСУ у Полтавській області не має можливості виконати рішення Октябрського районного суду м.Полтава від 11.09.2015 року, оскільки у судовому рішенні, у виконавчому документів не вказано суму коштів, яка підлягає стягненню з боржника, а також не зазначено кінцевого періоду, який би давав можливість боржнику самостійно вирахувати суму, виходячи зі змісту даного рішення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заява про ухвалення додаткового рішення підтримала, просила суд її задовольнити.

Представники відповідачів: Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_4 та Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області ОСОБА_5 заперечили проти ухвалення у справі додаткового рішення, оскільки строк пред’явлення виконавчого листа № 554/7957/15-ц, виданого 13.10.2015 року, до виконання становив 1 рік, а тому розпочався 23.09.2015 року та закінчився 23.09.2016 року. Позивач неправильно послався на положення ч. 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавчі документи можуть бути пред’явленні до примусового виконання протягом трьох років, оскільки даний Закон набрав чинності 05.01.2016 року, а тому до спірних правовідносин застосований бути не може.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, прийшов до такого висновку:

рішенням Октябрського районного суду м.Полтава від 11.09.3015 року позов ОСОБА_1 до Координаційного центру з надання правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області, третя особа: директор Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_2 про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задоволено повністю.

Наказ Координаційного центру з надання правової допомоги № 238-к від 18.05.2015 року про застосування стосовно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани - скасовано; наказ Координаційного центру з надання правової допомоги № 259-к від 18.05.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Полтавського обласного центру з надання безоплатної правової допомоги - скасовано; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області; стягнуто з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу заробітну плату з 21.05.2015 року по день поновлення на роботі. (а.с.201-203 тому № 1).

13.10.2015 року Октябрським районним судом м.Полтава видано виконавчий лист № 554/7957/15-ц в частині стягнення з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу заробітну плату з 21.05.2015 року по день поновлення на роботі.

Із даних даного виконавчого листа слідує, що строк його пред’явлення до виконання визначено по 23.09.2016 року, оскільки судове рішення набрало законної сили 22.09.2015 року. (а.с.53 тому № 2).

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України у редакції від 03.10.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

П.1 ч.1 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. (ч. 2 ст.270 ЦПК України).

Згідно п.2 ч. 1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХIV, який діяв на час видачі виконавчого листа позивачу, виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року визначено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.10.2015 року Октябрським районним судом м.Полтава видано виконавчий лист № 554/7957/15-ц в частині стягнення з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Полтавській області на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу заробітну плату з 21.05.2015 року по день поновлення на роботі. Строк його пред’явлення до виконання даного виконавчого листа становив один рік, а саме по 23.09.2016 року.

Натомість, позивач зазначив, що пред’явив виконавчий лист до виконання 21 травня 2018 року, як доказ надав лист Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області від 25.05.2018 року № 13-22/1384. (а.с.52 тому № 2).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення після закінчення строку на його виконання, доказів про поновлення такого строку на розгляд суду не надав.

На обґрунтування такого висновку, суд виходить із положень п.2 ч. 1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХIV, відповідно до якого виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом одного року, так як на час видачі виконавчого листа діяв саме Закон № 606-ХIV, а тому строк подачі виконавчого листа № 554/7957/15-ц сплив 23.09.2016 року.

При цьому із наданого листа Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області від 25.05.2018 року № 13-22/1384 не вбачається, що виконавчий лист було прийнято до розгляду та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, а лише зазначено, що після попереднього розгляду документів, поданих позивачем ОСОБА_1 встановлено відсутність у судовому рішенні та виконавчому документі суми зазначення про суму коштів, яка підлягає стягненню з боржника.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м. Полтава протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.О.Січиокно

Повний текст ухвали буде виготовлено судом 22 жовтня 2018 року.