Рішення № 78965256, 20.12.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8494/16-ц

Провадження № 2/185/78/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, уточнивши її в подальшому, в останній редакції від 08.08.2017 року, до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно, в якій просив встановити факт проживання однією сім’єю його та ОСОБА_3 без шлюбу з 2000 року по 2015 роки; визнати будинок № 54 по провулку Шкільному у м. Павлограді Дніпропетровської області майном, яке належить на праві спільної сумісної власності; визнати недійсним договір купівлі продажу ? частини будинку від 24.12.2015 року та поновити відносини, що існували; визнати за ним право власності на ? частину будинку № 54 по провулку Шкільному у м. Павлограді Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову посилався на те, що з липня 2000 року проживав разом з відповідачем, як чоловік та дружна, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний побут. За сумісні кошти відповідно до договору купівлі-продажу від 09.08.2008 року посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори ОСОБА_6, за № 2-3908, в рівних частинах за кожним придбали будинок № 54 по провулку Шкільному у м. Павлограді Дніпропетровської області за суму 101 872,00 грн та стали проживати в ньому, з відповідною реєстрацією. Наприкінці 2015 року відносини між сторонами погіршились, вони припинили сімейні стосунки та відповідач стала вимагати відчуження його частки спірного будинку на її користь, висловлюючи погрози насильницьких дій з приводу непогодження продажу його частки, а також підбурювала інших осіб для відповідних погроз. Оскільки позивач переніс тяжку операцію та, хвилюючись за свій стан здоров’я, сприймаючи зазначені погрози реально, продав за 37 436,00 грн належну йому ? частину спірного житлового будинку відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за № 1446. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 27 від 25.09.2018 року судового експерта ОСОБА_7 ринкова вартість спірного житлового будинку, з прилеглими господарськими будівлями та спорудами станом на 25.09.2018 року становить 639 823, 00 грн.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги на підставах і доводах викладених у позові.

Відповідач у судове засідання не з’явилась, відповідно до наданих заперечень визнала позов частково, а саме в частині факту проживання однією сім'єю її та ОСОБА_1, без реєстрації шлюбу, з 01.01.2004 року по 23.03.2013 року, в іншій частині просила відмовити з підстав недоведеності позивачем своїх позовних вимог, а також просила розглядати справу без її участі відповідно до наданої заяви.

Приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, як третя особа, в судове засідання не з’явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати справу за його відсутності.

У судове засідання третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не з’явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи, причини неявки суду не відомі.

Свідки в судовому засіданні зі сторони позивача підтвердили факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та наявності конфліктної ситуації з приводу відчуження частини спірного будинку.

Суд, вислухавши учасників процесу та вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 09.08.2008 року посвідченого державним нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори ОСОБА_6, за № 2-3908, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частинах, за кожним, придбали будинок № 54 по провулку Шкільному у м. Павлограді Дніпропетровської області за суму 101 872,00 грн.

Вищезазначений правочин свідчить про те, що з 09.08.2008 року до відчуження частини житлового будинку позивачем, сторони по справі володіли спірним будинком на праві спільної часткової власності, зазначений договір ними не оспорюється, а тому спірний будинок і не може бути визнаний судом об’єктом спільної сумісної власності сторін, що є підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог, як визнання права власності за позивачем ? частини спірного будинку на праві спільної сумісної власності сторін.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Положення частини 2 ст. 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем не було доведено, що сторони, з часу набрання чинності положень Сімейного Кодексу України, 2004 року, яким стали регулюватися правовідносини проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, без шлюбу, по 2015 рік, проживали однією сім`єю без шлюбу, вели спільне господарство, мали один спільний бюджет, взаємні права та обов’язки, піклувались один за одного.

Проте, у зв’язку з визнанням відповідачем факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, без реєстрації шлюбу, з 01.01.2004 року по 23.03.2013 року, вважаю за можливе, частково задовольнити вимоги позивача щодо факту проживання однією сім'єю за вказаний період.

Крім того відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2015 року посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу, за № 1446, ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 за 37 436,00 грн належну йому ? частину житлового будинку № 54, розташованого на провулку Шкільному в місті Павлограді Дніпропетровської області.

Як вбачається з п. 8 вищезазначеного договору сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін.

Крім того в судовому засіданні не заперечувався той факт, що позивач самостійно звільнив спірне житлове приміщення.

Ствердження позивача про те, що зазначений правочин був вчинений проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, не знайшло свого підтвердження належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

Кожна сторона в цивільному процесі повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Тому у задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсним договору купівлі- продажу 1/2 частини будинку від 24.12.2015 року та поновлення відносин, що існували слід також відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання: чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 02 березня 2017 року заборонено ОСОБА_3 та іншим особам здійснювати будь-які дії спрямовані на відчуження у будь-якій спосіб житлового будинку № 54, розташованого по провулку Шкільному в місті Павлограді Дніпропетровської області.

З огляду на те, що в частині позовних вимог позивачу відмовлено, а саме стосовно визнання права власності на майно, вважаю, що є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на майно – задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3, без реєстрації шлюбу, з 01.01.2004 року по 23.03.2013 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІДН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІДН НОМЕР_2) судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 551 ( п’ятсот п’ятдесят одна ) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_3 та іншим особам здійснювати будь-які дії спрямовані на відчуження у будь-якій спосіб житлового будинку № 54, розташованого по провулку Шкільному в місті Павлограді Дніпропетровської області.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко