Рішення № 78961845, 11.12.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 11.12.2018

Справа № 320/2021/16-ц

2/320/24/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання – Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та вселення,

за участі:

ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя, а саме про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову вказує, що 07.06.1996 року між сторонами було укладено шлюб. Від вказаного шлюбу мають доньку – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 17.12.2015 року шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу донька залишилась проживати із позивачем. За час сумісного життя сторонами була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_2. Право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачкою. Однак, після розірвання шлюбу сторони так і не дійшли згоди стосовно порядку поділу нерухомого майна. Позивач залишився разом із донькою проживати в будинку, який залишився йому в порядку спадкування, а відповідачка залишилась проживати у спірній квартирі, де знаходяться і всі правовстановлюючі документи на квартиру. У зв’язку із тим, що вирішити вказані питання в позасудовому порядку не має можливості, позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

31.08.2016 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання майна об’єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання за нею права власності на ? частину житлового будинку, поділ спільного майна подружжя та вселення.

Ухвалою судді від 28 вересня 2016 року було об’єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та вселення. Об’єднаній справі присвоєний № 320/2021/16-ц (2/320/1814/16).

19.02.2018 ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги, в яких просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію за 1/2 частину будівельних матеріалів та робіт, вкладених при проведенні ремонту та переплануванні житлового будинку та при будівництві прибудови до житлового будинку по вул. Сирцова, 43 у м. Мелітополі Запорізької області, при будівництві та ремонті господарських споруд, облаштування подвір’я та прибудинкової території даного домоволодіння, у сумі 186 955, 72 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки відчужених ним без її згоди автомобілів НОМЕР_1 та CHEVROLET LACETT1 д/н AP1675CB у розмірі 117 498,48 грн. Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком № 43 по вул. Сирцова у м. Мелітополі шляхом надання ОСОБА_2 ключів від вхідних дверей житлового будинку та вселити ОСОБА_2 в житловий будинок № 43 по вул. Сирцова у м. Мелітополь Запорізької області, а також стягнути судові витрати (а.с.7-12 Т.3).

В обґрунтування уточненого позову ОСОБА_2 вказує, що з 07 червня 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1, який було розірвано на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 17.12.2015 року. У період шлюбу 05 грудня 2003 року відповідач ОСОБА_1 успадкував житловий будинок № 43 по вул. Сирцова у м. Мелітополі Запорізької області, право власності на який було зареєстровано у КП «ММБТІ» 06 січня 2006 року, про що зроблено реєстраційний запис № 9364. У спірному житловому будинку вона проживала з листопада 1995 року по вересень 2015 року. За час їхнього спільного проживання сторони здійснили ремонт в даному будинку та провели ряд будівельних та оздоблювальних робіт на території даного домоволодіння, зокрема: до житлового будинку було побудовано житлову прибудову та проведено перепланування житлового будинку (прибудували до будинку спальню, кухню, ванну кімнату, туалет та котельну, об’єднали дві кімнати в одну загальну кімнату), внаслідок чого істотно збільшилась житлова та загальна площа житлового будинку. У кухні будинку були оздоблені пластиком стеля та стіни, постелений лінолеум, встановлене металопластикове вікно. У ванній кімнаті та туалеті пластиком була оздоблена стеля, кафелем викладено підлогу та стіни. У спальні, загальній кімнаті, дитячій кімнаті підлогу було оздоблено ламінатом, на стінах наклеєні шпалери, встановлено металопластикові вікна у кількості 2-х вікон. У прихожій було підлогу оздоблено ламінатом, стіни - євродоскою (МДФ), стелю - пластиком. Також, на території домоволодіння спільно з відповідачем були побудовані капітальний гараж та літня кухня зі шлакоблоку, встановлені залізні гаражні ворота. Покрито кришу будинку металочерепицею червоного кольору. У літній кухні підлогу було оздоблено лінолеумом та кахлем, стіни - євродоскою та пластиком, встановлено одне металопластикове вікно. До домоволодіння встановлені металеві ворота, бетонна евро огорожа по всьому периметру домоволодіння. Подвір’я оздоблено тротуарною плиткою, встановлені металеві арки під виноград, побудовано душ з цегли, всередині облицьований кахлем. У дворі побудована бесідка із червоного каменю з каміном. Однак, вказані поліпшення житлового будинку не були зареєстровані у встановленому законом порядку. У зв’язку із чим просить стягнути з відповідача на її користь ? частину вартості будівельних робіт у розмірі 186 955 грн. 72 коп.

Крім того, сторонами в період шлюбу були придбані автомобілі ОСОБА_7, д/н НОМЕР_2, право власності на який було зареєстровано за відповідачем по справі 14.05.2013 року, автомобіль НОМЕР_3, право власності на який було зареєстровано за відповідачем по справі 29.09.2011 року. Вказані автомобілі були продані відповідачем без її згоди, а саме автомобіль ОСОБА_7 проданий за 195 027 грн., автомобіль Шевроле Лачетті проданий за 39 969,97 грн.

Продаж вказаних вище автомобілів не є дрібним побутовим правочином, а тому відчуження даного майна повинно було здійснюватися тільки за її письмової згоди на це, що було відсутнє у даному випадку. Таким чином, грошова сума, яка підлягає стягненню з відповідача на її користь, внаслідок продажу відповідачем автомобілів без її згоди становить 117 498, 48 гри.

Крім того, 12.09.2015 року відповідач змінив замки на вхідних дверях до будинку, у зв’язку із чим вона не може потрапити в будинок. На її спроби вселитись в будинок відповідач грубо себе поводив, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та зачиняв двері. У зв’язку із чим вона вимушена проживати тимчасово в іншій квартирі АДРЕСА_3 у своєї матері.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 підтримали свої позовні вимоги по вказаним у позові доводам та підставам. ОСОБА_3 зазначала, що квартира придбана подружжям у період шлюбу, тому є сумісним майном. Будинок дістався ОСОБА_1 як спадок від батька, усі поліпшення у ньому робилися батьком. Автомобілі придбані та продані по довіреності, оформленої у вересні 2015 року, у період шлюбу, про було відомо ОСОБА_2, та вона не заперечували проти цього. ОСОБА_1 вказував, що квартиру, розташовану по вул. Фучика вони з дружиною купували за власні кошти, а не за кошти її батька. ОСОБА_8 він заробив своєю працею, також у нього були збереження до зустрічі з ОСОБА_8, дещо йому дали його батьки. Квартира купувалася для доньки, однак після того, як ОСОБА_8 поїхала на останні кошти відпочивати, він засумнівався. Його влаштував би варіант, що доньці дістанеться половина квартири. ОСОБА_9 з 2015 року не проживає у будинку, усі речі з нього вона забрала та поїхала на відпочинок.

Крім того, позивач ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно допомагав батьку дружини в оформленні йому пенсії, придбання ним квартири в Російській Федерації.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_2 проживає у квартирі з матір’ю, донька проживає з нею. Її батько дав гроші їй та чоловікові для придбання квартири. ОСОБА_10 купили квартиру та спільним зусиллями зробили в ній ремонт. Фактично придбали квартир для матері. Подружні стосунки були незадовільні. Шлюб між ними розірваний у грудні 2015 року, не мешкали разом з вересня 2015 року. ОСОБА_2 зверталася до поліції з приводу того, що ОСОБА_1 не пускає її до будинку.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що квартира, розташована по вул. Фучика належить їй на праві власності. ОСОБА_12 за зароблені кошти придбав квартиру у м. Фрязіно Російської Федерації, яку потім він продав за допомогою ОСОБА_1 Останній забрав собі 50 тис. доларів США, а їй чоловік віддав 35 тис. доларів США, на які вона і придбала квартиру, оформивши її на дочку- Вихляєву ОСОБА_8 дочка та зять одружилися, то почали проживати у будинку по вул. Сирцова. На той час у будинку було пічне опалення та ставні на вікнах. У 1998 році народилася онука. ОСОБА_1 в той час не працював, продавав машинне масло. Її сестра їм допомагала. Потім він придбав маршрутку та почав возити пасажирів. Рідний брат її чоловіка – Козяков Володимир- допомагав їм прибудовувати будинок. Так, прибудували велику спальню, велику кухню, гараж, замінили вікна, постелили лінолеум, у ванній виклали кахель. Провели газ,у дворі будинку поклали тротуарну плитку. Територія домоволодіння була огороджена євро парканом. Також побудували на вулиці туалет, душ. Усе було зроблено на спільні кошти.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що у червні 1996 року вони з ОСОБА_1 одружилися. Стали мешкати у будинку, розташованому по вул. Сирцова, 43 в м. Мелітополі. На той час там було пічне опалення. З 2006 року вони почали будівництво. Усе переобладнали, провели газове опалення, здійснили капітальний ремонт, відремонтували дах. До цього у будинку було дві маленькі кімнатки. Прибудували нову літню кухню, альтанку з каміном, виноградну арку, ворота. З 1990 року вона працює в лікарні на «швидкій допомозі». ОСОБА_1 спочатку продавав солярку, потім у якості кондуктора їздив на маршрутці. Потім він поїхав до Російської Федерації, тоді вони почали удвох займатися запчастинами, їздили до РФ.. У вересні 2015 року вона поїхала у відпустку до Грузії, коли повернулася, він її не пустив до будинку, змінив замки, через що вона була вимушена звернутися до міліції. В цей же час чоловік продав два автомобіля. Гроші він їй не повертав. Свого дозволу на продаж вона не давала. Має намір проживати ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_8 на купівлю квартири, розташованій по вул. Фучика їй позичив батько, який отримав компенсацію в м. Фрязіно. ОСОБА_13 у квартирі мешкає її мати. ОСОБА_12 допомагав батькові з отриманням компенсації, після чого батько придбав квартиру в м. Фрязіно, яку у подальшому продав та виручені кошти віддав їй. Тобто, квартира по вул. Фучина належить їй.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_2 її племінниця, з її чоловіком – ОСОБА_13 вона має хороші стосунки. У 1996 році ОСОБА_2 одружилася та переїхала проживати до свого чоловіка у будинок по вул. Сирцова, 43, де проживала до 2015 року. З січня 2006 року вони почали будівництво, збудували великий камін, прибудували дві спальні, двір виклали плиткою, поставили ворота, також прибудували ванну з туалетом. Бюджет в сім’ї був спільний, обоє працювали. Поставили євро вікна, побудували розкішний будинок. ОСОБА_15 працював на маршрутці, займався залізом, а також водієм «швидкої допомоги». ОСОБА_16 завжди працювала на «швидкій допомозі». ОСОБА_10 разом займалися залізом, їздили до Росії. ОСОБА_15 наймав робітників та платив їм за проведені ремонтні роботи. Коли чоловіка не було, ОСОБА_2 самостійно розплачувалася з робітниками. Також в їх сім’ї були два автомобіля – мікроавтобус синього кольору та легковий автомобіль сірого кольору. Куди вони поділися, їй невідомо. У вересні 2015 року ОСОБА_2 їздила відпочивати, коли повернулася додому, чоловік кинувся на неї з ножем. ОСОБА_16 вирішила розлучитися з ним. Їй відомо, що чоловік її рідної сестри – батько ОСОБА_16, заробив субсидію, але не міг її отримати. ОСОБА_12 допоміг йому отримати субсидію. На отримані кошти батько ОСОБА_16 купив квартиру, яку в подальшому продав, отримані кошти привіз та віддав ОСОБА_12, яка придбала за них квартиру. Батько допомагав ОСОБА_12.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_17 пояснила, що товаришували з подружжям ОСОБА_2. Років п'ятнадцять тому у них був маленький будинок. Потім вони почали збирати гроші на будівництво. У 2006 році почали будувати прибудову до будинку, євро вікна поставили, відремонтували дах. Також у подружжя були два автомобіля – мікроавтобус та Шевроле. ОСОБА_10 разом працювали на «швидкій допомозі», також займалися залізом, їздили до Росії. Бюджет в них був спільний..

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2В-. племінниця її чоловіка. Подружжя ОСОБА_2 проживали ІНФОРМАЦІЯ_3. Спочатку там було пів- будинку, а зараз палац. Її чоловік працював у них. Прибудовано велику спальню, коридор, тамбур, кухню, туалет та ванну, камін з цегли, поставлено нові євро вікна. Її чоловік міняв у будинку підлогу, двері, штукатурив, лагодив дах. У дворі домоволодіння поклали плитку, поставили паркан, побудували гараж, навіс. ОСОБА_15 працював на маршрутці, займався залізом, а також водієм «швидкої допомоги». ОСОБА_16 завжди працювала на «швидкій допомозі». ОСОБА_10 разом займалися залізом, їздили до Росії. Також в їх сім’ї були два автомобіля – мікроавтобус синього кольору та легковий автомобіль сірого кольору. Куди вони поділися, їй невідомо. У вересні 2015 року ОСОБА_2 їздила відпочивати, коли повернулася додому, чоловік не пустив її у будинок. ОСОБА_16 вирішила розлучитися з ним. Квартира по вул. Фучика була придбана на гроші батька ОСОБА_16, які він отримав від продажу квартири в Росії.

Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_18 пояснив, що його батьки спілкуються з ОСОБА_1 Сам він робив опалення у будинку ОСОБА_1 у 2013 році. Тоді вперше побачив його дружину. У травні 2015 році ОСОБА_1 запропонував придбати у нього автомобіль Мерседес-віто. Грошей не вистачало, на себе не став оформлювати, тому вони оформили розписку про отримання коштів в розмірі 8000 дол. США. Автомобілем почав користуватися у той період. Восени 2015 року ОСОБА_1 подзвонив йому, сказав, що у його сім’ї розлад, тому свідкові необхідно оформити свої права на автомобіль. При укладенні договору купівлі-продажу квартири та передачі грошових коштів дружина ОСОБА_2 не була присутня. Також бачив у ОСОБА_1 робочий автомобіль ОСОБА_10, автомобілі Шевроле і Таврія, автобус КАВЗ. Розписка про отримання коштів ОСОБА_1 знаходилась весь час у нього – свідка, до оформлення автомобіля Мерседес-віто. Після оформлення розписки він віддав ОСОБА_1 Пояснив, що не знав, чи згодна ОСОБА_2 на продаж автомобілів, вона при правочині присутня не була, жодних розмов з нею щодо продажу автомобілів свідок не мав.

Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_19 пояснив, що з ОСОБА_1 підтримує дружні відносини, з його дружиною не спілкується. У серпні 2015 році за 1,5 тис доларів США, він придбав у ОСОБА_1 автомобіль Шевроле лачетті. Спочатку не переоформлювали, ОСОБА_1 написав йому розписку про отримання коштів. Автомобілем почав користуватися у той період. Наприкінці серпня 2015 року ОСОБА_1 подзвонив йому, сказав, що у його сім’ї розлад, тому йому необхідно оформити свої права на автомобіль. При укладенні договору купівлі-продажу квартири та передачі грошових коштів дружина ОСОБА_2 не була присутня, відомостями щодо надання згоди ОСОБА_2 на продаж автомобіля свідок не володіє. Також бачив у ОСОБА_1 робочий автомобіль ОСОБА_10, автомобілі Шевроле і Таврія, автобус КАВЗ. Розписка про отримання коштів ОСОБА_1 знаходилась весь час у нього – свідка, до оформлення автомобіля Мерседес-віто. Після оформлення розписку він віддав ОСОБА_1

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що ОСОБА_1- її колишній чоловік. Проживали вони разом у батьківському будинку. За три – п’ять років до розірвання шлюбу ОСОБА_1 почав будівництво домоволодіння, закупав будівельні матеріали. Його батько фінансово допомагав йому у будівництві. 28.10.1995 розійшлися з ОСОБА_1. На той час був побудований фундамент, плити, балки, шлакоблок стояв. Після цього вона не була у будинку. З новою дружиною ОСОБА_1 та донькою вона не знайома.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_21 пояснила, що в м. Мелітополі по вул. Сирцова, 41 знаходиться її дача, ОСОБА_1- її сусід. Постійно зараз не проживає там, однак приїздить кожного дня. Мешкала там постійно до 1993 року. ОСОБА_15 почав робити прибудови у домоволодінні ще при житті свого батька, коли був одружений з ОСОБА_21. Батько ОСОБА_15 керував процесом будівництва, погоджував з ними як сусідами зміни. Коли батько ОСОБА_15 помер, будинок вже був побудований зовні, був дах, пластикових вікон ще не було. З того часу, з 2001 року, розміри прибудови не змінилися, з вулиці зараз також ніяких змін вона не бачила. ОСОБА_9 - ОСОБА_2 вона бачила на похоронах батька ОСОБА_15.

Допитана у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_1- брат її чоловіка. ОСОБА_15 після смерті матері почав проживати з батьком. Тоді вони вирішили робити прибудови у домоволодінні. Батько ОСОБА_15 отримав спадщину, з цих грошей вони і почали робити ремонти та поліпшення. ОСОБА_15 допомагав у будівництві. Потім ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2. Коли в них народилася донька, у будинку були побудовані кухня, ванна кімната, спальня. У ОСОБА_2 та її матері не було багато коштів, вони мали невеликий будиночок. У ОСОБА_1 до весілля з ОСОБА_2 вже була маршрутка-мікроавтобус. У 1996 році вже будувався будинок, були стіни. ОСОБА_13 при будинку гараж, літня кухня, у будинку постелена підлога. Будівництво почалося ще коли ОСОБА_13 був одружений з першою дружиною. За які гроші проживав ОСОБА_13 з ОСОБА_2 їй невідомо. Відомо лише те, що вони вдвох двічі їздили до Російської Федерації. ОСОБА_15 також працював у «швидкій допомозі».

Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_22 пояснив, що з ОСОБА_1 він товаришує, знайомий з його колишньою дружиною – ОСОБА_2. Він допомагав йому у будівництві будинку. У 1995 році поклали фундамент та відклали будівництво до весни. Потім почали робити стіни, за літо зробили дах. З ним розплачувався виключно батько ОСОБА_15. ОСОБА_15 лише приймав участь разом з ним у будівництві. Батько ОСОБА_15 мешкав з жінкою за іншою адресою, участі у будівництві він не приймав, він приходив контролював процес та розплачувався. ОСОБА_23 займалися оздоблювальними роботами. Прибудова до будинку була закінчена в 1996 році. У переплануванні він вже не приймав участі. Останній раз приходив до будинку ОСОБА_1 років п’ять тому назад. Тоді були старі ворота, у дворі плитка. Участі в інших будівничих роботах він не брав. Металеві ворота стояли дуже давно, вони не мінялися. Йому було відомо, що батько ОСОБА_15 отримав марки як «дитина війни» та спадщину.

Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_24 пояснив, що з ОСОБА_1 він проживає по сусідству, з його колишньою дружиною ОСОБА_23 не спілкується. Батько ОСОБА_15 – ОСОБА_25 зійшовся з жінкою, став проживати за іншою адресою, а свій будинок залишив ОСОБА_1. ОСОБА_15 розповідав, що батько отримав німецькі марки, які в подальшому вони планують вкласти на будівництво домоволодіння. У ОСОБА_1 на той час не було багато коштів. ОСОБА_15 та ОСОБА_22 робили прибудову. ОСОБА_25 приходив до нього (свідка) для того, щоб отримати дозвіл на будівництво гаражу на межі. У ОСОБА_1 на двох з його товаришем був мікроавтобус. Побудували великий гараж. Коли саме почалося будівництво вже не пам’ятає. У будинку буває часто, подвір’я викладене плиткою, гараж з кухнею. Плитку клали, коли ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_23. Коли у ОСОБА_1 народилася дитина, будинок вже був готовий, поставлені євро вікна. У 1996 році провели газове опалення. ОСОБА_13 їздить на автомобілі марки ОСОБА_7.

Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_26 пояснив, що з ОСОБА_1 він товаришує, з його колишньою дружиною ОСОБА_23 не спілкується. У 1998 році у ОСОБА_1 був у володінні автобус. Коли його дружину ОСОБА_23 необхідно було забрати з пологового будинку, ОСОБА_1 попросив у нього автомобіль. ОСОБА_15 запросив його на застілля з приводу народження доньки. ОСОБА_10 сиділи у будинку, у великій облаштованій залі, спальня, ванна кімната та дитяча також були облаштовані. На той час плитки у дворі не було. Дах будинку був засланий шифером. Вікна у будинку були звичайні, не євро. Начебто була літня кухня, не відремонтована. ОСОБА_4 були металеві, паркан був, не євро.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

07 червня 1996 року сторони уклали шлюб, зареєстрований міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Мелітополі Запорізької області, актовий запис № 316 /Т1 а.с.10/, який був розірваний рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 29 грудня 2015 року . Як вбачаєься з рішення суду і визнається сторонами, шлюбні відносини між ними припинені з початку вересня 2015 року /Т1 а.с.11/.

У період шлюбу сторонами відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26 липня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_27, зареєстрований за № 1103, ОСОБА_2 прийняла на праві приватної спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_4, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. /Т1 а.с.41-43/.

Згідно повідомлення Територіального сервісного центру № 2243 від 23.09.2016: - 29.09.2011 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 було зареєстровано автомобіль НОМЕР_4, 2004 р.в., з 12.09.2015 автомобіль вартістю 39 969,97 грн (відповідно до довідки-рахунку), було перереєстровано у ВРЕВ м. Нововолинськ за іншим власником – ОСОБА_28; - 14.05.2013 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 було зареєстровано автомобіль НОМЕР_1, 2006 р.в., з 12.09.2015 автомобіль вартістю 195 000,00 грн (відповідно до довідки-рахунку), було перереєстровано за іншим власником – ОСОБА_29 /Т 1, а.с. 91-99/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, житловий будинок № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_1 з 06.01.2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.12.2003, виданого Мелітопольською державною нотаріальною конторою Запорізької області /Т 2, а.с. 15/.

Згідно виготовленого 10.12.2016 Комунальним підприємством Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації технічного паспорту на житловий будинок № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області, було самовільно побудовано: навіс, літери К,О,П (2009 рік), сарай літера Н-1 (2005/2008 роки), сарай літера О-1 (2005/2008 роки), навіс, літера С (2009 рік), гараж (з відхил) – літня кухня, літера К-1 (2004 рік). Також було побудовано в 1996 році – житлову прибудову, в 2004 році – душ, в 2009 році – убиральню, в 1998 році огорожу з бетонних плит та металеві ворота, в 2009 році яму вигрібну. /Т 1, а.с. 149-152/.

Відповідно до висновку експерта № 2328 за результатами проведення призначеної ухвалою суду від 07.08.2017 судової будівельно-технічної експертизи, ринкова вартість будівельно-ремонтних робіт, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, використаних у ремонтних роботах у житловому будинку № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області станом на теперішній час, а саме: при будівництві житлової прибудови, проведено перепланування житлового будинку (прибудовано до будинку спальню, кухню, ванну кімнату, туалет та котельну, обєднано дві кімнати в однк зальну кімнату), у кіхні даного будинку були оздоблені пластиком стеля та стіни, постелений лінолеум, встановлене металопластикове вікно, у ванній кімнаті та туалеті пластиком оздоблена стеля, кахлем викладено підлогу та стіни, у спальні, зальній кімнаті, дитячій кімнаті підлогу оздоблено ламінатом, на стінах наклеєні шпалери, встановлено металопластикові вікна у кількості 2-х вікон, у прихожій було підлогу оздоблено ламінатом, стіни - євродоскою (МДФ), стелю - пластиком, на території домоволодіння побудовані капітальний гараж та літня кухня з шлакоблоку, встановлені залізні гаражні ворота, покрито кришу житлового будинку пластиковою черепицею, у літній кухні підлогу оздоблено лінолеумом та кахлем, стіни - євродоскою та пластиком, встановлено одне металопластикове вікно, встановлені металеві ворота, бетонна євро огорожа, подвір’я оздоблено тротуарною плиткою, встановлені металеві арки під виноград, побудовано душ з цегли, всередині облицьований кахлем, у дворі побудована бесідка із червоного каменю з каміном, розрахована з урахуванням проведення робіт господарським способом, становить 373 911,44 грн, в тому числі вартість будівельних матеріалів становить 273 625,98 грн. Вартість ? частки ринкової вартості будівельно-ремонтних робіт, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, використаних при ремонтних роботах у житловому будинку № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області, станом на теперішній час складає 186 955 грн. 72 коп. /Т 1, а.с. 205-232/.

Згідно копії довідки голови квартального комітету від 13.08.2016, виданої ОСОБА_2 про те, що вона дійсно, починаючи з листопада 1995 року по вересень 2015 року проживала у житловому будинку № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області, однією сім’єю разом з чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5/Т 2, а.с. 12/. Дана обставина також визнається сторонами.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається зі змісту ст.. ст. 57,60 СК України, майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності, якщо належними та допустимими доказами не буде доведено, що це майно набуте одним із подружжя за особисті кошти.

Таким чином, у відповідності із Сімейним Кодексом України діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

З викладеного вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_4 була придбана за спільні грошові кошти сторін, під час перебування їх у шлюбі, а тому належить кожному із них на праві спільної сумісної власності в рівних частках.

Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, посилається на те, що квартира придбана за кошти її батька- Козьякова В.О.

Однак, як було зазначено вище, діючим законодавством України допускається визнання особистою приватною власністю дружини, чоловіка майна, набутого нею, ним за час шлюбу за кошти, які належали їй, йому особисто. ОСОБА_2 не заявляє, що квартира придбана за її особисті кошти.

Крім того, ОСОБА_2 не надано доказів підтвердження факту купівлі спірної квартири сторонам її батьком чи надання ним коштів відповідачці на купівлю зазначеної квартири.

Згідно наявної в матеріалах справи копії довіреності, посвідченої нотаріусом Бєлгородського нотаріального округу Бєлгородської області Російської Федерації 22.01.2011 ОСОБА_30 доручив ОСОБА_1 отримати та реалізувати належний ОСОБА_30 житловий сертифікат для придбання житла. /Т 1, а.с. 44/.

Однак, окрім вищевикладеного, суд, надаючи оцінку вказаній довіреності також з точки зору відповідності вимогам ст.ст.76,77ЦПК України, виходить з того, що вказана довіреність не може бути доказом передачі коштів ОСОБА_30 сторонам або придбання для них квартири.

Також, з огляду на положення ч. 2 ст. 78 ЦПК України, суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_11,- матері ОСОБА_2, яка зазначила, що квартира, розташована по вул. Фучика належить їй, оскільки вона купила її за свої гроші. Її чоловік 20 років пропрацював на Півночі, йому надали житлову субсидію і він купив квартиру в м. Фрязіно, Російська Федерація. Потім вони продали цю квартиру, в чому за гроші (близько 50 тисяч доларів США) допомагав зять ОСОБА_1 І за виручені кошти (35 тисяч доларів США) свідок придбала себе спірну квартиру, які було оформлено на відповідача ОСОБА_2

Аналізуючи пояснення свідків як з боку відповідача, так і з боку позивача, суд приходить до висновку, що ці показання не можуть свідчити про купівлю будинку ОСОБА_2 за її особисті кошти. Натомість, свідками підтверджено той факт, що сторони мешкали разом на час купівлі квартири, обидва працювали.

Тобто, аналізуючи у сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази і документи, на теперішній час відповідачем ніяким чином не спростовано той факт, що вищезазначена квартира АДРЕСА_5ті була придбана під час шлюбу подружжя, тобто є їх спільним сумісним майном.

Згідно ст. 70 ч. 1 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружина та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Належні, допустимі докази того, що між сторонами у цій справі існує будь-який шлюбний договір чи будь-яка домовленість відносно спірного майна відсутні.

Статтями 60, частиною першою статті 70, частинами першою та другою статті 71 СК України визначено порядок поділу майна подружжя.

Таким чином, як позивачу так і відповідачу відповідно до вищевказаних норм законодавства належить право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

Отже, враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу, вона є об’єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв’язку з чим суд приходить висновку про її поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні та визнання за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири № 140, розташованої у будинку № 35 по вул. Фучика в м. Мелітополі Запорізької області та, відповідно, припинення права власності ОСОБА_2 на ? частину даної квартири.

Що стосується позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та вселення суд приходить до висновку про можливість його часткового задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, на час придбання ОСОБА_1 автомобілів НОМЕР_4, 2004 р.в. та MERCEDES-BENZ VITO д/н НОМЕР_2, 2006 р.в. сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, проживали разом і вели спільне господарство, тобто автомобілі належали їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Із положень ч. 1 ст. 63 СК України слідує, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В силу ч.ч. 1, 3, 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Згідно до ч. 1ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23 і 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Сторони визнали і це встановлено рішенням суду про розірвання шлюбу від 17 грудня 2015 року, що шлюбні відносини між ними припинені з початку вересня 2015 року. Після чого, 12.09.2015 ОСОБА_1 здійснив відчуження автомобілів та привласнив виручені від продажу майна кошти.

Автомобіль є цінним майном, а тому згода другого з подружжя на його відчуження мала бути подана письмово. Як встановлено судом, така згода відсутня, у справі відсутні докази про те, що виручені від продажу автомобілів кошти витрачені сторонами в інтересах сім’ї.

Згідно з ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначив, що фактично автомобілі були продані у серпні і травні відповідно 2015 року, про їх продаж ОСОБА_2 знала, була згодна на їх продаж. Відчуження автомобілів здійснено в інтересах сім»ї- вони змогли віддати борги, на частину з цих коштів колишня дружина відправилась у подорож за кордон в серпні 2015 року.

Однак, як вбачається з повідомлення Територіального сервісного центру № 2243 від 23.09.2016, ОСОБА_1 здійснив відчуження вказаних автомобілів (здійснено їх перереєстрацію на нових власників) саме 12.09.2015. Жодних доказів про наявність згоди ОСОБА_2 на продаж авто ОСОБА_1 не надано.

Допитані в якості свідків за клопотанням ОСОБА_1 ОСОБА_18 та ОСОБА_28А, які купили автомобілі, пояснили, що не володіють інформацією, чи згодна була ОСОБА_2 на продаж автомобілів, вона при правочинах присутня не була, жодних розмов з нею щодо продажу автомобілів свідки не мали.

Крім того, доводи ОСОБА_1 щодо того, що колишня дружина відправилась подорожувати в серпні 2015 року на кошти, отримані від продажу автомобілів спростовуються також відомостями в закордонному паспорті ОСОБА_2 щодо перетину кордону нею саме у вересні 2015 (а.с.50 Т.3).

Враховуючи вищевикладене, те, що автомобілі НОМЕР_5, 2004 р.в. та MERCEDES-BENZ VITO д/н НОМЕР_2, 2006 р.в., було придбано під час шлюбу за спільні кошти подружжя, однак ОСОБА_1 розпорядився автомобілями на власний розсуд проти волі ОСОБА_2, рівність часток сторін у спільному майні, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частки у праві спільної власності на вказані автомобілі яка відповідно до довідок-рахунків від 09.09.2015, 11.09.2015 складає 117 498,48 грн.

Щодо вимог про стягнення грошової компенсації за 1/2 частину будівельних матеріалів та робіт, вкладених при проведенні ремонту та переплануванні житлового будинку та при будівництві прибудови до житлового будинку по вул. Сирцова, 43 у м. Мелітополі Запорізької області, при будівництві та ремонті господарських споруд, облаштування подвір’я та прибудинкової території даного домоволодіння слід зазначити наступне.

В первинній редакції позову ОСОБА_2 , посилаючись на ст.. 62 СК України щодо того, що будинок, який одержаний у спадщину її чоловіком істотно збільшився у своїй вартості внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат, просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку № 43 по вул.. Сирцова в м. Мелітополі.

В уточненій редакції позову ОСОБА_2 вказує, що всі поліпшення житлового будинку та домоволодіння не були зареєстровані в органах реєстрації, тому, посилаючись на норми ст.. 331 ЦК України , просить стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсації за 1/2 частину будівельних матеріалів та робіт, вкладених при проведенні ремонту та переплануванні житлового будинку та при будівництві прибудови до нього, при будівництві та ремонті господарських споруд, облаштування подвір’я та прибудинкової території даного домоволодіння.

Відповідно до статті 62 Сімейного Кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з Правовим висновком ВСУ у справі № 6-1447цс17:

1. Для застосування передбачених ст.62 СК правил збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників, при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об’єкта, його якісних характеристик.

2. Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з’ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об’єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об’єкта.

3. Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

У випадку невизнання судом спільною сумісною власністю квартири один з подружжя матимете право на відшкодування частини вартості ремонту, проведеного в квартирі.

ОСОБА_2 на надано доказів збільшення вартості майна та істотності такого збільшення, порівняння на час вирішення спору вартості об’єкта до та після поліпшення.

Відповідно до ст.. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. ОСОБА_2, звернувшись до суду із позовом, остаточно просила стягнути на її користь 1/2 частину витрат, понесених подружжям на ремонтні роботи та переобладнання житлового приміщення, вимог про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю не заявляла, та у встановленому законом порядку позовні вимоги в подальшому не змінювала.

Норми ч. 3 ст. 331 ЦК України, на які посилається ОСОБА_2 не розповсюджують свою дію на правовідносини в даному спорі.

Так, згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Житловий будинок № 43 по вул.. Сирцова в м. Мелітополі належав ОСОБА_31-батькові ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 08.07.1970 року , виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради, зареєстрованого в БТІ 08.07.1970 за № 9364, договору купівлі-продажу від 29.08.200 за № 3128 (а.с. 13 Т.2, а.с. 14 Т.3).

На момент смерті ОСОБА_31 -26.11.2001року- прибудова була побудована, про що свідчить запис в технічному паспорті на житловий будинок, в якому зазначено рік побудови жилої прибудови- 1996 (а.с. 150 Т.1).

Тобто, в справі відсутні докази будівництва ОСОБА_2 вказаного будинку.

Висновок експерта № 2328 судової будівельно-технічної експертизи, яким визначено ринкову вартість будівельно-ремонтних робіт, з урахуванням вартості будівельних матеріалів, використаних у ремонтних роботах у житловому будинку № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області станом на теперішній час, в тому числі без визначення року будівництва, зокрема, житлової прибудови не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Згідно із п.4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», зокрема роз’яснено що право вимагати стягнення витрат на проведення ремонту будівлі, що належить власникові, у членів сім’ї власника виникає лише у випадку, якщо їх затрати на ремонт жилого приміщення перевищували покладений на них ст. 156 ЖК обов’язок.

У судовому засіданні встановлено, і це не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 вселилась до спірного будинку у листопаді 1995 року, де постійно проживала до вересня 2015 року. Тобто тривалий час позивач нарівні із власником квартири користувалася вказаним житловим приміщенням. Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною будинку та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог у обраний позивачкою спосіб.

Разом з тим, суд приходить висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області шляхом надання ОСОБА_2 ключів від вказаного житлового будинку та вселити ОСОБА_2 у вказаний будинок з наступних підстав.

За змістом ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України, Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ч. 1, 4 ст 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, у встановленому законом порядку такою, що втратила право користування вказаним будинком не визнавалась(а.с. 9 Т.2, а.с.16 Т.1)

ОСОБА_1 чинився супротив ОСОБА_2 у доступі до житлового будинку № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області, про що свідчить копія заяви ОСОБА_2В про злочин, поданої до Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області від 14.09.2015, внаслідок чого вона вимушена була проживати у квартирі № 140, розташованій у будинку № 35 по вул. Фучика в м. Мелітополі Запорізької області. /Т 2, а.с. 24,25/.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має рівні з відповідачем права на проживання у житловому будинку № 43 по вул. Сирцова у м. Мелітополі, а відповідач чинить перешкоди для цього,що вказує на обґрунтованість даної позовної вимоги і можливість її задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи те, що судом вирішено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити повністю, позивача ОСОБА_2-частково, тому із застосуванням зустрічного зарахування з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати в сумі 3868, 41 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири № 140, розташованої у будинку № 35 по вул. Фучика в м. Мелітополі Запорізької області.

Припинити право власності ОСОБА_2 на ? частину квартири № 140, розташованої у будинку № 35 по вул. Фучика в м. Мелітополі Запорізької області.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, стягнення грошової компенсації та вселення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості: ? частини автомобіля НОМЕР_1 та ? частини автомобіля НОМЕР_4 у розмірі 117 498 (ста сімнадцяти тисяч чотириста дев’яноста восьми) гривень 48 копійок.

Зобов’язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області, шляхом надання ОСОБА_2 ключів від вказаного житлового будинку та вселити ОСОБА_2 у житловий будинок № 43 по вул. Сирцова в м. Мелітополі Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3868 (три тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 41 копійка.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП: НОМЕР_6, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, РНОКПП: НОМЕР_7, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, місце тимчасового проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10.

Повний текст рішення з урахуванням часу знаходження судді у відпустці складено 26.12.2018.

СУДДЯ: Ковальова Ю.В.