Рішення № 78960664, 24.10.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24.10.2018

Справа № 334/8821/15-ц

Провадження № 2/334/406/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Лиходід А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило зазву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.04.2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPC0GK50190390, згідно якого Банк надав відповідачу кредиту у розмірі 18660,00 (доларів США) з зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 14.04.2025 року.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов’язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконував, у зв’язку з чим станом на 05.08.2015 року виникла заборгованість по сплаті кредиту в розмірі 11886,57 (доларів США), яка складається з: заборгованості за кредитом – 10715,20 (доларів США); заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 999,70 (доларів США); заборгованість по комісії за користування кредитом – 82,97 (доларів США) та пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 88,70 (доларів США).

У зв’язку з викладеним, просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати у розмірі 3870,86 грн.

Заочним рішенням від 02.02.2016 року позов було задоволено та з відповідача стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 11886,57 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом – 10715,20 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 999,70 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом – 82,97 доларів США та пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором – 88,70 доларів США, що за курсом НБУ на день проголошення рішення складало 258057,43 грн., а також понесені Банком витрати у зв’язку зі сплатою судового збору у розмірі 3870,86 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 31.03.2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою про його перегляд.

Розпорядженням керівника апарата Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 867 від 30.09.2016 року, матеріали цивільної справи №334/8821/15-ц (провадження №2-п/334/33/16) за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02.02.2016 року було призначено для повторного автоматичного розподілу, у зв’язку з чим, на підставі Протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 03.10.2016 року, матеріали вказаної заяви надійшли в провадження судді Колесник С.Г.

Ухвалою суду від 28.11.2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02.02.2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про стягнення кредитної заборгованості було задоволено, рішення скасовано та призначено справу до судного розгляду.

Розпорядженням керівника апарата Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 119 від 07.07.2017 року, матеріали цивільної справи №334/8821/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості було призначено для повторного автоматичного розподілу, у зв’язку з чим, на підставі Протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 07.07.2017 року, матеріали вказаної заяви надійшли в провадження судді Турбіної Т.Ф.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі. Додатково зазначив, що взабезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № ZPC0GK50190390 14.04.2005 року між Банком та відповідачем був укладений Іпотечний договір № 194, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на підставі посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 2140, договору купівлі-продажу від 14.04.2005 року нерухоме майно: житловий будинок, розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Учнівська,152, загальною площею 73,8 кв.м., та житловою площею 27,6 кв.м.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором № ZPC0GK50190390, укладеного між відповідачем та Банком від 13.04.2005 року, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та ОСОБА_1 08.04.2005 року уклали Договір особистого страхування № ZPC0GK Р0663.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог, просив в задоволені позову відмити з підстав того, що Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення всього кредиту, в тому числі і в частині, строк сплати якої ще не настав, тобто мова йдеться про дострокове стягнення кредиту, однак сторонами в Кредитному договорі від 13.4.2005 року було узгоджено певний порядок такого стягнення, а саме, згідно з п. 2.3.3. Договору, Банк мав право вимагати дострокового повернення кредиту шляхом направлення Позичальнику відповідного повідомлення, або шляхом розірвання договору в судовому порядку, або шляхом розірвання договору в односторонньому порядку з направленням Позичальнику відповідного повідомлення. Однак, цю узгоджену процедуру Позивачем дотримано не було. Додатково відповідач зазначив, що ні вимоги про дострокове погашення кредиту, ні повідомлення про розірвання Кредитного договору в односторонньому порядку він не отримував, а наразі кредитний договір в судовому порядку не розірваний, а отже, заявлення вимоги про стягнення всієї суми кредиту є передчасною.

В письмових запереченнях, наданих під час слухання справи, відповідач зазначив, що згідно Кредитного договору він отримав грошові кошти у розмірі 18660,00 доларів США, з яких 15000,00 доларів надано на придбання нерухомого майна, а 3660,00 доларів США - на оплату страхових платежів. Однак фактично ним було отримано кредит лише у сумі 15000 доларів США, що узгоджується з розділом 1 Кредитного договору № ZPC0GK50190390 від 13.04.2005 року, відповідно до якого решта кредиту в сумі 3660,00 доларів США мала бути направлена банком на сплату страхових платежів. Проте, протягом 2005 - 2014 років оплата страхування банком не здійснювалась.

Додатково в запереченнях зазначено, що Розрахунок до позову не відповідає фактичному стану розрахунків, оскільки починаючи з квітня 2005 року по травень 2015 року відповідачем щомісячно сплачувалось не менше 189,41 доларів США, що підтверджується копіями квитанцій. Згідно з розділом 1 Кредитного договору проценти за користування кредитом складають 1% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і щомісячної комісії в розмірі 0,15% від суми виданого кредиту, однак це не відповідає розміру процентів, який згідно з Розрахунком до позову утримувався з сум, які направлялись на погашення заборгованості за кредитним договором, а детального розрахунку процентів до позову не додано, що позбавляє відповідача можливості надати контр розрахунок.

Крім того, на підставі прийнятого 09.04.2015 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов’язань», який став підставою для підписання 07.05.2015 року Меморандуму між НБУ та Незалежною асоціацією банків України щодо врегулювання питання реструктуризації споживчих кредитів в іноземній валюті до якого приєднався і ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до Меморандуму запроваджена реструктуризація боргів за кредитними договорами в іноземній валюті із розрахунком суми боргу за валютним кредитом по курсу долара США станом на 01.01.2014 року, на підставі чого ОСОБА_1 13.05.2015 року до відповідача була направлена письмова пропозиція про узгодження питань стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті з урахуванням нововведених норм законодавства України., Однак у відповіді ПАТ КБ Приватбанк» від 19.05.2015 року зазначено, що для врегулювання питання реструктуризації заборгованості необхідно звернутись до відповідального співробітника банку для переговорів. Однак, ці переговори з вини банку так і не відбулися.

В поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що оскільки ним зі свого боку дотримано передбачену Меморандумом процедуру, необхідну для реструктуризації, а саме: належним чином і в передбачений строк він звернувся до Позивача з відповідною заявою, Банк повинен був провести реструктуризацію таким чином: заборгованість за споживчим кредитом (заборгованість за основною сумою кредиту та нарахованими, але не сплаченими процентами) перерахувати по офіційному курсу НБУ на день проведення реструктуризації; на різницю між сумою заборгованості за споживчим кредитом, перерахованої по офіційному курсу НБУ на день проведення реструктуризації та сумою прощення по кредиту, Банк повинен бува встановити фіксовану процентну ставку у розмірі не більшому, ніж зазначеному в договорі споживчого кредиту в іноземній валюті на момент видачі валютного кредиту, та не підвищувати її упродовж трьох років з моменту реструктуризації; на суму прощення по кредиту банк повинен був встановити фіксовану процентну ставку у розмірі 0,01 (нуль цілих і одна сота) процентів річних, яка підлягає сплаті позичальником в кінці строку споживчого кредиту разовим платежем.

Але оскільки позовна вимога в частині розрахунку суми заборгованості вищевказаним вимогам не відповідає, тому відповідач вважає, що Позивачем суму позову не обґрунтовано, тому Банк не містить правових підстав для дострокового стягнення заборгованості, а відтак позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Додатково у письмових запереченнях на позов ОСОБА_1 зазначив, що в Кредитному договорі ZPC0GK50190390 не вказана істотна умова щодо вартості кредиту, а саме відсутнє абсолютне значення подорожчання кредиту, тобто Банк не попередив позичальника про валютні ризики та включив до умов Договору несправедливі умови. Зміст та умови Кредитного договору №ZPC0GK50190390 від 13.04.2005 року були розроблені відповідальними особами банку, у зв’язку з чим позичальник фактично був позбавлений можливості внести зміни до Договору і при укладенні мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому Банком щодо істотних умов договору та відсоткової ставки.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши надані суду письмові докази, проаналізувавши їх у сукупності, суд при йшов до наступних висновків.

У відповідності до п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в редакції Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, розгляд справи, провадження в якій відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, здійснюється за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено,

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що 13.04.2005 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним Банком «ПриватБанк», яке рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінило назву на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке згідно Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року змінило зазву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №ZPC0GK50190390, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 18660,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.04.2025 року.

Відповідно до п.1 Договору, кредит надавався задля придбання нерухомості на суму 15000,00 доларів США та на сплату страхових внесків у розмірі 3660,00 доларів США.

Згідно п. 2.1.3 кредитного договору банк надав кредит на оплату чергових страхових внесків у відповідності до договору страхування та поручає банку щорічно перераховувати відповідну для цього суму коштів відповідно до договору страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов’язується проводити у разі ненадання позивальником документів, підтверджуючих оплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел, до дат їх сплати, передбачених договором страхування.

Згідно п.1.1. умов вказаного Договору, позичальник повинен щомісячно надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 189,41 доларів США.

Згідно п. 3.1 Кредитного договору, за користування кредитом в період з дати списання коштів з кредитного рахунку по дату погашення кредиту, Позичальник щомісячно в Період погашення сплачує відсотки у розмірі, зазначеному у п.1.1 цього Договору. Відповідно до ст.212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобов’язань по погашенню Кредиту, встановлених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 погашення відбувається згідно п.1.6 цього Договору.

Згідно п. 3.6 Договору, позичальник сплачує Банку комісію у розмірі та в строки, вказані у п.п.1.1, 1.5 цього договору.

Згідно п.3.7 Договору, при непогашенні кредиту у строки, встановлені п.п.1.1, 2.3.3 цього Договору, заборгованість в частині своєчасного погашення суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків відбувається згідно п.1.6 цього договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Згідно п.4.1 Договору, при порушенні позичальником будь-якого з зобов’язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1(однієї) гривні (або сумі у валюті кредиту, еквівалентної 1 (одній) гривні по курсу НБУ на день сплати) за кожен день просрочки.

Для забезпечення виконання зобов’язань Позичальника, між ОСОБА_1 та Банком 14.04.2005 року було укладено Договір іпотеки №194, який було зареєстровано ОСОБА_2, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, за номером №2146. Предметом іпотеки за Іпотечним договором виступило нерухоме майно, а саме будинок розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Учнівська,152, житловою площею 27,6 кв.м., загальною площею 73,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. яка не оформлена в установленому законом порядку.

Кредитний та Іпотечний договори підписані сторонами, що свідчить про їх згоду з умовами цих договорів.

08.04.2018 року метою забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором № ZPC0GK50190390, укладеним між відповідачем та Банком від 13.04.2005 року, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та ОСОБА_1 уклали Договір особистого страхування № ZPC0GK Р0663, згідно п.10 якого строк дії договору складає 252 місяці з 08.04.2005 року по 07.04.2026 року включно та діє до повного погашення кредитної заборгованості.

Згідно п.п.11,12 вказаного Договору особистого страхування, страховий платіж складає 0,5 % страхової суми, зазначеної у п. 8 цього Договору (79500,00 грн.), а страховий платіж складає 397,50 грн.

08.04.2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір страхування майна № ZPC0GK5019039005 зі строком дії до 07.04.2006 року. Згідно п.п. 15,16 вказаного договору, Страхувальником є ОСОБА_1, а Вигодонабувачем – КБ «ПриватБанк».

Згідно п. 2.1, договору, об’єктом страхування за вказаним Договором є майнові інтереси, зазначені у п. 20 цього договору. Згідно п. 20 договору, опис застрахованого майна наведено у заяві Страхувальника та електронному висновку ПриватБанка до договору застави. Адреса знаходження майна: м. Запоріжжя вул. Учнівська,152. Майно є власністю Страхувальника.

Згідно п. 2.2 договору, його укладено на виконання Договору застави, зазначеного у п.18 цього договору (Договір застави, укладений між ПриватБанком та Страхувальником, у забезпечення виконання обов’язків позичальника по Кредитному договору), що забезпечує виконання зобов’язань Страхувальника за Кредитним договором , визначеним у п. 19 цього Договору (Кредитний договір про відкриття картрахунку та встановлення кредитного ліміту № ZPC0GK50190390 від 13.04.2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено судом, Банк виконав свої зобов’язання та надав кошти Позичальнику у повному обсязі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач своєчасно не надавав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, виписками по рахунках, меморіальними ордерами по сплаті страхових внесків за період з 10.04.2006 по 07.04.2014.

Позичальник не виконав умови кредитного договору і у цьому разі за його умовами у Банка виникло право вимоги дострокового повернення кредиту.

Відповідач не надав суду доказів, що заборгованість за кредитним договором відсутня чи є меншою. Відповідачем також не спростовано факт порушення ним умов Кредитного договору і не спростовано розрахунки надані позивачем.

Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 77 ЦПК України наголошує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1.2 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_1 свої зобов’язання за кредитним договором виконав не в повному обсязі, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором №ZPC0GK50190390 від 13.04.2005 року, яка складається з заборгованості за кредитом – 10715,20 (доларів США); заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 999,70 (доларів США); заборгованість по комісії за користування кредитом – 82,97 (доларів США), а всього 11797,87 доларів США, підлягають задоволенню. Згідно позовної заяви, за курсом 21.71. відповідно до розпорядження НБУ від 05.08.2015 загальна сума складає 256131,76 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь банку пені за прострочення плати кредиту за порушення умов кредитного договору в доларах США слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першою статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до зобов’язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, розмір пені пов’язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Іншого розрахунку пені, який відповідав би вимогам закону, позивачем не надано.

За таких обставин стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені за прострочення плати кредиту у розмірі 88,70 доларів США не підлягають задоволенню.

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 3841,98 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 10, 13, 89, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь АТ КБ «ПриватБанк» (рах. № 29092829003111 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №ZPC0GK50190390 від 13.04.2005 року, яка складається з заборгованості за кредитом – 10715,20 (доларів США); заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 999,70 (доларів США); заборгованість по комісії за користування кредитом – 82,97 (доларів США), а всього 11797,87 доларів США (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто сім доларів 87 центів США).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» (рах. № 29092829003111 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в розмірі 3841,98 грн. (три тисячі вісімсот сорок одна грн. 86 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізької апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного рішення суду – 01 листопада 2018 року.

Суддя: Турбіна Т. Ф.