Ухвала суду № 78959428, 21.12.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8593/18

№ провадження 1-кс/208/3073/18

УХВАЛА

Іменем України

21 грудня 2018 р. м. Кам'янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Ізотов В.М., за участю секретаря судового засідання Пентраковської М.В., слідчого СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Кисельової А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про арешт майна, -

встановив:

Слідчий звернувся до суду з погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить суд накласти арешт на тимчасово вилучене в ході огляду майно.

В обґрунтування потреби застосування даного виду заходів забезпечення кримінального провадження слідчий посилається на те, що, до Камянського ВП надійшла заява ОСОБА_3 про те, що 13.07.2018 року, в нічний час ОСОБА_4, 1989 р.н., перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1, таємно, шляхом вільного доступу заволодів його майном, спричинивши майнової шкоди.

За вказаним фактом СВ Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.12.2018 року за №12018040160001986 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

В ході проведення досудового розслідування з метою відшукування викраденого майна, а саме: ноутбуку «AcerE1-570G-33226G75 Mnkk», діагональ 15,6;до оперативного підрозділу було направлено доручення у порядку ст. 40 КПК України, спрямоване на встановлення місцезнаходження викраденого тавстановлення свідків та очевидців злочину. У ході оперативних заходів був встановлений ОСОБА_5, який , будучи допитаним в якості свідка показав, що на протязі останніх 15 років знає ОСОБА_6, так як раніше мешкали в одному районі. Так, влітку 2018 року, в денний час доби, він йшов на ринок, з боку «Місьгазу», дже випадково зустрів ОСОБА_6, у якого був з собою рюкзак. Вони почали розмовляти, в розмові ОСОБА_6 показав йому ноутбук чорного кольору, великої діагоналі та запитав, де можна його продати. ОСОБА_5 подивився на ноутбук, він йому сподобався. У нього з собою були гроші ОСОБА_6 хотів продати ноутбук за 4000 грн. Він купив у Кулика вказаний ноутбук «Acer». Після чого вони розійшлися та більше ОСОБА_6 він не бачив. А через деякий час від працівників поліції йому стало відомо, що придбаний ним ноутбук був ОСОБА_6 вкрадений.

Вищевказане вилучене майно має суттєве значення для встановлення істини та важливих обставин у кримінальному провадженні та в подальшому може бути використане як доказ під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду.

В судовому засіданні слідчий підтримала вищезазначене клопотання, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні.

Вислухавши слідчого, дослідивши матеріали вказаного клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України). Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В той же час, мотивування клопотання слідчого та його прохальна частина суперечать один одному, так, заявлена вимога на повний арешт предмету клопотання (заборона володіння, користування, розпорядження), в той же час, слідчий прохає передати арештоване майно на зберігання потерпілій особі, яка в силу вказаного виду та міри забезпечення кримінального провадження не зможе використовувати його за цільовим призначенням.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту ст. 100 КПК України, питання щодо передачі власнику на відповідальне зберігання речових доказів на стадії досудового розслідування належить до виключної компетенції сторони кримінального провадження, якій він був наданий.

Слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, унеможливлення їх приховання, пошкодження чи знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази органу досудового розслідування та необхідним буде, враховуючи суперечливий зміст клопотання та пояснень слідчого, застосувати арешт майна в частині заборони розпорядження, що в достатній мірі забезпечить потреби кримінального провадження.

Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Накласти арешт на арешт на ноутбук«AcerE1-570G-33226G75 Mnkk», діагональ 15,6;с/н NXMESEU173511728A3400, який належить потерпілому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, із забороною розпоряджатися зазначеним майном.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя Ізотов В. М.