Рішення № 78959328, 27.12.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5589/18

Провадження № 2/333/2746/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

16.10.2018 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою, шляхом визнання ОСОБА_3, ОСОБА_4, такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є одноособовим власником квартири АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2004 року, що зареєстроване у ОП ЗМБТІ.

В належній позивачу квартирі, на даний час, окрім неї, також зареєстровані відповідачі – ОСОБА_3, ОСОБА_4, які є онуками позивача.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_4 не проживає за вищевказаною адресою з 2013 року, фактично мешкає у м. Києві. Відповідач ОСОБА_3 також приблизно з 2016 року за вищевказаною адресою не мешкає. Будь-які особисті речі відповідачів у зазначеній квартирі відсутні. Фактичне місце проживання відповідачів позивачу невідоме, будь-які засоби зв’язку з ними відсутні. Вказує, що вирішити питання зняття відповідачів з реєстрації у добровільному порядку не уявляється можливим через відсутність будь-яких контактів з ними.

Реєстрація відповідачів у належній позивачу квартири створює позивачу перешкоди у розпорядженні її майном, на зареєстрованих у квартирі ОСОБА_3, ОСОБА_4, щомісяця нараховуються комунальні платежі, які доводиться сплачувати позивачу. Тому, за захистом своїх порушених прав позивач вимушена звернутися до суду.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Крім того, представник позивача заявила клопотання про уточнення позовних вимог в частині зазначення по батькові відповідачів, оскільки відповідно до довідки Департаменту ЗМР від 25.10.2018 року, прізвище останніх зазначено як «Євгенійович».

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, повторно у судове засідання не з’явилися, причину неявки суду не повідомили. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалює заочне рішення). Представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи – Департамент реєстраційних послуг ЗМР, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причина неявки останнього суду не відома.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідка, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 зареєстрована і проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується ксерокопією паспорта громадянина України серії СА № 627649, виданого Комунарським РВ УМВС України в Запорізькій області 11 листопада 1997 року (а.с. 6), та є власником зазначеного житлового приміщення на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2004 року, що зареєстроване 31.12.2004 року у ОП ЗМБТІ (а.с. 7, 8).

Даний факт також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 15-16).

Відповідно до довідок Департаменту реєстраційних послуг ЗМР № 01-71/11014 від 22.10.2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17, 18).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідачі є онуками позивача, останні зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачу. ОСОБА_4 з 2013 року працює та фактично мешкає у м. Києві, до бабусі кілька років не приїжджає. ОСОБА_4 веде аморальний спосіб життя, у квартирі з 2016 року не мешкає. Зазначила, що родичі намагалися через матір відповідачів домовитися з останніми, щоб вони добровільно знялися з реєстрації, однак ОСОБА_4 посилається на відсутність часу, а з ОСОБА_4 відсутній будь-який зв'язок. Будь-яких особистих речей відповідачів у квартирі не має, комунальні послуги останні не сплачують. Перешкод у користуванні квартирою останнім ніхто не вчинить.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, в спірній квартирі не проживають, тривалий час не беруть участі в утриманні квартири.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання позивача від 05.10.2018 року, у складі голови правління ОСББ «Кристал-3» ОСОБА_6, сусідів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які провели обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, комісією встановлено, що за вказаною адресою зареєстровано три особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 На даний час у вказаній квартирі проживає одна особа – ОСОБА_2 Інші особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживають (а.с. 9).

Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, яким означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджуватися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а за ч. 1 ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується та розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, та це право в силу ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України - є непорушним.

Положенням ст. 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник має право прохати усунути перешкоди у користуванні власністю.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України і ст. 150 ЖК України, які передбачають, що власник використовує житло для власного проживання, проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язання, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 9 Житлового кодексу України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченим законом.

Відповідно до ст. 163 Житлового кодексу України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 та 5 ч. 3, ч. 4 ст. 71 цього Кодексу.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» поняття реєстрації визначено як внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 не знімаються з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою у добровільному порядку.

Таким чином, аналізуючи у сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 зареєстровані у спірній квартирі, але фактично в ній не мешкають понад кілька років, не є її власниками, не несуть обов’язків, що випливають з договору найму жилого приміщення, але залишаються зареєстрованими у спірній квартирі, що спричиняє позивачу додаткові матеріальні витрати за прописаних відповідачів, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 3, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити повністю.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні житловим приміщенням – квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2018 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик