Рішення № 78956862, 04.12.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/5518/16-ц

Провадження № 2/200/2531/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«04» грудня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Лежньова О.Р.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування спричинених збитків, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2016 року позивач ДП «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказав, що він є власником автомобіля НОМЕР_1. 20 березня 2014 року ОСОБА_1 скоїла ДТП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль позивача. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ОСОБА_2 «Українська охоронно-страхова компанія» згідно з полісом АС/2587702 від 28.04.2013 року. Страховиком було призначено експертизу, яка проведена 04.04.2014 року. 28 травня 2014 року позивач направив страховику заяву про страхове відшкодування. Листом від 04.07.2014 року страховик повідомив позивача, що прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 14275,05 грн. Згідно полісу, франшиза становить 1000 грн. На лист позивача з проханням надати копію висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, страховик повідомив, що експертне дослідження є власністю страховика та вважається службовою інформацією. Для визначення дійсного розміру спричиненої матеріальної шкоди позивач звернувся до судового експерта ОСОБА_3, за висновком якого, на момент проведення дослідження вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_1, становить 43552,94 грн., вартість ремонту з рахуванням зносу становить 34679,88 грн. Позивач здійснив ремонт пошкодженого автомобіля на загальну суму 49241,00 грн. Позивач вказує, що суму 14275,05 грн. від страховика він так і не отримав. Вважає, що відповідач-2 має сплатити суму шкоди: 34679,88 грн. – 1000,00 грн. франшизи = 33679,88 грн., а відповідач-1 – різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, тобто 49241,00 грн. – 33679,88 грн. = 15561,12 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 «Українська охоронно-страхова компанія» 33679,88 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1. Стягнути з ОСОБА_1 15561,12 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1. Стягнути з відповідачів суму судового збору.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 21 листопада 2016 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування спричинених збитків та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17 травня 2018 року визначено здійснювати розгляд вказаної цивільної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з призначенням судового засідання на 18 червня 2018 року. Встановлено відповідачам десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі про розгляд справи повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не надали, в зв’язку з чим справа розглядається за наявними в ній доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

20 березня 2014 року о 10 год. 30 хв. у м. Дніпропетровську на нерегульованому перехресті водій ОСОБА_1 керуючи технічно справним автомобілем ОСОБА_4 д/н АЕ 9008ЕС, за ходом руху з боку вулиці Шевченка самовпевнено виїхала з другорядної вулиці Виконкомівської без зупинки, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1. п.33 Правил дорожнього руху, чим в порушення п.16.11 цих Правил не дала дороги водію автомобіля ОСОБА_5 д/н 26108АЕ, що наближався до перехрестя головною дорогою вулиці Комсомольської зліва праворуч, внаслідок чого спричинила наїзд із закономірними пошкодженнями транспортних засобів.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2014 року у справі № 200/5486/14-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_1 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду по вищевказаній справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили.

ОСОБА_6 ОСОБА_5 д/н 26108АЕ належить ДП «Дніпростандартметрологія», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ОСОБА_4 д/н АЕ 9008ЕС застрахована у ОСОБА_2 «Українська охоронно-страхова компанія» та оформлена Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АС/2587702, що вбачається із матеріалів справи, а саме листа відповідача-2 від 04.07.2014 року.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до висновку № ZU050614 від 10.06.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власнику ОСОБА_5 д/н 26108АЕ, становить 43552,94 грн. При цьому, вартість відновлювального ремонту вказаного легкового автомобіля з урахуванням фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження становить 34679,88 грн.

Належних доказів на спростування наданого позивачем звіту відповідачами суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачем надано докази на підтвердження здійснених ним витрат на ремонт пошкодженого автомобіля, а саме: рахунок-фактура ТОВ «Автосервісгруп» від 17.11.2015 року на виконані роботи на суму 21618,75 грн. та платіжне доручення від 23 листопада 2015 року на суму 21618,75 грн.; рахунок-фактура ТОВ «Автосервісгруп» від 17.11.2015 року на деталі та запчастини на суму 24425,00 грн. та платіжне доручення від 23 листопада 2015 року на суму 24425,00 грн.; рахунок-фактура ТОВ «Автосервісгруп» від 18.12.2015 року на деталі та запчастини на суму 3197,25 грн. та платіжне доручення від 22 лютого 2016 року на суму 3197,25 грн., а всього на загальну суму 49241,00 грн.

Згідно листа ОСОБА_2 «Українська охоронно-страхова компанія» № 5945 від 04.07.2014 року, страховик прийняв рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 14275,05 грн.

Матеріали справи не містять доказів щодо фактичної виплати вказаної суми страхового відшкодування, позивач стверджує, що страхову відшкодування досі не отримав, відповідач-2 не надав доказів на спростування доводів позивача.

Згідно приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України. Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятим відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (пункт 2.1 статті 2);

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 «Українська охоронно-страхова компанія» страхове відшкодування в розмірі 33679,88 грн., яку він розрахував як різницю між встановленою судовим експертом вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу та сумою франшизи.

З огляду на викладені вище норми чинного законодавства, які регулюють дані правовідносини, та встановлених фактичних обставин справи, суд погоджується з розміром шкоди, яка підлягає стягненню з страховика, та вважає позовні вимоги в цій частині обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 15561,12 грн. майнової шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Однією з необхідних умов цивільно-правової відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника і збитками потерпілої сторони. Тобто, протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитками, що виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки заподіювача.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992р., коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Позивач достатніми та належними доказами довів, що фактичний розмір завданої йому шкоди становить 49241,00 грн. та складається із витрат, які були ним здійснені з метою ремонту автомобіля.

Відповідачем не надано доказів на спростування та заперечення доводів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 49241,00 грн. (фактичний розмір шкоди) - 33679,88 грн. (сума страхового відшкодування, яку має сплатити відповідач-2) = 15561,12 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_1 є доведеними та грунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає по 1378 гривень судового збору з кожного.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування спричинених збитків – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» 33679,88 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» 15561,12 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» на користь Державного підприємства «Дніпропетровський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації» судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску