Рішення № 78954080, 28.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року м. Київ № 320/5583/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову у призначенні пенсії від 11.04.2018 ОСОБА_1 на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 28.12.1984р. по 26.03.1985р. (2м.27д.), 17.06.1985р. по 01.07.1986р. (1р.0м.15д.), з 06.07.1987р. по 19.11.1995р. (8р.4м.14д.), з 21.02.2000р. по 26.05.2003р. (3р.5м.8д.), з 24.03.2004р. по 31.08.2007р. (3р.5м.8д.) до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 28.12.1984 по 01.07.1986, та з 06.07.1987 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні - кожний рік роботи за один рік шість місяців з урахуванням заробітної плати, що включає суми районного коефіцієнту 1,8 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.10.2017 року, провести відповідні виплати.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у зв'язку з досягненням віку, який надає право для призначення пільгової пенсії та маючи загальний трудовий стаж більше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на посадах, що за шкідливими умовами праці, відносяться до посад, зайнятість на яких дає йому право на пенсію на пільгових умовах, він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 2 згідно з п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але відповідач протиправно відмовив у призначенні вказаної пенсії, чим позбавив передбачених законом гарантій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивача недостатньо пільгового стажу. Зокрема, п. б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення » право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, чоловіки при досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців - на зазначених роботах, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Згідно з пунктом другим Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 2), затверджених Кабінетом Міністрів України, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через корпоративні та професійні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України «Про пенсійне забезпечення ». Зокрема, п. а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VIII, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки при досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців - на зазначених роботах, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Тобто, підставою для розгляду питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва в конкретному Списку, а також підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менше 80%). Відсутність хоча б однієї із цих умов не дає права позивачу на таку пенсію.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 року № 920), основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. У тих випадках, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для деяких категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників встановленого зразка.

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2, виданим Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 01.11.2007.

Відповідно до трудової книжки позивача від 28.05.1984 ОСОБА_1 у період з 28.12.1984р. по 26.03.1985р., 17.06.1985р. по 01.07.1986р., з 06.07.1987р. по 19.11.1995р. працював на посадах стропальника, електрозварника Ямбурзької бази виробничо-технічного обслуговування і комплектації Об'єднання «Ямбурггазвидобування» на території Ямало-Нінецького автономного округу Тюменської області, що відноситься до районів Крайньої Півночі. З 21.02.2000р. по 26.05.2003р., з 24.03.2004р. по 01.10.2014р. позивач працював на посаді електрозварника 4 розряду ручної зварки, згодом 5 та 6 розряду на території Ямало-Нінецького автономного округу Тюменської області, що відноситься до районів Крайньої Півночі.

Також факт роботи позивача у період з 28.12.1984р. по 26.03.1985р., 17.06.1985р. по 01.07.1986р., з 06.07.1987р. по 19.11.1995р. в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі підтверджується довідкою, що уточнює особливий характер роботи або умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №15-08/7791 від 07.11.2011р, виданою ТОВ «Газпромдобыча Ямбург» у встановленому законом порядку і формі.

Довідкою № 15-08/7791 від 07.11.2011р, виданою ТОВ «Газпромдобыча Ямбург» підтверджено, що у вказані періоди позивач працював повний робочий день в шкідливих умовах на зазначених посадах, до заробітної плати застосовувався районний коефіцієнт 1,8.

Факт роботи позивача у період з 21.02.2000р. по 26.05.2003р., з 24.03.2004р. по 01.10.2014р. на території Ямало-Нінецького автономного округу Тюменської області, що відноситься до районів Крайньої Півночі підтверджується архівною довідкою № С-249 від 12.02.2018 «Государственный архив соціально-политической истории Тюменской области». У даній довідці заначено, що в документах філіалу ОАО «Сибкомплектмонтаж» Виробничо-будівельна фірма «Промстроойкомплектмонтаж» (м. Новий Уренгой, Ямало-Нінецький автономний округ, Тюменська область) є відомості про роботу за 2000-2014 роки. Дана довідка підтверджує факт роботи позивача на посаді електрозварника 4 розряду, згодом 5 та 6 розряду. Також позивачу виплачувалась північна надбавка в розмірі 80 %.

Судом встановлено, що позивач 10 січня 2018 року звернувся до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до списку № 2 згідно із п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За наслідками розгляду заяви, 11 квітня 2018 року відповідачем було прийнято рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії. Вказане рішення обґрунтовано тим, що позивачем не було надано жодної уточнюючої довідки. У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професію або посаду, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку. Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що позивач матиме право на призначення пенсії за віком при досягненні 60 річного віку при наявності страхового стажу не меншу 29 років.

На думку позивача, Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, відмовляючи йому у призначенні пенсії, діяло всупереч нормам чинного законодавства, чим порушило його права та інтереси, що стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788 (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2.

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

При цьому, вищенаведеними правовими нормами серед зазначених уточнюючих документів без будь-яких виключень, зокрема передбачено ті, що видані архівними установами.

Разом з тим, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Згідно з пунктом 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

На період роботи позивача діяли Списки, затверджені Кабінетом Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року та Постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року. Так, згідно Списку 2, розділ XXX11 (загальні посади) постанови Кабінету Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 - відноситься професія електрозварювальник, в тому числі і ручної зварки; стропальник. У відповідності із Списку 2, розділу XXX111, підрозділ 23200000-19906, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991р. право на пільгову пенсію мають працівники, що працювали електрозварювальниками, стропальниками.

Зарахування вказаних періодів до пільгового стажу за відсутності висновків атестації слід розглядати у відповідності до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року (далі - Угода).

Згідно статті 6 цієї Угоди, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох держав, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтва та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами держав, без легалізації.

Відповідно до статті 7 Угоди, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 1 Угоди про гарантії передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Зі змісту наведених норм вбачається, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Обов'язкове проведення атестації робочих місць у Російській Федерації вперше запроваджено на виконання вимог ст.212 Трудового кодексу РФ з 01.09.2007 року на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я і соціального розвитку Російської Федерації від 31.08.2007 року №569.

Тобто, у період роботи позивача законодавством РФ обов'язкове проведення атестації робочих місць не вимагалось і зарахування періодів роботи до пільгового стажу не перебувало у залежності від факту її проведення чи її результатів.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах ВАСУ від України від 19.03.2015 р. у справі за №К/800/3840/15 та ухвалі ВАС України від 18.04.2017 р. за №К/800/14522/16.

Оскільки, посади (стропальник, електрозварник) на яких працював позивач у період з 28.12.1984р. по 26.03.1985р., 17.06.1985р. по 01.07.1986р., з 06.07.1987р. по 19.11.1995р., з 21.02.2000р. по 26.05.2003р., з 24.03.2004р. по 01.10.2014р. були передбачені списком №2, що був чинним на період такої роботи, а обов'язкове здійснення атестації робочих місць на території Російської Федерації запроваджено з 01.09.2007, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 28.12.1984р. по 26.03.1985р. (2м.27д.), з 17.06.1985р. по 01.07.1986р. (1р.0м.15д.), з 06.07.1987р. по 19.11.1995р. (8р.4м.14д.), з 21.02.2000р. по 26.05.2003р. (3р.5м.8д.), з 24.03.2004р. по 31.08.2007р. (3р.5м.8д.) підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, що в загальному складає 16 р. 4 м. 10 д.

Відповідно до пункту "б" Закону №1788, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, оскільки на дату звернення за призначенням пенсії він досяг 55 років, маю загального стажу більше 31 року, з них більше 16 років на пільгових умовах.

Суд вважає, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу вищевказаних періодів роботи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, виходячи з того, що позивачем не надані уточнюючі довідки про пільговий період роботи, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії по списку №2, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів, серед яких були і уточнюючі довідки, та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 28.12.1984 по 01.07.1986, та з 06.07.1987 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні - кожний рік роботи за один рік шість місяців з урахуванням заробітної плати, що включає суми районного коефіцієнту 1,8, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СPCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої півночі на місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»», Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та «Інструкцією про порядок надання пільг», затвердженої постановою Держкомпраці та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28 стаж в районах Крайньої Півночі з 01.08.1945 року по 01.03.1960 року при розрахунку трудового стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, інвалідності та за вислугу років, зараховується в подвійному розмірі, а з 01.03.1960 року - у півторакратному розмірі.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, для пільгового обчислення страхового стажу вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.

Указом Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року, встановлено, що пільги по обчисленню стажу роботи (один рік за півтора) надавались переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни, за умови, що вказані працівники заключили трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років.

Пунктом 43 Розділу VI «Пільги при призначенні державних пенсій» постанови Держкомпраці та Президії ВЦРПС №530/П-28 від 16.12.1967 року «Про затвердження Інструкції про порядок надання пільг особам, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» Державного комітету праці та Президії ВЦРПС передбачено: «…загальний стаж роботи, що дає право - на отримання пенсії обчислюється за період роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі в наступному порядку: а) пенсії по віку і по інвалідності - за період з 1 березня 1960 року один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи особам, зазначених в пунктах 2, 3 і 4 даної Інструкції;

Відповідно до п. 2 «пільги, передбачені статями 1,2,3,4 Указу від 10 лютого 1960 року, з врахуванням змін і доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору».

Таким чином, періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 28.12.1984 по 01.07.1986, та з 06.07.1987 по 01.01.1991 підлягають пільговому обчисленню, а саме - один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а.

Згідно ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Як встановлено ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Відповідно до п. 1 ст.2 Закону України "Про збір та обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених підпунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітне: плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці". Таким чином, об'єктом оподаткування є заробітна плата з урахуванням районного коефіцієнта.

Згідно з ч. 1 ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюються за нормами цього Закону на підставі документів, про вік, страховий стаж, заробітну плату (доходів) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до абз.2, 3 ст.6 Угоди між урядами України і Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначаються сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року №1029, територія Ямало-Ненецького автономного округу, м.Новий Уренгой, де працював позивач, територіально відноситься до районів Крайньої Півночі.

Відповідно до даних трудової книжки та архівних довідок про підтвердження розміру заробітної плати позивач був зайнятий на роботах в районах Крайньої Півночі з 1984 року по 1991 рік включно. Під час роботи йому виплачувався районний коефіцієнт - 1,8, що підтверджується довідкою № 15-08/7791 від 07.11.2011р, виданою ТОВ «Газпромдобыча Ямбург».

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ прийнято 05.11.1991.

Статтею 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачалось, що при обчисленні середньомісячного заробітку працівникам за роботу за межами України враховується заробітна плата, яку вони одержували перед виїздом (статті 64-67), або за їх вибором заробіток, що визначається відповідно до статті 73 цього Закону, а за умови сплати в цей період внесків до Пенсійного фонду України - на загальних підставах.

За приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди, здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.

Частиною 4 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

За змістом частин 1 і 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з цього Закону та міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року за № 1906-VI, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом частини 5 статті 7 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до трудового стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі: з 28.12.1984 по 01.07.1986, та з 06.07.1987 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні - кожний рік роботи за один рік шість місяців з урахуванням заробітної плати, що включає суми районного коефіцієнту 1,8 року.

Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.10.2017 року, суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи вбачається, що з заявою про призначення пенсії за списком № 2 позивач звернувся 10.01.2018, заяву наданими позивачем документами відповідачем прийнято і зареєстровано за № 149.

Звернення позивача до відповідача із відповідною заявою відбулося в межах трьохмісячного строку, тому відновити його право на пенсію відповідач зобов'язаний саме з 11.10.2017, шляхом призначення пенсії та її виплати.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у зарахуванні стажу у пільговому обчисленні та призначенні пенсії, викладена у рішенні, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, періоди роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні - кожний рік роботи за один рік шість місяців з урахуванням заробітної плати, що включає суми районного коефіцієнту 1,8 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки судом викладено висновки щодо необхідності зарахування позивачу пільгового стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, і відповідач не може діяти в іншій спосіб, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи з 28.12.1984р. по 26.03.1985р. (2м.27д.), 17.06.1985р. по 01.07.1986р. (1р.0м.15д.), з 06.07.1987р. по 19.11.1995р. (8р.4м.14д.), з 21.02.2000р. по 26.05.2003р. (3р.5м.8д.), з 24.03.2004р. по 31.08.2007р. (3р.5м.8д.) до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 28.12.1984 по 01.07.1986, та з 06.07.1987 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні - кожний рік роботи за один рік шість місяців з урахуванням заробітної плати, що включає суми районного коефіцієнту 1,8 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.10.2017 року.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу в задоволенні клопотання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, оскільки позивачем не надано доказів можливої недобросовісності відповідача щодо виконання рішення суду в даній адміністративній справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно квитанції №17663 від 11.10.2018 на суму 704,80 грн., оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) про відмову у призначенні пенсії від 11.04.2018 ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

3. Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м.Бровари, бульвар Незалежності, 11) зарахувати ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) трудовий стаж роботи з 28.12.1984р. по 26.03.1985р., 17.06.1985р. по 01.07.1986 р., з 06.07.1987р. по 19.11.1995р., з 21.02.2000 р. по 26.05.2003 р., з 24.03.2004 р. по 31.08.2007 р. до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком № 2, періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 28.12.1984 по 01.07.1986, та з 06.07.1987 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні - кожний рік роботи за один рік шість місяців з урахуванням заробітної плати, що включає суми районного коефіцієнту 1,8 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.10.2017 року, провести відповідні виплати.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар Незалежності, будинок 11, код ЄДРПОУ 37892505).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.