Рішення № 78953880, 26.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року м. Київ справа № 810/4247/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить:

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про зарахування до загального страхового стажу позивача період роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р. працював в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» та отримував заробітну плату. Наказом від 7 жовтня 2016 р. № 01-06/13 позивача звільнено з роботи в цьому закладі університеті згідно з п. 1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Стверджує, що відповідачем протиправно не зараховано до загального страхового стажу позивача період роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р., оскільки цим закладом не сплачувалися за позивача страхові внески. Вважає, що не повинен нести відповідальність за невиконання цим навчальним закладом покладених на нього обов'язків по сплаті страхових внесків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

24 вересня 2018 р. до суду надійшов відзив від відповідача, згідно з яким останній позову не визнав, у його задоволенні просить відмовити. Стверджує, що відповідно до матеріалів справи та облікової картки платника податку позивач не має права на зарахування страхового стажу у зв'язку з несплатою вказаним навчальним закладом єдиного внеску за період з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р. Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 р. витребувано докази від Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет»: відомості щодо сплати цим навчальним закладом внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у період з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р.

Станом на 7 листопада 2018 р. витребувані документи до суду не надійшли, у зв'язку з цим, ухвалою цього суду від 7 листопада 2018 р. було повторно витребувано докази від Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» - відомості щодо сплати цим навчальним закладом внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у період з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р. Крім того, даною ухвалою витребувано аналогічні докази від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

23 листопада 2018 р. до суду надійшов лист від Броварського управління ГУ ДФС у Київській області, в якому зазначено, що реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, яка відображає страховий стаж, заробітну плату, розмір єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи вищевикладене, для отримання відомостей на застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб необхідно звернутись до Управління пенсійного фонду в м. Бровари та Броварському районі.

4 грудня 2018 р. до суду надійшла відповідь на відзив від позивача. Позивач вважає, що позиція відповідача є неправомірною. Обґрунтовуючи свої дії ст. 19 та ст. 46 Конституції України, відповідач порушує його право на належний соціальний захист шляхом невиконання своїх обов'язків відповідно до ч. 16 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Наголошує, що відповідно до цього закону даний вид пенсійного страхування є суто державним, а тому уповноважені органи, суб'єкти владних повноважень мають нести відповідальність за адміністрування сплати єдиного соціального внеску і за примушування порушника до його сплати. У цей же день до суду надійшла заява від позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

19 грудня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

1 вересня 2010 р. наказом № 01-06/30 позивача прийнято на роботу до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» на посаду старшого викладача кафедри економіки та маркетингу. Наказом від 7 жовтня 2016 р. № 01-06/13 позивача звільнено з роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» згідно з п. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням). Про роботу в цьому навчальному закладі зроблено відповідні записи в трудову книжку позивача.

12 травня 2018 р. позивач отримав у відповідача виписку з системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб форми ОК-5 за номером облікової картки НОМЕР_1 від 8 травня 2018 р. Відповідно до цієї виписки за період з березня 2013 р. по жовтень 2016 р. позивачу не зараховано страховий стаж в зв'язку з тим, що протягом періоду роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технічний університет» з березня 2013 р. по вересень 2016 р. роботодавцем не сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановленій законом сумі.

7 червня 2018 р. позивачем подано заяву до відповідача, в якій він просив зарахувати до його загального страхового стажу період роботи а Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технічний університет» з березня 2013 р. по вересень 2016 р.

Листом від 19 червня 2018 р. № 501/К-01 позивача повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу по номеру облікової картки НОМЕР_1 відсутні позначки про сплату єдиного внеску за період з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р. Тому підстави для зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу на дату звернення відсутні.

Позивач вважає дії відповідача щодо неврахування періоду роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технічний університет» з березня 2013 р. по вересень 2016 р. протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.

Як передбачено статтею 20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Таким чином законодавством передбачена відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Так, згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Судом встановлено, що з 1 вересня 2010 р. позивача прийнято на роботу до Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» та призначено на посаду старшого викладача кафедри економіки та маркетингу за контрактом. У подальшому 1 вересня 2013 р. на підставі рішення Вченої ради 29 серпня 2013 р. Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» реорганізовано кафедру економіки та маркетингу у кафедру економіки та менеджменту. 7 жовтня 2016 р. позивача звільнено з Приватного вищого навчального закладу «Економіко-технологічний університет» за власним бажанням згідно з ст. 98 Кодексу законів про працю України. Указане підтверджується копією трудової книжки позивача БТ-ІІ № 0433193.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно з вимогами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29 липня 1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

З огляду на зміст наявної в справі копії трудової книжки позивача НОМЕР_2, суд вважає, що вказаний документ позивача підтверджує період роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет».

Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому суд вважає, що відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача у Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» в період з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р. для зарахування до трудового стажу через відсутність інформації щодо сплати страхових внесків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з ст. 106 Закону № 1058-IV обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника.

Унаслідок невиконання Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-технологічний університет» обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на даному навчальному закладі, а саме період з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р. до страхового стажу за порушення, вчинене Приватним вищим навчальним закладом «Економіко-технологічний університет», оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. З цих підстав суд погоджується з доводами позивача, покладеними в обґрунтування позову, і відкидає доводи відповідача, як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи.

Аналогічну правову позицію наведено Верховним Судом в постанові від 27 березня 2018 р. в справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивач слід вийти за межі позовних вимог та не тільки визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р., але й про зобов'язання Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області прийняти рішення про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було не враховано період роботи позивача у Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з березня 2013 р. по жовтень 2016 р., отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій жодних доказів не надано. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно з квитанцією від 26 липня 2018 р. № 72.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 704 грн. 80 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р.

Зобов'язати Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області прийняти рішення про зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Приватному вищому навчальному закладі «Економіко-технологічний університет» з 1 березня 2013 р. по 30 вересня 2016 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 37892505) на користь ОСОБА_1(РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач - Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: бул. Незалежності, 11, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ - 37892505.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного рішення суду 26 грудня 2018 року.