Рішення № 78953879, 26.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року № 320/5628/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №810/2836/17, у зв`язку із поверненням виконавчого листа №810/8236/17 як такого, що не підлягає виконанню та зобов`язати прийняти до виконання виконавчий лист №810/2836/17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що повернення виконавчого листа №810/2836/17 без виконання, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, є протиправним та суперечить гарантіям держави щодо виконання судових рішень. Позивач вважає, що посилання Казначейської служби на те, що питання погашення заборгованості боржником, можливе лише після завершення тимчасової окупації території АР Крим, переміщення боржника на контрольовану органами державної влади територію України або заміни боржника його правонаступником, не відповідає законодавчо закріпленим приписами.

Відповідач з позовом не погодився. Надав до суду письмовий відзив, в якому заперечував проти адміністративного позову з тих мотивів, що Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі, який є боржником щодо позивача, не має відкритих рахунків в органах Казначейства, що об`єктивно унеможливлює виконання виконавчого листа №810/2836/17.

Ухвалою суду від 25.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

У судове засідання, призначене на 26.11.2018, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце, не з`явились. Разом з цим, матеріали справи містять клопотання учасників справи про розгляд справи без їх участі. Враховуючи зазначене та керуючись приписами статті 194 КАС України, суд перейшов у письмове провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 06.03.2018 позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявою про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №810/2836/17 (а.с. 5).

До заяви позивачем було додано оригінал виконавчого листа №810/2836/17 та копію квитанції про сплату судового збору від 09.08.2017 №20.

За результатами розгляду заяви, листом від 19.04.2018 №5-13/2521-3514, відповідач повернув ОСОБА_1 виконавчий лист як такий, що не підлягає виконанню, пояснюючи це тим, що боржником за поданим позивачем виконавчим документом, є державний орган, який знаходиться на тимчасово окупованій території України. Зазначив, що територіальні органи Казначейства в АР Крим та місті Севастополі створені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 №651 "Про утворення територіальних органів Державної казначейської служби", однак, на теперішній час, парламентом не визначено розташування вказаних органів поза межами тимчасово окупованої території, що фактично обумовлює неможливість їх функціонування (а.с. 9).

На думку позивача, не прийняття до виконання виконавчого листа №810/2836/17, порушує його право на отримання належних йому грошових коштів та фактично є відмовою відповідача виконувати рішення суду, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 606-XIV, та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно зі статтею 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Судом встановлено, що Київським окружним адміністративним судом, на підставі розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі про зобов`язання вчинити певні дії, прийнято постанову від 06.11.2017 у справі №810/2836/17 (а.с. 12-15).

Резолютивна частина вказаної постанови передбачала стягнення на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 1280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

Постанова набрала законної сили 16.01.2018, тому 24.01.2018 Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист "810/2836/17 (а.с. 6).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 606-XIV, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком № 845.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.28 Порядку № 845, орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Тобто, обов'язок щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 №810/2836/17 та відповідного виконавчого листа, покладено на відповідача, як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Підпунктом першим пункту дев`ятого Порядку № 845, передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: 1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".

У ході судового розгляду не встановлено, та не доказувалось відповідачем, що виконавчий лист №810/2836/17 не підлягає виконанню органом Казначейства, поданий особою, яка не має відповідні повноваження, пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку та не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження".

Одночасно, підпунктом третім пункту дев`ятого Порядку № 845, врегульовано, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У свою чергу, частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", закріплено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, чинним законодавством України, регулюючим стягнення коштів з державного органу на підставі рішення суду, передбачено альтернативу дій, у разі відсутності рахунку, з якого може бути списано суму коштів.

До того ж, пунктом 47 Порядку №845 закріплено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно повернення позивачу виконавчого документа здійснено без наявності підстав та повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, а також попри гарантії держави щодо виконання судових рішень та авторитету судової влади в цілому.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

За таких обставин, беручи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 18.10.2018 (а.с. 15).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2017 у справі №810/2836/17, у зв`язку із поверненням виконавчого листа №810/2836/17, виданого стягувачу - ОСОБА_1 для стягнення на його користь судового збору у сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі, як такого що не підлягає виконанню.

Зобов`язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання виконавчий лист №810/2836/17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.