Рішення № 78953575, 11.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2018 року м. Ужгород№ 807/2183/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача 1,2 - Блага О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, згідно якої просила суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів"; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000751400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. за порушення вимог п. 1,2 ст.З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного розрахункового документу під час реалізації підакцизних товарів; визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області по проведенню фактичної перевірки, оформленої Актом (довідкою) фактичної перевірки бланк 000669 №0489/16/14/рро/НОМЕР_1 від 16.11.2016 року та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 06.12.2016 року на її адресу надійшло податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" та податкове повідомлення - рішення №0000751400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. за порушення вимог п. 1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного розрахункового документу під час реалізації підакцизних товарів. Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено на підставі фактичної перевірки, оформленої Актом (довідкою) фактичної перевірки бланк 000669 №0489/16/14/рро/НОМЕР_1 від 16.11.2016 року.

Вказані податкові повідомлення - рішення, як і сам акт перевірки, що слугував підставою для винесення таких, позивач вважає протиправними, такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства, а тому відповідно підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у позовній заяві, при цьому пояснивши що на момент фактичної перевірки за адресою Закарпатська область, Ужгородський район АДРЕСА_1, суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_4, здійснювалась торгівля алкогольними напоями, а саме пивом, без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі такими напоями. Також при реалізації пива продавцем ОСОБА_4 реєстратор розрахункових операцій, розрахункова книжка, книга обліку розрахункових операцій не застосовувалася, розрахунковий документ не друкувався, не виписувався та не видавався. Зважаючи на вищевикладені обставини, представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів адміністративної справи, згідно скарги від 01.11.2016 року гр..ОСОБА_5 (а.с.36), Головним управлінням ДФС у Закарпатській області 15.11.2016 року було видано наказ №399 про проведення фактичної перевірки (а.с. 37).

На підставі вищевказаного наказу Головним управлінням ДФС у Закарпатській області 16.11.2016 року було видано направлення №1358/14-03 та №1359/14-03 на проведення перевірки магазину за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 38-39).

В цей же ж день, працівниками податкової служби було складено акт про відмову платника податків від отримання направлення та ознайомлення з таким на проведення перевірки за вищевказаною адресою (а.с. 40).

До початку проведення перевірки була проведена контрольно-розрахункова операція, під час якої було придбано пляшку пива «Мінське Жигулівське» місткістю 0,5 л. та міцністю 5,0% об. за ціною 10 грн. 50 коп. Готівкові кошти за реалізований товар продавцем, а саме самим позивачем, через РРО не проводились, відповідний розрахунковий документ не видавався.

За результатами фактичної перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки бланк 000669 №0489/16/14/рро/НОМЕР_1 від 16.11.2016 року (а.с. 14-18).

Перевіркою встановлено факт реалізації алкогольних напоїв (пива) без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі такими напоями, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Також перевіркою встановлено, що під час реалізації алкогольного напою пива «Мінське Жигулівське» місткістю 0,5 л. та міцністю 5,0% об. за ціною 10 грн. 50 коп. продавцем ОСОБА_4 фіскальний чек або інший розрахунковий документ не роздруковувався та не видавався, чим порушено вимоги п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень законодавства, які зафіксовані актом перевірки бланк 000669 №0489/16/14/рро/НОМЕР_1 від 16.11.2016 року, податковим органом винесено оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (а.с.10-11) та податкове повідомлення - рішення №0000751400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. за порушення вимог п. 1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного розрахункового документу під час реалізації підакцизних товарів (а.с. 12-13).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями посадових осіб податкового органу, позивач звернулася до суду з даним повозом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

- доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу;

- вимагати під час проведення перевірок від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ та організацій, а також фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 80.1 ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Згідно п.1, п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язок суб'єктів господарювання проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та видавати особі розрахунковий документ виникає у випадку здійснення операції на повну суму покупки.

Згідно п.1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Так, згідно ст.1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання.

У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.

Згідно абз.5 ч.2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, зокрема з акту проведення фактичної перевірки, представники фіскального органу Касич Василь Михайлович та Бадзьо Роман Іванович о 11 год. 00 хв. зайшли до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та придбали пляшку пива від продавця, яка повідомила, що її звати ОСОБА_4, і яка попросила покинути їх приміщення.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що за адресою АДРЕСА_1 розташований виключно житловий будинок, що перебуває у приватній власності ОСОБА_4 та отриманий позивачем у спадок від померлої матері згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Ужгородською державною районною нотаріальною конторою 02.11.2011 року за реєстр. №3-1326, спадкова справа №72/2010 (а.с. 65).

У відповідності до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Крім цього, суд також вважає за необхідне звернути увагу і на те, що аналогічна норма закріплена і в Кримінальному процесуальному кодексі України, а саме у ст. 233, де чітко зазначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьої цієї статті. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Як вбачається з направлень (а.с. 38-38) такі видані на перевірку саме магазину за адресою АДРЕСА_1

Ні текст наявного в матеріалах справи Акту перевірки, ні оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять відомостей про рішення суду, що давало б право вищевказаним представникам фіскального органу на проникнення до приватного житла позивача.

Крім цього, суд також зазначає, що допитані в судовому засіданні інспектори органу ДФС, які проводили перевірку, а саме Касич Василь Михайлович та Бадзьо Роман Іванович, також зазначили, що останнім не було відомо про те, що вони знаходяться у приватному будинку позивача і здійснена ними контрольна закупка мала місце в приватному будинку позивача, фотографування здійснювалося на фотокамери приватних мобільних телефонів, інші показання свідків місять лише загальні відомості, жодних інших конкретних обставин не пригадують, лише посилаються на неякісні фотокопії знімків, які додані до відзиву на позовну заяву, а відтак надані відповідачем докази на підтвердження правомірності дій щодо проведення фактичної перевірки в приватному помешканні судом відхиляються та спростовані представником позивача в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконливого висновку, що дії Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області по проведенню фактичної перевірки, оформленої Актом (довідкою) фактичної перевірки бланк 000669 №0489/16/14/рро/НОМЕР_1 від 16.11.2016 року підлягають визнанню протиправними, а відповідно і податкові повідомлення - рішення, які прийняті податковим органом на підставі вищезазначеного акту перевірки та із встановленими в такому порушеннями, а саме: податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" та податкове повідомлення-рішення №0000751400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. за порушення вимог п. 1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного розрахункового документу під час реалізації підакцизних товарів підлягають визнанню протиправними та відповідно скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір у загальній сумі 1653,60 грн., сплачений відповідно до квитанцій №2461410027,№2461410029 та №2461410031 від 14.12.2016 року пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене те керуючись ст.ст. 6, 9, 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000741400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. за порушення вимог ст. 15 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000751400 від 05 грудня 2016 року Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафну санкцію в розмірі 1,00 грн. за порушення вимог п. 1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - непроведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного розрахункового документу під час реалізації підакцизних товарів.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області по проведенню фактичної перевірки, оформленої Актом (довідкою) фактичної перевірки бланк 000669 №0489/16/14/рро/НОМЕР_1 від 16.11.2016 року.

Стягнути з Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ-39595916,88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, 10а) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (адреса:89441, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок), який сплачений згідно квитанцій №2461410027 та №2461410029 від 14.12.2016 року та стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ-39393632,88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул.Волошина 52) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 (адреса:89441, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок), який сплачений згідно квитанції №2461410031 від 14.12.2016 року пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 02.01.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

СуддяМ.М. Луцович