Ухвала суду № 78953574, 12.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

12 грудня 2018 рокум. Ужгород№ 807/598/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача 1 - Тягур І.І.

представник відповідача 2 - Шкіря І.І.

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач 1) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

За клопотанням представника позивача, у судовому засіданні 25.10.2018 року було залучено відповідача 2 - Державну судову адміністрацію України (далі - відповідач 2).

13.11.2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо перерахування позивачеві компенсації за порушення строку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року по справі №2а-987/07 у розмірі трьох відсотків річних та інфляції; 2) стягнути на користь позивача компенсацію в розмірі 3% річних за порушення строку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року по справі №2а-987/07 в сумі 5 285,79 грн. за рахунок бюджетної програми відповідача 2 КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845; 3) стягнути на користь позивача інфляційні витрати за порушення строку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року по справі №2а-987/07 в розмірі 193 720,73 грн. за рахунок бюджетної програми відповідача 2 КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845; 5) стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 30000 грн. за рахунок бюджетної програми відповідача 2 КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суддів» відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845; 6) стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов з наведених мотивів підтримала та просила його задовольнити, на запитання суду пояснила, що позивач на протязі липня 2015 року - листопада 2017 року з заявами про виплату йому компенсації не звертався, і тільки 28.11.2017 року звернувся із заявою, на яку отримав відповідь 28.12.2017 року та не погодився з такою, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач 2 згідно наданого до суду 19.11.2018 року відзиву на позов вказував на те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України (а.с. 120-125).

Представник відповідача 1 та представник відповідача 2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року (справа №2а-987/07) адміністративний позов ОСОБА_5 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Міжгірської районної державної адміністрації України Закарпатської області, Міжгірської селищної ради про стягнення коштів за придбання житла - було задоволено.

Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року (справа №2а-987/07) було зобов'язано Державну судову адміністрацію України через Територіальне управління Державної судової адміністрації в Закарпатській області придбати житло: квартиру або окремий будинок загальною площею 94,5 м. кв., житловою 65,22 кв. м. у смт. Міжгір'ї, Закарпатської області, а у разі неможливості придбання житла у порядку, зазначеному п. 3 - стягнути з Державної судової адміністрації України з відповідного рахунку на користь позивача 143550,00 грн.

Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року (справа №2а-987/07) набрала законної сили 13.08.2007 року.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року (справа №2а-987/07) була виконана у повному обсязі 13.03.2015 року.

Згідно листа ТВБВ 10006/037 філії - Закарпатського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 15.07.2015 року №553 позивача було повідомлено, що 31.12.2014 року на його рахунок поступило 92480,13 грн. - часткове безспірне списання згідно виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду та 13.03.2015 року на його рахунок поступило 51069,87 грн. - часткове безспірне списання згідно виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду (а.с. 34).

28.11.2017 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про нарахування та виплату йому компенсації та інфляційних втрат за весь час порушення строку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року (а.с. 35).

Згідно листа від 28.12.2017 року відповідачем 1 булонадано позивачеві інформацію про те, що нарахування та виплата компенсації, а також збитків понесених внаслідок інфляції, якщо судове рішення виконано за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів» законодавством не передбачено (а.с. 36).

Представник позивача у судовому засіданні не заперечувала про те, що позивачеві було відомо про порушення строку виконання судового рішення та про те, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року виконана в повному обсязі 13.03.2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно позовної заяви вимоги позивача мотивовані тим, що оскільки строк для перерахування коштів за постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року сплив 16 грудня 2013 року, а тому відповідач 1 повинен був виплатити позивачеві компенсацію за порушення строку виконання рішення суду починаючи з 17 грудня 2013 року до дня, що передує фактичному виконанню судового рішення, тобто по 12 березня 2015 року, а також інфляційні втрати.

Таким чином, предметом розгляду в даній адміністративній справі є виплата компенсації у розмірі 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2007 року за період з 17 грудня 2013 року по 12 березня 2015 року.

Суд відхиляє посилання представника позивача про те, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з тим, що підставою звернення до суду слугувала позиція Державної казначейської служби України, викладена у листі від 28.12.2017 року про те, що нарахування та виплата компенсації та збитків, понесених внаслідок інфляції законодавством не передбачено.

Суд констатує, що вищевказане твердження представника позивача не відповідає дійсності, оскільки згідно заявлених позовних вимог підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою слугувало саме невчасне виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 01.08.2007 року, у зв'язку з чим позивач просить виплатити йому компенсацію та інфляційні втрати за період з 17 грудня 2013 року по 12 березня 2015 року.

Разом з тим, позивачем не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що про порушення своїх прав щодо виплати компенсації та інфляційних втрат за період з 17 грудня 2013 року по 12 березня 2015 року (що слугувало підставою звернення до суду) він дізнався тільки з відповіді відповідача 1 від 28.12.2017 року на свою заяву від 28.11.2017 року.

Згідно листа ТВБВ 10006/037 філії - Закарпатського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» №553 від 15.07.2015 року відсутні жодні відомості про надходження на рахунок позивача будь-якої компенсації та інфляційних витрат за невчасне виконання судового рішення.

Таким чином, суд констатує, що позивачеві було відомо про порушення строку виконання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року та про невиплату йому відповідачем 1 компенсації та інфляційних втрат за період з 17 грудня 2013 року по 12 березня 2015 року. Доказів протилежного позивачем до суду не надано.

Отже, із позовної заяви та доданих документів чітко і однозначно вбачається, що на день коли позивач дізнався про виконання в повному обсязі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.08.2007 року, а саме: 15.07.2015 року - йому було відомо, що рішення суду було виконано з порушенням строків та про можливе виникнення у нього права на компенсаційні та інфляційні виплати за період з 17 грудня 2013 року по 12 березня 2015 року.

Однак, до суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся 27.06.2018 р., що підтверджується печаткою Закарпатського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском 6-ти місячного строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.

З аналізу ч. 2 ст. 122 КАС України випливає, що шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою майже через 2 роки з дня коли він дізнався, про обставини, які слугували причиною звернення до суду, а саме: про те, що йому не було виплачено компенсацію за несвоєчасне виконання рішення суду за період з 17 грудня 2013 року по 12 березня 2015 року.

При цьому, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, позивачем було пропущено встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.

КАС України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивачем не було підтверджено наявність об'єктивних підстав, пов'язаних з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що призвели до звернення до суду з позовною заявою майже через 2 року після того, як він дізнався про виникнення обставин, які слугували підставою звернення до суду, а також не доведено неможлививості своєчасного звернення до суду.

На підставі поданої позовної заяви, доданих до неї матеріалів судом не знайдено підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин позовну заяву слід залишити без розгляду, у відповідності до вимог ст. 123 КАС України.

Керуючись ст. 123, 240, 241, ч. 3 ст. 243, 256, 294, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - залишити без розгляду.

2. Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII "Перехідних положень" КАС України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвала суду у повному обсязі складена та підписана 17.12.2018 року.