Постанова № 78943901, 06.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/570/18

Номер справи місцевого суду: 522/6820/13-ц

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року м. Одеса

Справа № 522/6820/13-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Драганової С.Ю..,

учасники справи:

- позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

- відповідачі - 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРВАТБАНК» про визнання договору поруки таким, що припинив свою дію, заапеляційною скаргою ОСОБА_4 та апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», подану представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Загороднюка В.І. 23 березня 2017 року,

встановив:

У березні 2013 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. у загальному розмірі - 193 823,43 доларів США, що еквівалентно - 154 8203,41 грн., а також судові витрати.

Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 12.07.2007 р. між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ODVIGК00000061, відповідно до якого Банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у розмірі - 28 5012 доларів США, на термін - до 12.07.2037 р., а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № ODVIGК00000061 між Банком, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договори поруки.

Банк свої зобов'язання за договором кредиту виконав. Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, тому розмір заборгованості за кредитним договором складає - 193 823,43 доларів США, який складається з: - заборгованості за кредитом в розмірі - 129 337,19 доларів США; - заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі - 32 802,37 доларів США; - заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі - 10 101,60 доларів США; - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі - 21 582,27 доларів США; - штрафу (фіксована частина) в розмірі - 250 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі - 77 410,17 грн.. (Т. 1, а. с. 1 - 5).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2013 р. вищезазначений позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. у загальному розмірі - 154 8203,41 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.07.2016 р. (а. с. 74) задоволено заяву ОСОБА_6 від 19.04.2016 р. (а. с. 64 - 67) про перегляд заочного рішення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2013 р. скасовано. Справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2017 р. вищезазначений позов Банку задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Банку заборгованість за кредитним договором № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. в загальному розмірі - 1 548 203,41 грн..

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Банку судові витрати у розмірі - 1 663,15 грн.. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Банку судові витрати у розмірі - 1 663,15 грн..

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано договір поруки № ODVIGK0000006/Р2 від 12.07.2007 р., укладений між Банком та ОСОБА_6 таким, що припинив свою дію з 04.12.2008 р..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 12.07.2007 р. між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ODVIGК00000061, відповідно до якого відповідач ОСОБА_4 отримав кредит у сумі - 285 012 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі - 0,2% від суми виданого кредиту щомісячно у період сплати на термін до 12.07.2037 р.

Згідно договору поруки № ODVIGК0061/Р1 від 12.07.2007 р. ОСОБА_5 виступила поручителем ОСОБА_4 за кредитним договором № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р.

Згідно договору поруки № ODVIGК0061/Р2 від 12.07.2007 р. ОСОБА_6 виступила поручителем ОСОБА_4 за кредитним договором № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р.

04.12.2008 р. між Банком та ОСОБА_4 було укладено Додатковий договір №1 до кредитного договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р., відповідно до якого підвищено розмір відсотків, комісії, пені, а також інших витрат згідно кредитного договору.

28.12.2009 р. між Банком та ОСОБА_4 було укладено Додатковий договір №3 до кредитного договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р., в якому знову підвищено розмір відсотків, комісії, пені, а також інших витрат згідно кредитного договору.

В результаті підписання вищезазначених додаткових договорів до кредитного договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. були внесені наступні зміни: - п. 1 Додаткового договору №1 до кредитного договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. та п. 1 Додаткового договору №3 до кредитного договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. передбачено збільшення відсотків за користування кредитом, а саме позичальник сплачує за користування кредитом відсотки не у розмірі - 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а в сумі - 1,05% та внесено відповідні зміни до п. 7.1. кредитного договору; - п. 2 Додаткового договору №1 до кредитного договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. передбачено збільшення відсотків за порушення Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п.1.1, 2.2.4, 2.3.3. кредитного договору, тобто позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом не в розмірі - 2,12 % на місяць, розраховані на суму погашеної в строк заборгованості за кредитом, а в сумі - 2,52% та внесено відповідні зміни до п. 7.4. кредитного договору.

Згідно наданих Банком розрахунків на його користь підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів загальна заборгованість по кредитному договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. в загальному розмірі - 193 823,43 доларів США, який складається з: - заборгованості за кредитом в розмірі - 129 337,19 доларів США; - заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі - 32 802,37 доларів США; - заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі - 10 101,60 доларів США; - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі - 21 582,27 доларів США; - штрафу (фіксована частина) в розмірі - 250 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі - 77 410,17 грн..

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи ОСОБА_6 не надавала свою згоду на укладання Додаткового договору №1 від 04.12.2008 р. та Додаткового договору №3 від 28.12.2009 р. до кредитного договору № ODVIGК00000061від 12.07.2007 р., що були укладені між Банком та ОСОБА_4, відповідно до яких підвищено розмір відсотків, комісії, пені, а також інших витрат згідно кредитного договору.

Таким чином, підписанням вказаних Додаткових договорів було змінено зобов'язання за кредитним договором № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. без згоди поручителя ОСОБА_6, згідно з чим збільшився обсяг її відповідальності, що суперечить нормам діючого законодавства України та умовам договору поруки. Отже Договір поруки № ODVIGK0000006/Р2 від 12.07.2007 р., укладений між Банком та ОСОБА_6, слід визнати таким, що припинив свою дію з 04.12.2008 р..

Таким чином суд вважає, що на користь Банку солідарно слід стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 загальну суму заборгованості по кредитному договору № ODVIGК00000061 від 12.07.2007 р. у розмірі - 1 548 203,41 грн. (а. с. 150 - 155).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки він проживає АДРЕСА_1. Стягнення пені та одночасно штрафу є подвійним стягненням. Не враховано, що на погашення кредиту було звернуто стягнення на предмет іпотеки, який було продано з прилюдних торгів за ціною 130 286 доларів США, і були направлені на погашення боргу.

Банк в апеляційній скарзі оскаржує рішення суду тільки в частині стягнення боргу в національній валюті. Просить рішення суду змінити, стягнувши борг в доларах США.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм процесуального права.

Банк вказує, на те, що кредит надавався в доларах США. Банк у позові просив стягнути заборгованість у доларах США із зазначенням еквіваленту в гривні лише для визначення розміру судового збору.

Сторони у судове з розгляду справи по суті не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Причини особистої неявки, неявки представника не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду (вперше судове засідання було призначено на 02.11.2017 р.), баланс інтересів сторін у як найскорішому вирішені спору, обізнаність апелянтів про розгляд справи апеляційним судом, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання поруки ОСОБА_6 припиненою не оскаржено, тому обґрунтованість та законність рішення суду в цій частині не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам законодавства у повній мірі не відповідає.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і дослідженими судом доказів судом правильно встановлено наявність між сторонами правовідносин з кредитного договору, порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, необхідність солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором. Рішення суду в цій частині відповідає встановленим обставинам по справі, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 237, 241, 509, 525, 526, 1054 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

Між сторонами по справі склалися правовідносини за кредитним договором.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки беззаперечно встановлено укладення кредитного договору з ОСОБА_4 та договору поруки з ОСОБА_5, отримання ОСОБА_4 коштів у кредит, не повернення позичальником кредиту, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо визначення розміру заборгованості.

Визначаючи новий розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь Банку, колегія суддів виходить з наступного.

Банк у позові просить стягнути штраф (фіксовану частину) та штраф (процентну складову). Разом з тим, Банк також просить стягнути пеню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов'язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання районним судом положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 р.. Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку судова колегія не вбачає. Виходячи з вищевказаного, у стягненні штрафу Банку необхідно відмовити.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості (Т, 1, а. с. 6 - 10) комісія нараховується щомісячно, що є порушенням діючого законодавства. Тому, у стягненні комісії Банку необхідно відмовити.

Відповідно до наданого Банком на вимогу апеляційного суду розрахунку заборгованості по пені у гривні її розмір становить - 112 264,44 грн.. Вказаний розмір заборгованості по пені відповідачами не спростований.

Таким чином, на користь Банку підлягає стягненню солідарно з відповідачів заборгованість у загальному розмірі - 129 337,19 доларів США, що станом на 27.04.2012 року еквівалентно - 1 548 203,41 грн., та - 112 264,44 грн.., яка складається з: - заборгованість по кредиту - 129 337,19 доларів США, що еквівалентно станом на 27.04.2012 р. - 1 033 401,15 грн.; - відсотки - 32 802 долара 37 центів США, що еквівалентно станом на 27.04.2012 р. - 262 090,94 грн.; - пеня у розмірі - 112 264,44 грн..

Доводи апеллянта ОСОБА_4 про те, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, оскільки він проживає по АДРЕСА_1, спростовуються наявними у справі відомостями щодо його реєстрації (а. с. 44 зворотна сторона). Доводи про те, що не враховано, що на погашення кредиту було звернуто стягнення на предмет іпотеки, який був проданий з прилюдних торгів за ціною - 130 286 доларів США, і були направлені на погашення боргу, спростовуються наданою Банком апеляційному суду випискою про рух коштів по рахунку (Т. 2, а. с. 71 - 73), з якої вбачається зарахування вказаних апелянтом сум. Доводи щодо подвійного стягнення пені та штрафу є обґрунтованими.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_4 є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

Доводи Банку про стягнення заборгованості тільки у доларах США спростовуються вимогами, викладеними у позові (Т. 1, а. с. 4), в якому Банк просив стягнути борг у доларах США, що за відповідним курсом НБУ еквівалентно сумі у гривні.

Таким чином, апеляційна скарга Банку є безпідставною, її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру боргу не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру заборгованості, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, необхідно стягнути з відповідачів, у рівних частках з кожного, на користь Банку судовий збір у сумі - 6 151,60 грн., тобто з кожного по - 3 075,80 грн..

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року в частині стягнення заборгованості та визначення розміру судових витрат - змінити.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за укладеним 12 липня 2007 року кредитним договором № ODVIGК00000061 у загальному розмірі - 129 337 доларів 19 центів США, що станом на 27 квітня 2012 року еквівалентно - 1 548 203,41 грн., та - 112 264 грн. 44 коп., яка складається з: - заборгованість по кредиту - 129 337 доларів 19 центів США, що еквівалентно станом на 27 квітня 2012 р. - 1 033 401 грн. 15 коп.; - відсотки - 32 802 долара 37 центів США, що еквівалентно станом на 27 квітня 2012 р. - 262 090 грн. 94 коп.; - пеня у розмірі - 112 264 грн. 44 коп.

В решті позову - відмовити.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (680514, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570) судовий збір у сумі - 6 151 грн. 60 коп., тобто з кожного по - 3 075 грн. 80 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова