Постанова № 78943779, 06.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/598/18

Номер справи місцевого суду: 504/1620/16-ц

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року м. Одеса

Справа № 504/1620/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Драганової С.О.,

учасники справи:

- позивач - кредитна спілка «Істок»,

- відповідачі - 1) ОСОБА_4, 2) ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заапеляційною скаргою ОСОБА_5 та за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Вінської Н.В. 13 березня 2017 року,

встановив:

У травні 2016 р. кредитна спілка «Істок» (далі - Кредитна спілка) звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути на її користь з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 1678 від 25.05.2013 р. (далі - Кредитний договір) у розмірі - 66 275,36 грн.

Кредитна спілка обґрунтовує свої вимоги тим, що 07.02.2012 р. між кредитної спілкою та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1665 на суму - 18 500 грн., строком до - 07.02.2014 р., зі сплатою - 39,5% річних, рівними частинами. Позичальнику свою чергу зобов'язався повернути кредит, сплатити нараховані відсотки та платежі за кредитом у встановлений договором строк.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 07.02.2012 року кредитна спілка уклала договір поруки з ОСОБА_5 договір поруки №КДК-1665-ДП1, згідно з яким останній взяв на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення суми кредиту та відсотків.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником та поручителем договірних зобов'язань станом на 31.05.2016 р. виникла заборгованість у вищезазначеному розмірі (Т. 1, а. с. 2 - 5, 167 - 168).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.03.2017 р. вищезазначений позов кредитної спілки задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь кредитної спілки «ІСТОК» заборгованість за кредитним договором № КДК-1678 від 25.05.2012 р. у розмірі 39 020,04 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі - 1 378 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 07.02.2012 р. між кредитною спілкою «ІСТОК» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № КДК-1665, відповідно до умов якого кредитор на умовах забезпеченості, строковості, повернення та платності надав позичальнику грошові кошти в сумі - 18 500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі - 39,5 % річних, строком на 24 місяці, а ОСОБА_4 зобов'язався повернути кредит до 07.02.2014 р. і виконати свої обов'язки в повному обсязі, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 1.4. вищезазначеного кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати спілці платіж, що складається з нарахованих відсотків та частини кредиту, в дати та у розмірі, що вказані в Графіку повернення кредиту та сплати відсотків, наведеному в додатку до цього договору, який є невід'ємною його частиною.

Пунктом 2.5. кредитного договору № КДК-1665 від 07.02.2012 р. передбачено, що кредит надається за умови оформлення договорів забезпечення повернення кредиту, згідно рішення кредитного комітету кредитора та вимог чинного законодавства України.

На виконання вищезазначених умов кредитного договору 07.02.2012 р. між кредитною спілкою «ІСТОК» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № КДК-1665 ДП1 від 07.02.2012 р., за умовами якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати солідарно за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 всіх зобов'язань передбачених умовами кредитному договору № КДК-1665 від 07.02.2012 р..

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 р. стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь кредитної спілки «ІСТОК» заборгованість за кредитним договором № КДК-1665 від 07.02.2012 р. в розмірі - 47 161,79 грн..

Однак, у зв'язку з подальшим невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася нова заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить - 66 275,63 грн., із яких: - 20 000,53 грн. сума несплачених відсотків та 46 274,84 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно витягу з особової справи № 28 від 15.01.2017 р. ОСОБА_4 з липня 1995 р. по теперішній час є військовослужбовцем.

Згідно ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII, з урахуванням Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. №1275-VII, передбачає, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються..

В Україні з 18.03.2014 року по теперішній час триває особливий період пов'язаний з оголошенням часткової мобілізації. Указом Президента України від 17.03.2014 р «Про часткову мобілізацію».

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позивач неправомірно нараховував відсотки за користування кредитом в період з 18.03.2014 р. по 31.05.2016 р..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правильним виключити з розрахунку період з 18.03.2014 р. по 31.05.2016 р. та вважає правильним застосувати наступний розрахунок - 185 00 грн.(базова ставка для нарахування відсотків) * 39,5% : 365 діб *193 діб (період нарахування відсотків 05.09.2013 року по 17.03.2014 року) = 3 863,97 грн.

Розрахунок інфляційних втрат у зв'язку з невірним нарахуванням відсотків за користування кредитом також підлягає зміні, а саме - 51 024,77 грн. (вся сума заборгованості яка складається з 12 445,12 грн.(залишок заборгованості по тілу кредиту) та 38 579,64 грн.(сума відсотків в яка складається з 34 715,67 грн. відсотків стягнутих за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 року та відсотків за період з 05.09.2013 р. по 31.05.2016 р. - 3863,97)) х 1,689% (індекс інфляції за період 03.03.2014 р. по 31.05.2016 р.) = 86 180,84 грн. (сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції) та відповідно - 86 180,84 - 51024,77 = 35 156,07 грн. інфляційні збитки (різниця між сумою заборгованості з урахуванням індексу інфляції та сумою заборгованості без урахування індексу інфляції).

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про повне погашення відповідачами заборгованості за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 р. по справі №504/1183/13-ц, так як на підтвердження вказаних обставин суду не надано жодного належного доказу.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. №3543-ХІІ визначає, що мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина 8 статті 4).

Відповідно до Указів Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014, від 06.05.2014 р. №454/2014, від 21.07.2014 р. №607/2014, від 14.01.2015р. №15/2015 «Про часткову мобілізацію» на території України було оголошено та проведено часткову мобілізацію.

Отже, з урахуванням викладеного та приймаючи до уваги вказані норми, а також прийняте рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.07.2014 р. по справі №504/4592/13-ц, суд приходить до висновку, що з відповідачів необхідно стягнути суму заборгованості в розмірі - 39 020,04 грн. в солідарному порядку (Т. 1, а. с. 184 - 185 зворотня сторона).

ОСОБА_5в апеляційній скарзі оскаржує рішення в частині солідарного стягнення з нього боргу. Просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до нього.

Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, що відсотки за період з 05.09.2013 р. по 17.03.2014 р. стягуються частково повторно, оскільки попереднім рішенням суду їх стягнуто за період з 07.02.2012 р. по 07.02.2014 р.. Нараховані відсотки та інфляційні втрати у п'ять разів перевищують розмір заборгованості по тілу кредиту. Попереднє рішення суду повністю виконано. Розрахунок боргу не відповідає дійсності. Він як військовослужбовець з початку і покінчення особливого періоду, який діє і на теперішній час, звільнений від сплати процентів, штрафних санкцій за користування кредитом. Порука є припиненою оскільки діяла протягом 24 місяців - до 07.02.2014 р..

Представник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Кредитна спілка у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вказує, що позичальником були порушені зобов'язання за кредитним договором. Апеляційна скарга не містить будь-якого розрахунку заборгованості. Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів з дня фактичного отримання кредиту і до повного його погашення. Таким чином, кредитна спілка правомірно нарахувала відсотки за кредитом після виконання рішення суду про стягнення боргу (з 05.09.2013 р. по 11.04.2017 р.). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Порука не припинилася, оскільки за умови договору поруки строк дії поруки становить 10 років але у будь-якому разі вона припиняє свою дію не раніше повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Апелянт довільно трактує Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що кредитна спілка неправомірно нарахувала відсотки за користування кредитом за період з 18.03.2014 р. по 31.05.2016 р..

Представник кредитної спілки у судовому засіданні підтримав викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 доводи та вимоги.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, що він як учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору. Не доведеним є розмір інфляційних втрат, оскільки розмір заборгованості зменшувався щомісячно. Відсутній щомісячний розрахунок простроченої заборгованості. Відсотки за період з 05.09.2013 р. по 07.02.2014 р. вже стягнуто рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 р., як і тіло кредиту. Як учасник антитерористичної операції, не весь період її дії, він звільняється від нарахування процентів, штрафних санкцій по кредитам.

ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань не надав.

Кредитна спілка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 не надала. У судовому засіданні представник кредитної спілки заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів сторін у як найскорішому вирішені спору, думку осіб, які прийняли участь у судовому засіданні про можливість розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її інших учасників.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на одну з них, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду рішення, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду рішення, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам законодавства у повній мірі не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального (ст. 1054 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») та процесуального (ст. ст. 12, 13, 263, 264 ЦПК України) права.

Колегія суддів вважає, що на підставі наявних у справі, наданих сторонами і дослідженими судом доказів суд правильно встановив факти щодо укладення кредитного договору, договору поруки, стягнення заборгованості за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 р..

Між сторонами виникли кредитні правовідносини, правовідносини із забезпечення виконання кредитного договору.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про можливість стягнення відсотків та інфляційних втрат після ухвалення рішення суду першої інстанції про стягнення тіла кредиту не засновано на нормах матеріального права.

Встановлено, що як ОСОБА_4, так і ОСОБА_5 є військовослужбовцями.

Згідно ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. №2011-XII, з урахуванням Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 р. №1275-VII, передбачає, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобовязаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються..

В Україні з 18.03.2014 р. по теперішній час триває особливий період.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 р. з відповідачів стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі - 47 161,79 грн., у тому числі: - сума неповернутого кредиту - 12 445,12 грн.; - сума несплачених відсотків - 34 716,67 грн..

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.10.2017 р. було витребувано від кредитної спілкидетальний розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № КДК-1665 від 07.02.2012 р. з врахуванням того, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2013 р. стягнуто солідарно з відповідачів на користь кредитної спілки заборгованість по тілу кредиту в розмірі - 12 445,12 грн. та проценти у розмірі - 18 500,00 грн.. Кредитну спілку було попереджено про можливі негативні наслідки невиконання процесуального обов'язку з добросовісного здійснення своїх прав і виконання процесуального обов'язку з доведення обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог або заперечень, можливий розгляд справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів (ч. 3 ст. 27, ст. 60 ЦПК України).

На виконання ухвали апеляційного суду кредитна спілка надала розрахунок (Т. 1, а. с. 240 -242), з якого неможливо встановити нарахування процентів з врахування сум, стягнутих заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.09.2017 р..

Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12 висловив позицію про неможливість нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору. Вказаний висновок суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Оскільки відсутні підстави нарахування відсотків після дострокового стягнення тіла кредиту, та у зв'язку із звільнення відповідачів, які є військовослужбовцями від нарахування їм штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову кредитної спілки необхідно відмовити.

Доводи апелянтів про відсутність правових підстав для нарахування процентів та штрафних санкцій за кредитним договором є обґрунтованими. Інші доводи апеляційних скарг є похідними.

Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є частково обґрунтованими, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги може скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм процесуального права, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в позові за вищевказаного обґрунтування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 березня 2017 року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 грудня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова