Рішення № 78942157, 18.12.2018, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/1186/18

Провадження по справі № 2/514/439/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 року смт Тарутине

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кравченко П.А.

при секретарі - Мельниченко Н.М.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Тарутине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитом в розмірі 113822 гривні 40 копійок. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1762 гривні 00 копійок.

Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем і відповідачем 26.10.2012 р. був укладений кредитний договір б/н на загальну суму 1300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов зазначеного договору позивач надав, а відповідач отримав кредит в сумі 1300,00 грн. Позивач повністю та в строки виконав свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконував, внаслідок чого станом на 31.05.2018 року виникла заборгованість, яка складає загальну суму за кредитом, по процентам за користування кредитом, за пенею, штрафами 113822,40 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, у разі виникнення обставин викладених в ч.1 ст.280 ЦПК України .

18.10.2018 року до суду від представника АТ КБ «Приватбанк» за довіреністю Гаренко Н.В. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.10.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 1300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вважає, що підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, тому позовну вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчать про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Одночасно ст.526 ЦК України наголошує, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене просить суд задовольнити позовні вимоги Банку у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника., просить відмовити в задоволенні позову ПА КБ «ПриватБанк», надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Анкета - Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не можна вважати Договором про надання кредитних коштів у формі кредитного ліміту. Підписання Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не може визначатись Договором приєднання стосовно надання кредитних коштів, адже, вказана заява не містить всіх необхідних (істотних) умов кредитного договору, що передбаченого законодавством України, а саме статтею 1054 УК України, як наслідок, не може вважатись укладеним.

Відповідно до п.2.1.1.1 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», Пам'ятка клієнта/ Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом.

Згідно п.2.1.1.1. цього ж Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і зави, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві. 26.10.2012 року ОСОБА_2 складена та підписана Анкета - заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_2 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. В той же час, позивачем не надано доказів того, що відповідно картка передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Також не надано суду доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником, а додана до матеріалів справи довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» не містить відомостей про отримання вказаних документів з боку позичальника, ознайомлення останнього з вказаною Довідкою та Прикладами використання кредитних коштів на кредитці. Крім того позивачем не надано витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, а також Тарифи банку, що в сукупності складають договір про надання банківських послуг, отримання та ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, також Тарифами банку як і не надано інформації якими документами регулюються Умови і Правила надання банківських послуг та Тарифи банку, порядок зміни Умов і Правил надання банківських послуг. Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що не надавав жодної згоди на списання грошових коштів з його рахунків та не знав про сам факт списання грошових коштів. таким чином, банк списав кошти з його рахунку без його волевиявлення та схвалення. Керуючись ст. 256,57,259 ЦК України він вважає, що зобов'язань по поверненню кредитних коштів Публічному акціонерному товариству «ПриватБанк» за позовною заявою про стягнення заборгованості за договором б/н від 26.10.2012 року в нього не виникає, в зв'язку з закінченням терміну позовної давності. Просить у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю. Провадження по справі закрити на підставі ч.3,4 ст. 267 ЦК України.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг 26.10.2012 р. був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивач видав відповідачу платіжну картку кредитка «Універсальна». Згідно зазначеної Анкети-заяви відповідач погодився з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався п. 2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Крім того, відповідно до зазначеної Анкети-заяви відповідач зобов'язався дотримуватись умов та правил надання банківських послуг. Як вбачається з п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий строк. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язався на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених наявним договором, більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії. Згідно п. 1.1.7.31. Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності відносно вимог Банку з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки: пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років. На підставі п. 1.1.7.40. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дав свою згоду на здійснення Банком при оформленні дійсного Договору фотографування себе, зберігання Банком фотографій у подальшому, а також на розповсюдження збережених фотографій у випадках, передбачених дійсним Договором.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем, яка, згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 31.05.2018 р., з урахуванням заборгованості за кредитом, процентами, пенею, штрафами склала загальну суму 113822,41 грн. (а.с. 7-8).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Стаття 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо обчислення строків давності суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що сторони домовилися про збільшення позовної давності відносно вимог позивача з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки пені, штрафів, витрат позивача до 50 років (п. п. 1.1.7.31. Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1457цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, що був наданий позивачем, відповідач почав не виконувати свої зобов'язання перед позивачем з березня 2013 року, однак останнє погашення заборгованості за наданим кредитом відбулося у жовтні 2015 року.

Крім того, відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий строк.

Відомості про звернення відповідача до позивача із заявою про припинення договору в матеріалах справи відсутні.

В постанові Верховного Суду України від 18.06.2014 р. у справі № 6-61цс14 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, рішення якого є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суд зазначає, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-2520цс15, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-522цс17.

Суд приходить до висновку, що оскільки відповідно до п. 2.1.1.12.4. Умов та правил надання банківських послуг сторони встановили наступний порядок погашення суми основної заборгованості: до 25 числа місяця, наступного за звітним з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тому строк позовної давності необхідно обчислювати з 27.10.2015 року, а відповідно довхідного штампу на позовній заяві АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду за захистом своїх порушених прав 08.08.2018 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі(частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Судом не встановлено, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами саме кредитного договору (у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна»), що саме вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Суд звертає увагу, що за даними виписки по рахунку заборгованість по кредитному договору становить 113822,40 грн., однак позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, що вказана заборгованість виникла саме по кредитному договору б/н від 26.10.2012 року, а саме вказаний договір є підставою позову так як у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна».

В судовому засіданні не встановлено, що відповідач 26.10.2012 року дійсно отримав кредитну картку «Універсальна». Суд не бере до уваги посилання позивача, як на обґрунтування позовних вимог, про отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки доказів укладення між сторонами смаме кредитного договору матеріали справи не містять.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом на загальну суму 113 822,40 грн.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог позивача не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідачів судових витрат.

На підставі ст. ст. 207, 257, 258, 259, 264, 626, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 77, 80, 81, 89, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 18.12.2018 року.

Суддя П.А. Кравченко