Рішення № 78941907, 12.12.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14953/17

Провадження № 2/522/8796/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 11.08.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 просив визнати спадщину після смерті ОСОБА_2, що складається з 251/2000 частин квартири спільного заселення АДРЕСА_1 відумерлою.

Представник позивача - Завальнюк В. А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Підтримав усі пояснення та обставини, надані у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином. Від представника ОСОБА_1 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву та заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.

З відзиву на позов вбачається, що позивачка позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити з огляду на необгрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідачка ОСОБА_1 мешкає з 13.06.1990 р. за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з відповідачкою у зазначеній квартирі АДРЕСА_1 мешкала сім'я: ОСОБА_4 (мати) та ОСОБА_2 (син), яким у зазначеній квартирі належало по 251/2000 частки на праві спільної часткової власності.

Відповідачка ОСОБА_1 мешкала однією сім'єю з 2000 р. за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 померла.

06.04.2007 р. ОСОБА_2, після смерті матері ОСОБА_4, як спадкоємець оформив Свідоцтво про право на спадщину на 251/2000 частин на праві спільної часткової власності.

ОСОБА_2 належало на праві спільної часткової власності: 251/2000 частин на підставі Свідоцтва про право власності від 09.11.04 р. 251/2000 частин на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.04.07 р.

15.11.2012 р. ОСОБА_2 зробив Заповіт та заповів відповідачці належні йому 251/2000 часток у квартирі АДРЕСА_1

З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 належало 2 частки по 251/2000 частин на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право власності від 09.11.04 р, та на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 06.04.07 р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Одеська міська рада просила визнати спадщину після смерті ОСОБА_2., відумерлою, посилаючись при цьому на відсутність спадкоємців за законом та заповітом на спадщину, та сплив одного року з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 140 Конституції України та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, є сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, з матеріалів справи, судом встановлено, що після себе ОСОБА_2.. залишив заповіт, згідно якого він заповів ОСОБА_1 належне йому майно.

Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_1 у встановлений ст.ст. 1269, 1270 ЦК України шестимісячний строк особисто подала до нотаріальної контори заяву про прийняття після неї спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

10.07.2013 р. відповідачка отримала Свідоцтво тільки на 251/2000 частин у квартирі АДРЕСА_1 що належали ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва яро право на спадщину від 06.04.07 р., так як нотаріус відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину на інші 251/2000 частин у квартирі АДРЕСА_1 що також належали ОСОБА_2 але на підставі Свідоцтва про право власності від 09.11.04 р.

Відповідачка звернулась до суду з позовом про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, але у позові було відмовлено рішенням від 04.04.2017 р.

Відповідачка вважає, що входить до четвертої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більш ніж як п'ять років до часу відкрито спадщини.

На цей час позивач, як і нотаріус не визнає прав відповідачки, як власника 251/2000 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, що належали йому на підставі Свідоцтва про право власності від 09.11.04 р.

Відповідачем ОСОБА_1 подано позов до Одеської міської ради про визнання права власності на частку квартири в порядну спадкування.

Згідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1258 ЦК України, передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Ст. 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини 5 статті 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до положень статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За вказаних обставин, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог Одеської міської ради щодо визнання спадщини відумерлою, а тому відмовляє у їх задоволенні.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради.

На підставі викладеного та керуючись: 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 22.12.2018 року.

Суддя А.Ю. Бойчук