Ухвала суду № 78937335, 11.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1203/2018 Справа № 490/9841/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

У Х В А Л А

іменем України

11 вересня2018 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді – Гуденко О.А.,

При секретарі – Кваші С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з заборгованості у розмірі 18301,78 грн. за кредитним договором № б/н від 30.08.2010 року.

Провадження у справі відкрито 20 листопада 2017 року та призначено до судового засідання на 14 березня 2018 року. Одночасно з подачею позову позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача в порядку ч.2 ст. 158 ЦПК України.

15 січня 2018 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження. Ці правила визначаються ухвалою суду про відкриття провадження (п.п.4 ч.2 ст.187 ЦПК України).

17 травня 2018 року суд відклав розгляд цивільної справи на 11.09.2018 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів та направлено ПАТ КБ "Приватбанк" повістку, що вимоги які вказані у позові та розрахунки відрізняються один від одного. У зв'язку з чим суд просив уточнити позовні вимоги.

В судове засідання 11 вересня 2018 року представник позивача не зявився, вимоги суду не виконані.

Відповідач надала суду заяву, в якій позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги не підтверджуються розрахунками якими доклав банк

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом…

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення…

Згідно ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що без витребування у позивача додаткових доказів неможливо надати вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно п.2 ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разінеподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ц докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами , або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до положень п.3, 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез’явлення не перешкоджає розгляду справи; позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 116 - 119, 142, 257 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Витребувати у АТ КБ "Приватбанк" розгорнутий розрахунок заборгованості із наданням обґрунтування щодо погашення тіла кредиту та нарахування відсотків (зазначенням відсоткової ставки та за який період були нараховані відсотки) за кредитним договором №б/н, укладеним з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Згідно положень ст. 84 ЦПК України роз'яснюємо, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У разі неможливості подати доказ, який витребовує суд, або неможливості подати такий доказ у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. За неподання таких доказів, з причин визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу передбаченим ЦПК України. У разі неподання учасником справи з не поважних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Центрального районного суду

м. Миколаєва ОСОБА_2