Рішення № 78937214, 26.12.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2529/2018 Справа № 490/4465/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Гуденко О.А.

при секретарі - Кваші С.О.,

за участі позивача, його представника ОСОБА_1, представника відповідача ДП “Адміністрація морських портів України” - ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства “Адміністрація морських портів України” , ОСОБА_5 інфраструктури України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2018 позивач звернувся з вказаним позовом до відповідачів та просить визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_5 інфраструктури України № 32-О від 02.05.2018, яким припинено повноваження ОСОБА_4 на роботі на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Поновити ОСОБА_4 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України”. Стягнути з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.05.2018 до дня поновлення на посаді. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення з Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом ОСОБА_5 інфраструктури України № 32-О від 02.05.2018 припинено повноваження позивача на роботі на посаді капітана морського порту МФ ДП “АМПУ” на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України. Наказ про його звільнення був прийнятий на підставі подання Голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.02.2018 № 437/03/14-18. З вищевказаним наказом позивач ознайомлений лише 03.05.2018. З текстом подання Голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.02.2018 № 437/03/14-18 позивача не ознайомлювали.

Вважає, що звільнення по п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України може бути застосоване до посадових осіб господарських товариств, яким позивач не являється, а відповідно звільнення є незаконним, що підтверджується також судовою практикою.

06.07.2018 надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_5 інфраструктури України в якому зазначено, що позов є безпідставним, просить у задоволені позовних вимог відмовити, оскільки головним критерієм віднесення особи до посадової є наявність у такої особи організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій. Пункт 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України дає право власнику чи уповноваженому органу не конкретизувати причину звільнення посадової особи, повноваження якої припиняються, а отже припинення повноважень посадової особи відбувається без зазначення причини припинення повноважень.

19.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву від державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в якому зазначається, що Миколаївська філія ДП “АМПУ” є неналежним відповідачем у справі, оскільки рішення про прийом та звільнення з роботи капітана морського порту не належить до функцій та повноважень філії, капітан морського порту не підпорядковується філії. Просить визнати Миколаївську філію державного підприємства “Адміністрація морських портів України” неналежним відповідачем у справі, залучити Миколаївську філію державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача та залучити в якості належного відповідача ОСОБА_6 службу України з безпеки на транспорті.

У відповіді на відзив Миколаївської філії ДП “АМПУ”, поданій 04.09.2018, представник позивача звертає увагу, що капітан порту є штатним працівником Миколаївської філії ДП “АМПУ”, отримував заробітну плату відповідно до встановленої штатним розписом саме Миколаївської філії ДП “АМПУ” посадового окладу, всі розрахунки при звільненні проведені саме філією, тому і вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пред'явлені саме до філії.

У відповіді на відзив ОСОБА_5 інфраструктури України, поданій 04.09.2018, представник позивача з посиланням на судову практику Верховного Суду України зазначає, що звільнення тільки на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України без наявності та без зазначення юридичного факту, як підстави припинення повноважень посадової особи не можна вважати законним.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача чи залучення особи співвідповідачем, на підставі ст.ст. 13, 51 ЦПК України. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 службу України з безпеки на транспорті.

Проте вимоги ухвали третьої особою не виконані, оскільки повідомлено сд, що розпорядником зазначених у поданні документів є ОСОБА_5 інфраструктури України, отже лише воно має право надати належним чином завірені копії документів до суду. Укртрансбезпека має лише копії цих документів.

19.10.2018 ДП “АМПУ” в особі МФ ДП “АМПУ” надали заперечення на відповідь на відзив в якому наголошується, що Миколаївська філія ДП “АМПУ” не є юридичною особою, а відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Доведення законної підстави для звільнення має доводити ОСОБА_6 служба України з безпеки на транспорті, яка є ініціатором звільнення. Вимоги позивача щодо допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку з 03.05.2018 по день поновлення на посаді суперечать ст. 430 ЦПК України.

22 жовтня 2018 року надані письмові пояснення третьої особи -Державної служби України з безпеки на транспорті. Зазначають, що на підставі наказу ОСОБА_5 від 20.11.2017 року № 321-Г "Про проведення перевірки ДП "Адміністрація морських портів України" (Миколаївська філія" комісією в період з 22.11.2017 року до 29.12.2017 року включно проведено відповідну перевірку. За результатами перевірки начальникомУправління запобігання корупції, внутрішніх розслідувань та державного фінасового моніторингу ОСОБА_5 інфраструктури україни направлено доповідну записку від 02.02.2018 року № 58/14-2/18-18 з описом допущених порушень капітаном морського порту ОСОБА_4С, та з пропозицією розглянути керівництву Укртрансбезпеки питання щодо доцільності подальшого перебування на посаді. За результатами аналізу доповідної записки , Укртрансбезпека направила до Мінстерства поданн з проханням розглянути питання щодо звільнення з посади позиваач . Отже, Укртрансбезпека діяла в межах та у спосіб передбаченого законодавства.Остаточне рішення приймається безпосередньо ОСОБА_5 інфраструктури України.

25 жовтня 2018 року представником відповідача ОСОБА_5 інфраструктури України надано додаткові пояснення щодо правової позиції відповідача щодо правомірності підстав застосування п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України при звільненні позивача.

Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року відмовлено у задволенні клопотання представника відповідача ДП "Адміністрація морських портів України" про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 службу морського та річкового транспорту України (Морську адміністрацію України) - через його необгрунтованість ( не надано достеменних доказів про реорганізацію та перепорядкування посади позивача до нової юридичної особи), а також порушенням встановлених ч.1 ст. 53 ЦПК України строків для заявлення відповідного клопотання.

За клопотанням представника відповідача судове засідання , призначене на 07 листопада 2018 року , по справі мало проводитися в режимі відеоконференції, про що постановлена ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.10.2018 року, проте в звязку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі, відкладено на 20.12.2018 року.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали з викладених в ньому підстав, просили про його задоволення. Звернули увагу суду на те, що позивач не є спеціальним субєктом, звільнення якого можливе за п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України. До того ж , незрозуміло з яких підстав, відповідачі посилаються як на обгрунтування правомірності звільнення позивача на певні порушення, встановлені при проведенні перевірки ОСОБА_5 інфраструктури України діяльності самого ДП "Адміністрація морських портів України (Миколаївська філія)", тоді як позивач підпорядковується іншій структурі. З ОСОБА_1 перевірки позивача не ознайомлено , пояснення щодо встановлених порушень (в разі їх наявності) у нього не відбрані. До того ж , положення КЗпП України передбачають інший порядок звільнення працівника за виявлені порушення - як вид дисциплінарної відповідальності, інші підстави звільнення- отже ці посилання представників відповідачів взагалі не відносяться до предмету доказування по даній справі.

Представник відповідача ДП "Адміністрація морських портів України" в судовому засіданні просила відмовити у задволенні позову в повному обсязі, посилаючись на правомірність припинення повноважень позивача, адже п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не передбачає обов'язковість обгрунтування та пояснення підстав прийняття рішення керівництвом про припинення повноваження посадової особи - адже це є виключне право роботодавця. Наведене підтверджується також і позицією Верховного Суду, викладеною у Постанові від 11.07.2018 року № 724/140/16-ц.

Представник третьої особи підтримала позицію, викладену в письмових поясненнях, просила вирішити справу у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Суд, в результаті дослідження матеріалів справи, наданих сторонами пояснень та доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом ОСОБА_5 транспорту України від 27.05.2004 № 436 ОСОБА_4 з 28.05.2004 призначено капітаном Миколаївського морського торговельного порту.

Наказом ОСОБА_5 інфраструктури України від 12.06.2013 № 174-О ОСОБА_4 призначено з 13.06.2013 капітаном морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту) за переведенням з Миколаївського морського торговельного порту з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

Наказом ОСОБА_5 інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О “Про капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту)”, відповідно до ст. 77 Кодексу торговельного мореплавства України, пункту 1.2 розділу 1 Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом ОСОБА_5 інфраструктури України від 27.03.2013 № 190, припинено повноваження ОСОБА_4 на роботі на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрації Миколаївського морського порту), звільнивши його 02 травня 2018 р. відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України. Підстава: п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України, подання Голови Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_7 від 19.02.2018 № 437/03/14-18. Пунктом 3 вказаного наказу державному підприємству “Адміністрація морських портів України” наказано забезпечити видачу ОСОБА_4 належно оформлену трудову книжку та провести необхідні розрахунки відповідно до вимог законодавства про працю.

ОСОБА_4 з наказом ознайомлений 03.05.2018, про що значиться здійснений ним власноруч запис: “з наказом не згоден” та дата і час ознайомлення: “03.05.18 р. 15ч.20м.”.

Підставою для звільнення позивача стало подання Голови Державної служби України з безпеки на транспорті ОСОБА_7 від 19.02.2018 № 437/03/14-18, відповідно до якого ОСОБА_6 служба України з безпеки на транспорті, беручи до уваги пропозиції комісії ОСОБА_5 інфраструктури України за результатами перевірки ДП “АМПУ” (Миколаївська філія) відповідно до наказу ОСОБА_5 інфраструктури України від 20.11.2017 № 321-Г “Про проведення перевірки ДП “АМПУ” (Миколаївська філія)”, просить розглянути питання щодо звільнення з посади капітана морського порту Миколаївської філії ДП “АМПУ” ОСОБА_4

В трудовій книжці ОСОБА_4 серії АХ № 550099 під 27 зроблено запис: “Звільнений по п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України - припинення повноважень посадових осіб”. Підстава для внесення запису - наказ № 32-О від 02.05.2018 ОСОБА_5 інфраструктури України.

На адвокатський запит Миколаївською філією ДП “АМПУ” була надано такі документи, що підтверджують факт здійснення остаточного розрахунку з позивачем 03.05.2018 та розмір середньоденної заробітної плати:

службова записка централізованої бухгалтерії від 24.05.2018 № 18-02-01-10-248, відповідно до якої середній заробіток для розрахунку вихідної допомоги, розрахований згідно до Порядку № 100 від 08.02.1995 та нарахований згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України, у розмірі шести середніх заробітків, а саме: 3236,97 грн. (середньоденний заробіток)*20 (середньомісячне число днів за березень-квітень 2018)*6 = 388 436,40 грн., компенсація за невикористану відпустку за 73 календарні дні 135179,21 грн., нараховано згідно табеля обліку робочого часу заробітна плата за 1 робочий день в травні мясяці 2018 року в сумі 1582,62 грн., нарахована вислуга років за один робочий день 382,20 грн., після утримання обовязкових податків 03.05.2018 ОСОБА_4 виплачено через банк 417836,44 грн.; розрахунок середнього заробітку, відповідно до якого середньоденна заробітна плата становить 3236,97 грн.; розрахунковий лист за травень 2018, відповідно до якого до виплати належить 417836,44 грн.; роз'яснення призначення платежу до платіжного доручення від 03.05.2018, відповідно до якого позивачу виплачено 417836,44 грн. остаточного розрахунку за травень 2018; платіжне доручення № 504 від 03.05.2018 про виплату 417836,44 грн.; розрахунок по ВР - Вихідна допомога по таб. № 116, розрахунок оплати відпустки, картка табельного № 116.

Судом встановлено, що позивача звільнено відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норму частини першої статті 41 КЗпП України доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014, який набрав чинності 01.06.2014 та метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства.

Як гарантію в таких випадках передбачено виплату працівникам вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (стаття 44 КЗпП України).

Викладена норма характеризується юридичною невизначеністю, внаслідок чого неможливо встановити коло таких посадових осіб, а також випадки та підстави (причини) припинення їх повноважень. Формулювання цього положення є загальним та не містить посилань як щодо змісту та обсягу поняття “посадових осіб”, так і типу та організаційно-правових форм юридичних осіб, яких вони стосуються.

Питання про можливість застосування відповідних правових норм до посадових осіб державних підприємств, безперечно суперечить меті та логіці Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” від 13.05.2014.

Слід зазначити, в пункті 9 пояснювальної записки до законопроекту № 4586 від 27.03.2014 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” вказувалося, що проект закону не стосується соціально-трудової сфери та не потребує узгодження з уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

Поняття “посадові особи господарського товариства” було визначено в ч. 2 ст. 89 ГК України до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” від 07.04.2015. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради.

У статті 2 Закону України “Про акціонерні товариства” від 17.09.2008 міститься визначення уточненого поняття “посадові особи органів акціонерного товариства”. Це - фізичні особи - голова та члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор акціонерного товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення такого органу передбачено статутом товариства.

Оскільки Законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” були внесені зміни у тому числі до ГК України і Закону України “Про акціонерні товариства”, то, розглядаючи всі внесені зміни в їх системному зв'язку, можна дійти висновку, що термін “посадові особи” у п. 5 ч. 1 ст. 41 КзпП України був використаний законодавцем саме у визначенні цих двох законодавчих актів.

При розгляді будь-якої цивільної справи суд має враховувати, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України застосовується до посадових осіб господарських товариств, яким державне підприємство “Адміністрація морських портів України” не являється, а позивач в розумінні вказаної норми права не є спеціальним суб'єктом, щодо якого може бути застосована вказана норма, тому застосування відповідачем цієї норми як підстави для звільнення позивача є неправомірним.

Крім того, як у назву вказаної вище норми, зокрема статтю 41 КЗпП України “Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов”, так і у її зміст закладені певні особливості розірвання трудового договору з працівником, який є посадовою особою.

Вказівка на звільнення «за певних умов» у пункті 5 цієї норми закону такою умовою вказує «припинення повноважень».

Тобто, розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи.

Отже поняття “розірвання трудового договору з посадовою особою” і “припинення повноважень посадової особи” не є ідентичними.

Вказана правова позиція підтверджена також постановою ВС від 13.06.2018 у справі № 753/1150/17, постановою ВС від 21.02.2018 у справі № 758/15355/15-ц, постановою ВС від 16.01.2018 у справі № 760/9269/15-ц, постановою ВС від 23.01.2018 у справі № 344/13738/15-ц, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.10.2015 у справі № 6-21072св15, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.05.2015 у справі № 6-1188св15.

Оскільки виходячи з наведеного наказ про звільнення позивача є незаконним, він підлягає поновленню на роботі, оскільки він не є особою, з якою можна розірвати трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

При цьому суд не може взяти до уваги заперечення представників відповідачів стосовно того, що фактично позивача було звільнено внаслідок виявлених порушень його діяльності , встановлених під час перевірки, яку проводило ОСОБА_5 інфраструктури України. Так, ОСОБА_1 цієї перевірки не надано суду ні відповідачами ( при цьому представник Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” пояснив суду, що хоча і перевірка стосувалася саме діяльності підприєсмства , а не служби капітану морського порту, проте ОСОБА_1 на підприємстві відсутній, копії керівництву вручено не було; представник відповідача ОСОБА_5 інфраструктри України також взагалі не обгрутовували свій відзив цими обставинами і навіть на такий ОСОБА_1 не посилався ), ні третьою особою, (представник третьої особи повідомив суду про те, що з доповідною запискою , яка стала підставою для написання вищезазначеного Подання , кервіництво Укртрансбезепеки лише ознайомилося, копія цих документів також відсутня).

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов’язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 235 КзпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Як встановлено судом середньоденна заробітна плата позивача становить 3236,97 грн.

Відповідно до п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом ОСОБА_5 праці України, ОСОБА_5 юстиції України, ОСОБА_5 соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в ОСОБА_5 юстиції України 17.08.1993 за N 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Останнім днем роботи позивача є 02.05.2018, отже період вимушеного прогулу розраховується з 03.05.2018 по день винесення рішення суду.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача становить 161 днів. Відповідно середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу з 03.05.2018року по 20.12.2018 року складає 521 152,17 грн.

Суд, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, керується висновками постанови ОСОБА_8 Верховного Суду від 20.06.2018 № 826/808/16.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі .

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином з відповідачів підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно до задволених позовних вимог : з ДП “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії - в розмірі 5 211,52 грн, з ОСОБА_5 інфраструктури України - в розмірі 1409,60 грн.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. ст. 18, 141, 259, 263-265, 280, 281, 284, 430 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_5 інфраструктури України № 32-О від 02.05.2018 року, яким припинено повноваження ОСОБА_4 на роботі на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та звільнено його відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_4 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” .

Стягнути з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов'язкових платежів, в розмірі 521 152 грн 17 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” та стягнення з Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 64 739,40 грн.

Стягнути з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на користь держави судовий збір в розмірі 5 211,52 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 інфраструктури України на користь держави судовий збір в розмірі 1409,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів після проголошення рішення.

Дата складення повного судового рішення - 26.12.2018 року.

Позивач:

ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, номер і серія паспорта ЕО 830505.

Відповідачі:

ОСОБА_6 підприємство “Адміністрація морських портів України” (реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін 38728444), місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

ОСОБА_5 інфраструктури України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін 37472062, місце знаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 14.

Суддя Гуденко О.А.