Постанова № 78934989, 26.12.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/8235/18

Провадження №1-кс/487/4624/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: слідчого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю., в присутності ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №42018151030000147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2018 року слідчий СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1, 2010 р.в., № кузова 4T3BA3BB3AU016003; ключі від автомобіля НОМЕР_2, та місце зберігання вказаних речей залишити на території Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області, за адресою: м. Миколаїв, вул. Біла, 44.

Підставою для внесення клопотання стало те, що вищевказані речі і документи, вилучені у ході проведення обшуку зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження

До судового засідання слідчий та прокурор не з'явились.

ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, наполягали, що зазначений транспортний засіб не є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення, а відтак накладення на нього арешту є недоцільним.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1В та його захисника, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

СВ Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42018151030000147 за ознаками ч. 3 ст. 386 КК України за фактом отримання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідне становище.

В ході досудового розслідування було встановлено, що посадові особи управління екології Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради систематично отримують неправомірну вигоду у грошовій і матеріальній формі від представників ТОВ «Миколаївзеленгосп» за швидке і безперешкодне підписання актів приймання-передачі виконаних робіт і наданих послуг за договорами підряду, укладеними між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської та ТОВ «Миколаївзеленгосп».

Так встановлено, що начальник управління екології Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради – ОСОБА_5, в ході здійснення своєї протиправної діяльності під час проведення процедур закупівлі надає перевагу ТОВ «Миколаївзеленгосп» та безперешкодно підписує акти виконаних робіт, за що отримує неправомірну вигоду від ОСОБА_1 – директора ТОВ «Миколаївзеленгосп». Останній передає неправомірну вигоду ОСОБА_5 або безпосередньо, або через ОСОБА_6, працівника ТОВ «Миколаївзеленгосп».

22.12.2018 в ході проведеного санкціонованого обшуку в автомобілі НОМЕР_2, 2010 року, який належить та використовується ОСОБА_1, який на момент обшуку знаходився неподалік будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Водопровідна, 34, було виявлено та вилучено наступне: автомобіль НОМЕР_2, 2010 року; ключі від автомобіля НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів (пункт 1).

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Так, відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Проте з матеріалів наданих в обґрунтування клопотання не встановлено наявності достатніх підстав вважати, що речі щодо яких внесено клопотання, відповідають критеріям зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.

Таким чином, встановлені судом та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 131-132, 167, 169, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №42018151030000147 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І.В.Боброва