Ухвала суду № 78934025, 27.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28067/18

Провадження № 1-кп/127/1032/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Новака В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого Жукова В.П.,

питання щодо доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, відомості про який внесені 18.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020020003700, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, строк якого закінчується 11.01.2019 року.

Судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання його під вартою.

Прокурор Новак В.В. висловив думку щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, мотивуючи тим, що запобіжній захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни, скасування немає. Прокурор зазначив, що вина обвинуваченого підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. Згідно санкції статті останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років, тому існує ризик, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду. У обвинуваченого, на думку прокурора, відсутні вагомі соціально стримуючі фактори, такі як сім'я та постійне місце роботи. Прокурор вказує, що оскільки матеріали кримінального провадження відкриті обвинуваченому, в наслідок чого останньому відомі адреси проживання потерпілої та свідків, тому існує ризик впливу обвинуваченим на потерпілу та свідків. Також просив врахувати, що обвинувачений є особою неодноразово судимою, тому існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Жуков В.П. щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому заперечував. Захисник зазначив, що судом уже допитано потерпілу, тому ризик впливу на останню є сумнівним. Також захисник обвинуваченого звернув увагу суду, що у останнього є постійне місце проживання, а також просив звернути увагу, що до обвинуваченого раніше було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який він не порушував. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт в нічний час.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника щодо зміни запобіжного заходу на домашній арешт. Додатково вказав, що переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілу не буде. Навпаки обвинувачений зазначив, що він має намір працевлаштуватись.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

Вислухавши думку учасників судового провадження суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу або продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» згідно якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Суд при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховує, що останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, за який, в разі доведення його винуватості, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. На думку суду, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, впливати на потерпілу та свідків, продовжувати вчиняти інші злочини, іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження в суді.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою на 60 днів з 27.12.2018 до 24.02.2019 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області для відома.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: