Рішення № 78931802, 26.12.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1189/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" грудня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судових засідань Голоти О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності наспадкове майно за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла її матір ОСОБА_4, яка до дня смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1. Позивач вказує, що 26.04.2001 р. Літинською державною нотаріальною конторою їй видано свідоцтво про право на спадщину з законом на спадкове майно, земельну частку (пай), яке зареєстровано в нотаріальному реєстрі під № 1284. Також до складу спадщини входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2. Коли позивач звернулася до Літинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на у зв'язку з тим, що на спадковий житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та рекомендовано звернутися до суду за захистом свого права на спадщину. В зв'язку з викладеним просить визнати право власності на спадковий житловий будинок та земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити.

Представник відповідача Кулизької сільської ради Літинського району Вінницької області в судове засідання також не з'явився, надали суду листа про розгляд справи без представника сільської ради. Рішення просять прийняти на розсуд суду.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Дослідивши письмові заяви сторін та матеріали справи, суд вважає що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Так, із свідоцтва про народження (а.с. 4) вбачається, що матір'ю ОСОБА_2 зазначена ОСОБА_4. Свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 6), пояснюється зміна прізвища позивача на «ОСОБА_2», а із свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 4) судом встановлено, що позивач уклала шлюб та змінила своє прізвище із «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2». Із копії свідоцтва про смерть (а.с. 5) судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Як зазначено у довідці виконавчого комітету Кулизької сільської ради за № 399 від 20.11.2017 р. (а.с. 7), за ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. рахуються земельні ділянки:0,25 га для будівництва та обслуговування житлових будинків господарських будівель і споруд та 0,35 га. Для ведення особистого селянського господарства - рілля. Земельні ділянки знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 8) ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, яка померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 р., належить право на земельну частку (пай) у землі яка перебувала у колективній власності КСП «Нива» с. Кулига. Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 10) за № 221/0/198-18 від 07.05.2018 р. наведена грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_2, що належала ОСОБА_4, яка становить 28634 грн. Із копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_2 (а.с.11-16) відсутні відомості про наявність правовстановлюючих документів. Із копії листа з Літинської державної нотаріальної контори за № 228/02-17 від 14.02.2018 року (а.с. 17) судом встановлено, що ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року. Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним судом України у постанові №6-2цс15 від 11.02.2015 року, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості слід застосовувати положення частини четвертої статті 120 ЗК України.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в нотаріальному порядку позивач ОСОБА_2 не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за нею право власності на житловий будинок з по господарськими спорудами, та земельною ділянкою, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємцем за законом і має право на оформлення спадщини.

На підставі ст.ст. 328, 392, 1218, 1225, 1261, 1268, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 48, 76, 81, 200, 206, 247, 259, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 120,125 ЗК України Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на житловий будинок загальною площею 51,4 кв.м., житловою площею 38,6 кв.м., допоміжною площею 12,8 кв.м. літера «А», веранда "а", сарай "Б", гараж "В", убиральня "Г", сарай "Д", сарай "Ж", хвіртка №1, ворота №2, огорожа №3, огорожа №4 та на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,35 га., для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.