Рішення № 78926848, 26.12.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/2126/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-практичний центр нейрореабілітації «Нодус» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари Реклама» про стягнення 39 192,22грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково – практичний центр нейрореабілітації «Нодус» (далі – ТОВ «Науково – практичний центр нейрореабілітації «Нодус») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бровари Реклама» (далі – ТОВ «Бровари Реклама») про стягнення 39 192,22грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неякісне виконання відповідачем послуг щодо брендування спеціалізованого авто швидкої медичної допомоги для інвалідів-колясочників, що заподіяло збитків у розмірі вартості робіт з відновлення автомобіля у розмірі 28 992,22грн та здійсненої оплати послуг у розмірі 10 200,00грн (а.с.3-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.10.2018 відкрито провадження за даним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 27.10.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103263705444 (а.с.140).

Копія вказаної ухвали направлена 24.10.2018 на адресу відповідача, що відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, станом на 19.10.2018 (а.с.132-134), 05.12.2018 (а.с.145-147), повернута до суду з довідкою відділення зв’язку с. Богданівка, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням встановленого терміну зберігання» (а.с.141-143).

Відзиву на позов від відповідача - ТОВ «Бровари Реклама» по суті заявлених вимог у строк, встановлений судом не надано.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

У поданій заяві позивач вказує, що в липні 2018 року він звернувся до відповідача з метою брендування спеціалізованого авто швидкої допомоги.

16.07.2018 відповідачем виставлено позивачу рахунок №130 від 16.07.2018 (а.с.10,73) у якому визначено вид послуги «брендування авто» та ціну відповідної послуги – 10 200грн з ПДВ. Підставою виставлення відповідного рахунку вказано: «договір: №14/05/15 від 14.05.2015».

Відповідно до платіжного доручення №1273 від 16.07.2018 (а.с.73), позивачем сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 10 200,00грн із зазначенням в призначенні платежу: «передплата за брендування авто згідно рахунку №130 від 16.07.2018 у т.ч. ПДВ 20% -1700грн).

Відповідачем 17.07.2018 складено акт надання послуг №149 (а.с.74), який не підписано позивачем, у якому вказано про виконання робіт за договором №14/05/15 від 14.05.2015.

Як вказує у позовній заяві позивач причиною, відповідно до якої ним не підписано зазначений акт, є незадовільна якість виконаних робіт та те, що брендування завдало шкоди автомобілю. Також, за твердженням позивача, на його вимогу брендування з автомобіля зняли, але повернули авто в ще гіршому стані.

24.07.2018 позивач, як він вказує, звернувся до відповідача з листом вих.№126, у якому просив негайно усунути усі виявлені недоліки та якісно виконати усі взяті на себе зобов’язання та передати автомобіль (а.с.75). Доказів направлення/вручення відповідного листа, копія якого надана, позивачем не надано.

В обґрунтування вимог про стягнення 28 992,22грн в рахунок відшкодування збитків, позивач посилається на те, що саме такий розмір збитків визначено відповідно до звіту ФОП ОСОБА_1 від 31.07.2018 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Daimler Chrysler Vito, д.р.н. АІ2107СК (а.с.76-92).

При цьому, у висновку (а.с.78) та підсумковому результаті (а.с.92) вказаного звіту зазначено, що вартість матеріального збитку у розмірі 28 992,22грн транспортному засобу заподіяно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, позивачем до суми позовних вимог, включено вимогу про повернення суми попередньої оплати у розмірі 10 200,00грн за послуги брендування авто.

Вимоги позивача обґрунтовані посиланням на наступні норми матеріального права -ст.ст.22,526,906 ЦК України.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як визначено ч.3 вказаної норми, збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідна норма визначає відшкодування збитків як спосіб відновлення порушеного цивільного права.

Так, договір підряду та договір про надання послуг мають деякі спільні характеристики. Однак, основним, що їх відрізняє це: наявність матеріалізованого результату (договір підряду) та споживання відповідної послуги переважно в момент її надання (договір про надання послуг); надання послуги, як правило, невіддільне від діяльності особи, яка надає певні послуги.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У даному випадку вбачається, що відносини сторін, що виникли внаслідок замовлення брендування авто є відносинами з надання послуг, оскільки брендування авто є відповідною послугою, а не її матеріалізованим результатом.

Як визначено ч.1 ст.906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором; виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на конструкцію ст.906 ЦК України, для покладення на виконавця послуг відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідно встановити наступні елементи: порушення зобов’язань за договором у вигляді невиконання або неналежного виконання зобов’язання з надання послуг; наявність збитків; збитки заподіяні саме порушенням зобов’язань за договором; наявність вини виконавця у спричиненні збитків. При цьому, за змістом ч.1 цієї норми, вина виконавця презумується у разі, якщо послуги надаються за плату при здійснені підприємницької діяльності.

Зобов’язання з надання послуг має виконуватись відповідно до загальних умов, визначених ст. 526 ЦК України, для виконання зобов’язань, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.530 ЦК України, зобов’язання має виконуватись у встановлений договором строк, а якщо такий строк не визначений – у семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Із змісту ст.901 ЦК України вбачається, що обсяг та вимоги до виконання зобов’язання з надання послуги виконавцем визначаються завданням іншої сторони, узгодженим із виконавцем як іншою стороною договору.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Не зважаючи на те, що у рахунку та акті є посилання на договір №14/05/15 від 14.05.2015, відповідний договір не надано; на факт укладення такого договору позивач не посилається, звертаючись до суду з відповідним позовом.

У наданому у підтвердження наявності у відповідача волевиявлення на виникнення відносин з надання послуг з брендування авто позивачем надано рахунок відповідача, який не має вказівки на модель, державний номер чи будь-які інші ідентифікуючи ознаки авто щодо якого позивачем надано звіт про визначення вартості матеріального збитку; не надано позивачем і акту прийому-передачі певного автомобіля для його брендування відповідачу; у акті надання послуг №149 від 17.07.2018, що підписав відповідач, також не має посилань на те, яке авто брендувалось. Також, не надано і інших доказів, які б підтверджували досягнення сторонами домовленості щодо умов надання послуг та строків їх виконання відповідних послуг, а також стану саме того автомобіля, який передавався відповідачу для брендування, на момент його передачі відповідачу та повернення позивачем; про такий стан не вказано і у акті надання послуг.

При цьому, у звіти про вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, зазначено, що визначався збиток, заподіяний внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (висновок про вартість, підсумковий результат). Як вказано у звіті, вихідні дані надавались позивачем (загальні положення) і відповідний висновок також не містить як додатку чи посилань на певні документи, які б визначали стан автомобіля до надання послуг та після цього, з якого виходив спеціаліст, визначаючи розмір збитків.

Між тим, в силу ч.1,3,4 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, фактично позивачем не доведено: узгодження сторонами певних вимог, яким мають відповідати послуги, або певного завдання, факту порушення таких вимог або завдання позивачем чи не виконання його у строк (зважаючи на недоведеність встановлення за узгодженням сторін певного строку виконання зобов’язання та відсутність доказів направлення відповідачу вимогу про його виконання); факту заподіяння збитків саме тому автомобілю, який передавався відповідачу для брендуванн та у заявленому розмірі.

Вимоги в частині повернення оплати у розмірі 10200грн також не є обґрунтованими з наступних підстав.

За загальним правилом, визначеним ч.4 ст. 653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У даній справі позивач належними та допустимими доказами не довів порушення зобов’язань відповідачем та відмову від договору у зв’язку з істотним порушенням зобов’язання відповідачем, як і самого порушення.

Оплата у розмірі 10 200,00грн, як вбачається з матеріалів справи та на це посилається позивач здійснена за надання послуг, факт надання їх без дотримання завдання замовника або з порушенням загальним умов, які пред’являються до якості відповідних послуг не доведений.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 1762грн підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково – практичний центр нейрореабілітації “Нодус” (ідентифікаційний код 36107332; 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Героїв УПА, буд. 7 А) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бровари Реклама” (ідентифікаційний код 38767221; 07433, Київська обл., Броварський р-н, с. Богданівка, вул. Хоменка, буд. 35) про стягнення 39 192,22грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, визначеному ст.257 ГПК України, з урахування підпункту 17.5 пункту 17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова