Рішення № 78926197, 26.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2018 Справа № 910/10427/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи №910/10427/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

(79026, м.Львів, вул.Козельницька,буд.15, код ЄДРПОУ 23269555)

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

(03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 473 631,79 грн,-

Представники сторін:

представник позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., за довіреністю;

представник відпоповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО", 6 серпня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", про стягнення 473 631,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" для та в інтересах відокремленого підрозділу "Добротвірська теплова електрична станція" (замовник) був укладений Договір №00079/цтл-2018 про надання послуг від 16.02.2018. Як зазначає позивач, Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" неналежно виконано умови вищезазначеного Договору, в частині здійснення вчасного перевезення вантажу, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 473 631,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 повідомлено сторін про те, судове засідання 12.09.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, наступне засідання у справі призначено на 03.10.18.

12.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та відкладення судового засідання.

03.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в якому останнє повідомляє про зміну найменування позивача.

03.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

У підготовче засідання 03.10.2018 з'явилися представники сторін.

Суд розглянувши клопотання Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про залишення позову без розгляду протокольно ухвалив відмовити у задоволенні останнього у зв'язку із необґрунтованістю.

Представник позивача підтримав подане раніше клопотання щодо заміни найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Дтек Західенерго" на Акціонерне товариство "Дтек Західенерго".

Відповідно до п. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відтак, за наслідками проведенні підготовчого засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 30 днів, також, зважаючи на приписи ст. 52 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне змінити у порядку процесуального правонаступництва найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Дтек Західенерго" на Акціонерне товариство "Дтек Західенерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва 03.10.2018 змінено найменування позивача з Публічного акціонерного товариства "Дтек Західенерго" на Акціонерне товариство "Дтек Західенерго", продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 31.10.18.

11.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у задоволенні клопотання Виробничого структурного підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Львівська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено.

22.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

31.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 повідомлено сторін про те, що судове засідання 31.10.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, наступне засідання у справі призначено на 22.11.18.

21.11.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 22.11.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи та надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд не вбачає за необхідне відкладення розгляду справи, а тому клопотання відповідача залишає без розгляду та одночасно, суд ухвалою від 22.11.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018.

17.12.2018 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла довідка про те, що заборгованість відповідача, яка є предметом даного спору добровільно не погашена.

20.12.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 26.12.2018, про що сторони у справі були повідомлені належним чином.

У судове засідання 26.12.2018 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимог підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.12.2018 не з'явився.

У судовому засіданні 26.12.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укрзалізниця» (далі - перевізник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (для та в інтересах Відокремленого підрозділу «Добротвірська Теплова Електрична Станція» ПАТ «ДТЕК Західенерго», далі - позивач, замовник) було укладено Договір про надання послуг №00079/ЦТЛ-2018 (далі - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.1.3 та 2.1.6 Договору при організації перевезень вантажів на транспортерах перевізника замовник зобов'язався оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші послуги з сум внесеної попередньої оплати за кодом платника.

У другом кварталі 2018 року відповідачем до станції призначення Добротвір здійснено перевезення вантажу, а саме, вугілля кам'яного марки г-газового, одержувачем якого є ДТЕК Добротвірська ТЕС.

Позивач зазначає суду про те, що в порушення вимог ст. 307, ст. 313 Господарського кодексу України, п. 22, п. 41 Статуту залізниць відповідач допустив 41 факт прострочення поставки вантажу, а саме% вугілля кам'яного марки г-газового, підтверджується наступними залізничними накладними:№№45587524, 45714037, 461103362, 46103388, 46103396, 46195269, 46195285,46429106, 46456752, 46602843, 46602850, 46649547,46835385,46891883, 46954160, 46954178, 46955530, 46972097, 46972147, 49178114,49178130, 49179062, 49180722, 49182579,49182595, 49182603, 49184328, 49184336, 49184344, 49186455, 49266190, 49386006, 49387921, 49485667, 49485675, 49492465, 49496797, 49497837, 49508781,49508807, 49510944, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 473 631,79 грн штрафу.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Проаналізувавши Договір, укладений між сторонами та правовідносини, які виникли в результаті їх співпраці, судом було встановлено, що між сторонами виникли права та обв'язки за договором перевезення.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту регламентовано, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Відповідно до ст. 41 Статуту, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Відповідно до п.2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012р., нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. З врахуванням чого позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф.

Водночас, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що при визначенні терміну прострочки доставки вантажу має бути враховано причини, з яких об'єктивно вона мала місце, а саме затримки вагонів на шляху слідування через їх технічний стан чи інші несправності, що потребувало їх відчеплення та усунення технічних несправностей, що підтверджується повідомленнями про ремонт вагона форми ВУ-36М, з огляду на наступне.

Так, п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.

Суд зазначає, що повідомлення про ремонт вагона форми ВУ-23М не являються доказами порушення строків доставки вантажу з незалежних від відповідача причин, відтак, у цій частині доводи відповідача являються необґрунтованими і безпідставними.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що згідно з накладними №№46954160, 46954178, 46955530 вагони не приймались залізничною станцією з причин, що залежать від вантажоодержувача, про що було складено акти від 24.06.2018, 23.06.2018 №648 про неприйом сусідніх доріг відповідно до вимог класифікатора причин затримок в просуванні вантажних поїздів і вагонів до них, затвердженого розпорядженням від 05.07,2016 №ЦЦю-12/189, оскільки такий документ є внутрішнім документом залізниці та не встановлює достовірні факти, які могли б свідчити про причини неприйняття вагонів, вказані відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим, доведеним і підтвердженим документально, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 473 631,79 грн штрафу підлягають задоволенню.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008р, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, а також факти, на які посилаються сторони, як на підставу своїх доводів, суд не вбачає підстав для зменшення суму нарахованого штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Відповідачем не було жодним чином спростовано факт неналежного виконання своїх зобов'язань по здійсненню поставки вантажу в строк.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, м.Львів, вул.Козельницька,буд.15, код ЄДРПОУ 23269555) до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення 473 631,79 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, м. Львів, вул.Козельницька,буд.15, код ЄДРПОУ 23269555) штраф в розмірі 473 637 (чотириста сімдесят три тисячі) грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 104 (сім тисяч сто чотири) грн 48 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 28.12.2018

Суддя О.Є. Блажівська