Рішення № 78925875, 13.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2018Справа № 910/23452/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/23452/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обмачівські Зорі»

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум»

про визнання договору поруки припиненим

за участю представників сторін:

від позивача: Калінін І.М., довіреність б/н від 25.05.2018р.;

від відповідача: Гунько О.В., довіреність б/н від 10.05.2018р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обмачівські Зорі» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.06.2017р. між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" було укладено Додаткову угоду №10 до Договору Кредитної лінії №11/КЛ/13 від 28.05.2013р., якою внесені зміни у кредитні зобов'язання ТОВ "Агрофірма "Маяк" перед відповідачем за кредитним договором, а саме - встановлено новий графік погашення процентів, нарахованих та не сплачених за кредитним договором з 01.04.2016р. по 31.05.2017р. включно, а також визначено новий кінцевий термін остаточного повернення кредиту - 14.06.2018р. включно. Отже, позивач вважає, що внаслідок укладення Додаткової угоди №10 без погодження з позивачем, було збільшено обсяг відповідальності позивача в частині сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.04.2016р. по 14.06.2018р., а відтак, на підставі положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, Договір поруки №11/КЛ/13-П-3 від 28.05.2013р. є припиненим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у позові відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю позивачем порушення його прав, у зв'язку з укладенням Додаткової угоди №10, а також збільшення обсягу відповідальності за Договором поруки. За висновком суду першої інстанції, Позивач не спростував надані Відповідачем розрахунки щодо фактичного зменшення обсягу відповідальності Позивача внаслідок укладення Додаткової угоди №10.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. рішення суду першої інстанції у справі скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову, визнано припиненим Договір поруки.

Постанова мотивована тим, що позивач як поручитель зобов'язався відповідати солідарно з боржником за виконання зобов'язань за Кредитним договором з урахуванням того, що сума основного зобов'язання становила 18000000,00 грн. з терміном нарахування процентів до 1 березня 2016 року включно. Однак, Додатковою угодою №10 термін нарахування процентів за кредитним договором було збільшено, чим збільшено відповідальність позивача.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2018р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Преміум» задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2018р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. скасовано; справу № 910/23452/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з розпорядженням Керівника апарату суду № 05-23/1763 від 09.10.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/23452/17 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018р. прийнято справу №910/23452/17 до провадження та ухвалено розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.11.2018р.

09.11.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли витребувані судом пояснення по суті спору.

12.11.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 15.11.2018р. за клопотанням учасників судового процесу було оголошено перерву до 29.11.2018р.

29.11.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення до відзиву на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 29.11.2018р. представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача подав доповнення до відзиву на позовну заяву та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.12.2018р.

13.12.2018р. через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення відносно дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018р. № 2478-VIII.

Присутній у судовому засіданні 13.12.2018р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.12.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2013р. між ПАТ "КБ "Преміум" (за договором - банк) та ТОВ Агрофірма "Маяк" (за договором - позичальник) було укладено Договір кредитної лінії №11/КЛ/13 (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк зобов'язується надати позичальнику в порядку та на умовах цього договору мультивалютну відновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит), а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути (погасити) банку суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а також виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором та чинним законодавством України. Загальний ліміт мультивалютної кредитної лінії, встановлюється у розмірі, еквівалентному 18 000 000 (вісімнадцять мільйонів) гривень 00 копійок.

Пунктом 1.3 кредитного договору встановлено кінцевий термін повного та остаточного повернення (погашення) позичальником кредиту - 27 лютого 2015 року.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору, за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом, встановленого пунктом 1.3 кредитного договору, банком встановлена процентна ставка в розмірі:

23,0% проценти річних - у гривнях;

12,8 % процентів річних - у доларах США;

12,5 % процентів річних - у євро.

Відповідно до п. 8.6 кредитного договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами, прийнятих на себе зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 28.05.2013р. між ПАТ "КБ "Преміум" (за договором - банк) та ТОВ "Обмачівські Зорі" (за договором - поручитель) було укладено Договір поруки №11/КЛ/13/П-3.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки, поручитель прийняв на себе зобов'язання перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ Агрофірма "Маяк" зобов'язань за кредитним договором №11/КЛ/13 від 28 травня 2013 року та у повному обсязі нести солідарну відповідальність за порушення цих зобов'язань позичальником.

Пунктом 2.1 договору поруки сторони визначили, що саме порукою за цим договором забезпечується виконання у повному обсязі всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно:

- виконання зобов'язань по своєчасному поверненню позичальником кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн. не пізніше 28 лютого 2015 року;

- по сплаті процентів за користування кредитом щомісячно у розмірі 23% річних у гривнях та/або 12,8% у доларах США та/або 12,5% річних у євро не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом;

- щодо дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором;

- щодо сплати пені за порушення строку повернення кредиту в розмірі 0,05% від суми своєчасно неповернутого кредиту за кожний день прострочення;

- щодо сплати пені за порушення строку сплати процентів в розмірі 0,05% від суми своєчасно несплачених процентів за кожний день прострочення;

- щодо сплати штрафу за нецільове використання позичальником кредиту у розмірі 25% від суми кредитних коштів, що були використані позичальником за нецільовим призначенням;

- щодо сплати штрафу за невиконання позичальником хоча б одного із зобов'язань, встановлених пп. 4.3.6, пп. 4.3.7, пп. 4.3.11 статті 4 кредитного договору в розмірі 0.01% від розміру отриманого позичальником кредиту.

Відповідно до п. 5.3 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Порука за цим договором припиняється, якщо банк протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, та в інших встановлених законодавством випадках (п. 5.4 договору поруки).

18.03.2015р. між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ "Обмачівські Зорі" було укладено Договір про внесення змін №1 до договору поруки, відповідно до якого було змінено обсяг відповідальності позивача шляхом викладення пункту 2.1 договору поруки в наступній редакції:

- виконання зобов'язань по своєчасному поверненню позичальником кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн. не пізніше 01 березня 2016 року включно;

- по сплаті процентів за користування кредитом щомісячно у розмірі 28% річних за користування кредитними коштами у гривні, 16% річних за користування кредитними коштами у доларах США та євро, не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом;

- щодо дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором;

- щодо повернення кредиту позичальником та виконанні інших зобов'язань у разі розірвання кредитного договору;

- щодо сплати пені за порушення строку повернення кредиту в розмірі 0,05% від суми своєчасно неповернутого кредиту за кожний день прострочення;

- щодо сплати пені за порушення строку сплати процентів в розмірі 0,05% від суми своєчасно несплачених процентів за кожний день прострочення;

- щодо сплати штрафу за нецільове використання позичальником кредиту у розмірі 25% від суми кредитних коштів, що були використані позичальником за нецільовим призначенням;

- щодо сплати штрафу за невиконання позичальником хоча б одного із зобов'язань, встановлених пп. 4.3.6, пп. 4.3.7, пп. 4.3.11 статті 4 кредитного договору в розмірі 0.01% від розміру отриманого позичальником кредиту.

Однак, 16.06.2017р. між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ Агрофірма "Маяк" було укладено Додаткову угоду №10 до кредитного договору (надалі - додаткова угода №10), згідно п. 1 якої сторони домовились здійснити перерахунок процентів, нарахованих та несплачених за кредитним договором з 01.04.2016р. по 31.05.2017р. включно, виходячи з наступного розміру процентної ставки - 19,5% річних.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №10, сторони внесли наступні зміни до кредитного договору:

- кінцевий термін (дата) остаточного повернення (погашення) кредиту 14 червня 2018 року включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або чинним законодавством України;

- за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом, встановленого п. 1.3. ст. 1 кредитного договору процентна ставка встановлюється, починаючи з 01.06.2017р. в наступних розмірах:

19,5% проценти річних - у гривнях;

16,0 % процентів річних - у доларах США;

16,0 % процентів річних - у євро.

Згідно з п. 7 Додаткової угоди №10, сторони домовились, що банк не застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені кредитним договором та не застосовуватиме відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення умов кредитного договору до дати укладання цієї додаткової угоди. Штрафні санкції за порушення умов кредитного договору з дати укладення цієї додаткової угоди застосовуються на умовах, передбачених кредитним договором.

Пунктом 9 Додаткової угоди №10 встановлено, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною кредитного договору, набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідач, не отримавши від нього згоди, уклав з позичальником - ТОВ Агрофірма "Маяк", Додаткову угоду №10 від 16.06.2017р., тим самим збільшивши обсяг його відповідальності, як поручителя, в частині сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 01.04.2016р. по 14.06.2018р., а також визначення нового кінцевого терміну остаточного погашення кредиту. У зв'язку з наведеним, на підставі положень частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, позивач просить суд визнати припиненим Договір поруки №11/КЛ/13/П-3 від 28.05.2013р.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що внаслідок укладення Додаткової угоди №10 обсяг відповідальності позивача не збільшився, а зменшився, оскільки Додатковою угодою №10 передбачено, зокрема, зменшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами з 28% до 19,5% річних; перерахунок процентів з урахуванням зменшеної процентної ставки, а також відмова відповідача від застосування до позичальника штрафних санкцій, передбачених кредитним договором та частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення умов кредитного договору до дати укладання цієї додаткової угоди.

Крім того, відповідач надав суду доповнення до відзиву, в якому на підтвердження своїх заперечень навів розрахунки заборгованості позичальника станом на дату повернення кредиту, на дату укладання спірної Додаткової угоди № 10 від 16.06.2017р. та на пролонговану дату повернення кредиту.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є встановлення факту збільшення обсягу відповідальності ТОВ "Обмачівські зорі" внаслідок укладення банком та позичальником Додаткової угоди №10 від 16.06.2017р., що є підставою для припинення поруки згідно чт. 1 ст. 559 ЦК України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення виконання зобов'язань кредитним договором, 28.05.2013р. між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ "Обмачівські Зорі" було укладено Договір поруки №11/КЛ/13/П-3.

Отже, за правовою природою укладений сторонами договір є договором поруки, за яким, відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Частиною першою статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1539цс17, постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №640/15305/15-ц.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Договір поруки №11/КЛ/13/П-3 від 28.05.2013р. було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Агрофірма "Маяк" перед ПАТ "КБ "Преміум", які виникли на підставі Договору кредитної лінії №11/КЛ/13 від 28.05.2013р.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч 1, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, виходячи з умов п. 1.3. кредитного договору, позичальник - ТОВ Агрофірма "Маяк" , мав повернути позику не пізніше 27.02.2015р.

Як вказує відповідач, Додатковою угодою № 9 від 28.01.2016р. строк повернення (погашення) кредиту було визначено сторонами 01.03.2016р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів та будь-якої інформації щодо належного виконання позичальником станом на 01.03.2016р. зобов'язань за кредитним договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, виходячи з умов кредитного договору, починаючи з 01.03.2016р. у банк виникло право щодо стягнення з позичальника - ТОВ Агрофірма "Маяк", кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів.

Крім того, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на вказані вище норми цивільного законодавства, у ПАТ "КБ "Преміум", починаючи з 01.03.2016р. виникло право на стягнення з позичальника суми неповернутого кредиту; процентів, нарахованих за користування кредитом; штрафних санкцій, а також нарахувань, визначених статтею 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, право на звернення банку з вимогами до позичальника щодо стягнення з позичальника суми неповернутого кредиту; процентів, нарахованих за користування кредитом; штрафних санкцій, а також нарахувань, визначених статтею 625 ЦК України, у вигляді інфляційних втрат та 3% річних законодавчо не обмежується. Тобто таке право банку могло бути реалізоване в будь-який час до 01.03.2019р., за умови триваючого невиконання зобов'язань позичальником.

Водночас, пунктом 2.1 договору поруки сторони визначили, що саме порукою за цим договором забезпечується виконання у повному обсязі всіх зобов'язань позичальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно: щодо виконання зобов'язань по своєчасному поверненню позичальником кредиту; по сплаті процентів за користування кредитом щомісячно у розмірі 23% річних у гривнях та/або 12,8% у доларах США та/або 12,5% річних у євро не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за місяцем користування кредитом; щодо сплати пені за порушення строку повернення кредиту в розмірі 0,05% від суми своєчасно неповернутого кредиту за кожний день прострочення; щодо сплати пені за порушення строку сплати процентів в розмірі 0,05% від суми своєчасно несплачених процентів за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Порука за цим договором припиняється, якщо банк протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, та в інших встановлених законодавством випадках (п. 5.4 договору поруки).

Отже, виходячи з умов договору поруки, банк також міг реалізувати своє право на стягнення з поручителя суми неповернутого кредиту; процентів, нарахованих за користування кредитом; штрафних санкцій, а також нарахувань, визначених статтею 625 ЦК України, у будь-який час до 01.03.2019р., за умови триваючого невиконання зобов'язань позичальником.

Враховуючи, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, 16.06.2017р. між ПАТ "КБ "Преміум" та ТОВ Агрофірма "Маяк" було укладено Додаткову угоду №10 до кредитного договору, згідно п. 1 якої сторони домовились здійснити перерахунок процентів, нарахованих та несплачених за кредитним договором з 01.04.2016р. по 31.05.2017р. включно, виходячи з наступного розміру процентної ставки - 19,5% річних.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №10, сторони внесли наступні зміни до кредитного договору:

- кінцевий термін (дата) остаточного повернення (погашення) кредиту 14 червня 2018 року включно, якщо такий термін (строк) не наступить раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або чинним законодавством України;

- за користування кредитними коштами в межах строку користування кредитом, встановленого п. 1.3. ст. 1 кредитного договору процентна ставка встановлюється, починаючи з 01.06.2017р. в наступних розмірах:

19,5% проценти річних - у гривнях;

16,0 % процентів річних - у доларах США;

16,0 % процентів річних - у євро.

Згідно з п. 7 Додаткової угоди №10, сторони домовились, що банк не застосовує до позичальника штрафні санкції, передбачені кредитним договором та не застосовуватиме відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення умов кредитного договору до дати укладання цієї додаткової угоди. Штрафні санкції за порушення умов кредитного договору з дати укладення цієї додаткової угоди застосовуються на умовах, передбачених кредитним договором.

Отже, виходячи з умов Додаткової угоди №10 та пп. 1.3., 1.4. кредитного договору, хоча збільшивши строк користування кредитними коштами, водночас банк і позичальник домовились зменшити розмір процентів за користування кредитом, а також банк відмовився від стягнення з позичальника за час прострочки, яка виникла з 01.03.2016р. до 16.06.2017р., штрафних санкції, інфляційних втрат та 3% річних, що, в свою чергу, свідчить про зменшення обсягу відповідальності позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповіді не відзив відповідачем наведено розрахунки заборгованості за кредитним договором з урахуванням строкової та простроченої заборгованості по процентам, а також пені, що станом 01.03.2019р. мало становити в загальній сумі 28 159 276,85 грн.; станом на 14.06.2018р. з урахуванням пролонгованої дати повернення кредиту, проте зменшеної ставки процентів за користування кредитом, - 25 019 408,40 грн. та станом на 14.06.2018р. без урахування зменшеної Додатковою угодою № 10 від 16.06.2017р. процентної ставки за користування кредитом, що могло в загальній сумі становити 34 354 090,76 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, фактичне зменшення розміру заборгованості позичальника за кредитним договором, а відтак і зменшення обсягу відповідальності позивача, внаслідок укладення Додаткової угоди №10 від 16.06.2017р., унеможливлює застосування до договору поруки наслідків, передбачених положеннями частини першої статті 559 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено того, що внаслідок укладення Додаткової угоди №10 від 16.06.2017р. було збільшено обсяг відповідальності позивача в межах описаних правовідносин.

Водночас, судом не приймаються до уваги розрахунки позивача та відповідача щодо нарахування процентів за користування коштами, здійсненими після 14.06.2018р. та зі ставкою, яка не відповідає умова Додаткової угоди № 10 від 16.06.2017р. та кредитному договору, а відтак, такі розрахунки не можуть свідчити про збільшення обсягу відповідальності позивача у межах встановлених правовідносин.

Також, суд визнає обґрунтованими заперечення позивача, щодо не розповсюдження норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018р. № 2478-VIII на дані правовідносини, оскільки вказаний Закон на дату винесення рішення у справі, ще не діє.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.12.2018р.

Суддя А.І. Привалов