Рішення № 78925794, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/10952/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Камус Ейр»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіасервіс»простягнення 3 194 519,31 грн.Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Ковальчук А.С.від відповідача:Уздемир А.І., Мізін А.П., Мізін П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камус Ейр» (надалі - ТОВ «Камус Ейр») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеравіасервіс» (надалі - ТОВ «Інтеравіасервіс») про стягнення 3 194 519,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано грошове зобов'язання за договором про надання блоку місць на регулярні рейси №17/31-5.1 від 29.05.2017, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 194 519,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.09.2018.

11.09.2018 до канцелярії суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що відповідачем систематично порушувались умови спірного договору в частині надання жорсткої квоти місць на рейсах. Також відповідач вказує, що при визначенні обсягу продажу проїзних документів за договором комісії з продажу проїзних документів №17/32-13.1 від 29.05.2017 позивачем не було враховано вартість повернутих проїзних документів.

Підготовче засідання неодноразово відкладалось з незалежних від суду обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позивних вимог заперечували повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, пояснення представників учасників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРТ», після зміни найменування - ТОВ «Камус Ейр» (перевізник) та ТОВ «Інтеравіасервіс» (замовник) був укладений договір про надання блоку місць на регулярні рейси №17/31-5.1 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а перевізник надає жорсткий блок місць (вся квота місць, відповідного повітряного судна перевізника, відповідальність за не реалізацію якого лягає на замовника незалежно від причин не реалізації), з метою виконання авіаперевезень пасажирів замовника, їх багажу і вантажів на регулярних рейсах за маршрутами та на умовах, які вказані в додатках до цього договору.

За змістом п. 3.1.1 Договору перевізник зобов'язується надати замовнику місця в економічному та бізнес класі обслуговування на прямих рейсах та в кількості згідно з додатком до цього договору.

Вартість перевезення згідно п. 5.1 Договору зазначено у відповідних додатках до даного договору. Загальна вартість перевезення складається із вартості рейсу, напоїв (виключно питної води), аеропортових такс та зборів (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в українських гривнях за наступною схемою:

- у випадку, якщо на день здійснення оплати різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити ? 2% (більше або дорівнює), то розрахунки між сторонами будуть здійснюватися в гривнях за міжбанківським валютним середнім курсом продажу долара США/євро, що вказаний на сайті www.bin.com.ua на 16:00 годину дня, що пережує дню оплати;

- у випадку, якщо на день здійснення оплати різниця між курсом НБУ та міжбанківським валютним курсом буде становити менше 2%, то розрахунки між сторонами будуть здійснюватися в гривнях за курсом НБУ на день оплати.

Також можливі інші форми розрахунків за надані послуги, що не суперечать нормам українського законодавства. Зокрема, залік взаємних однорідних вимог, на підставі Протоколу взаємного заліку. Зобов'язання щодо оплати за перевезення, в першу чергу, зараховуються по іншим договорам, укладеним між ТОВ «ДАРТ» та ТОВ «Інтеравіасервіс», відносно яких у ТОВ «ДАРТ» виникли зобов'язання щодо оплати.

Додатком №1 від 29.05.2017 до Договору сторони домовилися про надання блоку місць на визначених у такому додатку рейсах, а також погодили квоту місць у розмірі 180, вартість рейсу - 22 250,00 дол. США для рейсів у період з 02.06.2017 по 20.10.2017, 23 615,26 дол. США для рейсу 24.10.2017, 24 500,00 дол. США - для рейсу 27.10.2017.

Пунктом 3 вказаного Додатку сторони встановили, що дана вартість включає вартість авіа пального та не включає оплату за напої (виключно питна вода), аеропортові пасажирські збори та такси на кожній ділянці Київ (Жуляни) - Болонья - Київ (Жуляни). Вказана вартість одного рейсу дійсна при вартості авіа пального у АП Київ (Жуляни) - 697 дол. США за 1 тону, у АП Болонья - 667 дол. США за 1 тону станом на дату підписання даного договору.

Відповідно до п. 5 Додатку №1 до Договору замовник після виконання рейсу сплачує перевізнику згідно виставленого рахунку:

- за аеропортові пасажирські збори, збори за безпеку за фактично перевезених пасажирів з розрахунку в аеропорту Київ (Жуляни) - 21,00 дол. США, в аеропорту Болонья - 21 євро за кожного пасажира, за дитину до двох років аеропортові пасажирські збори та збори за безпеку не стягуються (при умові, що окреме місце та борт харчування не надається);

- за напої згідно кількості пасажирів, заявлених в списках (та фактично доданих пасажирів в день виконання рейсу) у розмірі 0,80 дол. США за одного пасажира на ділянці Київ (Жуляни) - Болонья та у розмірі не більше 0,80 дол. США за одного пасажира на ділянці Болонья - Київ (Жуляни). Вартість напоїв за пасажирів, які не вилетіли на рейсі (в одну або обидві сторони), замовнику не повертається;

- різницю курсу з моменту виставлення рахунку перевізником до моменту отримання даних коштів, якщо збільшення курсу мало місце на момент отримання грошових коштів через несвоєчасну оплату рахунку замовником.

Оплата здійснюється протягом двох робочих днів з моменту виставлення перевізником рахунків у відповідності до п. 5.4 даного договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ним надавалися, а відповідачем приймалися та частково оплачувалися послуги, проте станом на 20.09.2017 утворилася заборгованість у розмірі 23 609 531,12 грн.

В той же час, 29.05.2017 між ТОВ «ДАРТ», після зміни найменування - ТОВ «Камус Ейр» (комісіонер) та ТОВ «Інтеравіасервіс» (комітент) був укладений договір комісії №17/32-13.1 з продажу проїзних документів (надалі - «Договір комісії), відповідно до п. 1.1 якого за цим договору комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчиняти на постійній основі правочини від імені, за рахунок, в інтересах та під контролем комітента, з продажу юридичним та фізичним особам (Клієнти) проїзних документів: авіаційних квитків за маршрутом IEV-BLQ-IEV (далі всі такі види проїзних документів іменуються за текстом - проїзний документ) на умова, передбачених цим договором.

Пунктом 4.2 Договору комісії передбачено, що підтвердженням виконання зобов'язань комісіонера перед комітентом буде підписаний з обох сторін акт прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 4.3 Договору комісіонер щотижнево інформує комітента на е-mail: sales@mkm.com.ua; glbuh@mkm.com.ua про обсяг продажів проїзних документів у формі звіту, що відображає: дата продажу, номер авіаквитка, ПІ пасажира, категорія (ADL, CHD, INF), вартість сума штрафних санкцій, додаткових зборів та комісійна плата за надані послуги. Комісіонер протягом 5 робочих днів після закінчення звітного місяця готує та направляє комітенту н розгляд та для підписання два примірника звіту про продаж поїзних документів, що відображає: дата продажу, номер авіаквитка, ПІ пасажира, категорія (ADL, CHD, INF), вартість сума штрафних санкцій, додаткових зборів та комісійна плата за надані послуги.

За змістом п. 4.8 Договору комісії виручка від продажу (реалізації) проїзних документів, за вирахуванням комісії, в першу чергу, зараховується по іншим договорам, укладеним між ТОВ «ДАРТ» та ТОВ «Інтеравіасервіс», відносно яких у ТОВ «Інтеравіасервіс» виникли зобов'язання щодо оплати. В другу чергу, за погодженням сторін перераховується решта виручки від продажу (реалізації) проїзних документів за відповідний звітний місяць протягом 10 робочих днів після закінчення звітного місяця або зараховується на наступний період.

Згідно з п. 4.10 Договору при продажу проїзних документів комісіонер діє від імені комітента. Тому всі суми, отримані комісіонером в результаті продажу за цим договором, є власністю комітента, і довірені комісіонеру від імені комітента на зберігання відповідно до чинного законодавства України до тих пір, поки не буде зроблений остаточний розрахунок з комітентом за продані проїзні документи.

На виконання умов Договору комісії позивачем було здійснено продаж проїзних документів, і у відповідності до відомостей, наданих позивачем, сума до сплати на користь відповідача (за вирахуванням комісійної винагороди) становила 19 316 310,39 грн.

Вказані грошові кошти були зараховані позивачем в рахунок оплати наданих послуг а Договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням грошового зобов'язання за Договором, внаслідок чого позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 194 519,31 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вказує позивач, на виконання умов Договору у період з 02.06.2017 по 29.09.2017 ним були надані відповідачу послуги з надання місць на рейсах з метою виконання авіаперевезень пасажирів на загальну суму 23 609 531,12 грн., з яких відповідачем частково оплачено 1 098 701,42 грн.

При цьому, виконуючи умови Договору комісії позивачем було реалізовано проїзних документів на загальну суму 21 252 775,49 грн., з яких позивачем було вираховано комісійну винагороду у розмірі 1 936 465,10 грн.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведених норм вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що одним із видів розрахунків за надані послуги є залік взаємних однорідних вимог, на підставі Протоколу взаємного заліку. Зобов'язання щодо оплати за перевезення, першу чергу, зараховуються по іншим договорам, укладеним між ТОВ «ДАРТ» та ТОВ «Інтеравіасервіс», відносно яких у ТОВ «ДАРТ» виникли зобов'язання щодо оплати.

Також відповідно до п. 4.8 Договору комісії сторони погодили, що виручка від продажу (реалізації) проїзних документів, за вирахуванням комісії, в першу чергу, зараховується по іншим договорам, укладеним між ТОВ «ДАРТ» та ТОВ «Інтеравіасервіс», відносно яких у ТОВ «Інтеравіасервіс» виникли зобов'язання щодо оплати. В другу чергу, за погодженням сторін перераховується решта виручки від продажу (реалізації) проїзних документів за відповідний звітний місяць протягом 10 робочих днів після закінчення звітного місяця або зараховується на наступний період.

Таким чином, за рахунок грошових коштів від реалізації авіаквитків, проданих позивачем на виконання Договору комісії, мали відбуватися розрахунки між сторонами за Договором за надані відповідачу послуги шляхом проведення заліку зустрічним однорідних вимог.

Позивачем заявлено позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 3 194 519,31 грн., яка утворилася після проведення такого зарахування (вартість наданих позивачем та неоплачених відповідачем послуг за Договором у розмірі 22 510 829,70 грн. - вартість реалізованих проїзних документів у розмірі 19 316 310,39 грн.).

В той же час, суд вважає, що позивачем не було належними та допустимими доказами доведено факту існування заборгованості відповідача на вказану суму з огляду на наступне.

По-перше, згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5 Додатку №1 до Договору сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 2-х робочих днів з моменту виставлення перевізником рахунків у відповідності до п. 5.4 даного договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту виставлення відповідачу відповідних рахунків на оплату наданих послуг на виконання умову Договору.

За таких обставин, оскільки приписи пункту 5 Додатку №1 до Договору пов'язують момент настання зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг з фактом виставлення відповідних рахунків на оплату, за відсутності належних доказів на підтвердження виставлення таких рахунків суд позбавлений можливості встановити коли саме настав строк оплати відповідачем наданих згідно Договору послуг.

У зв'язку з викладеними обставинами, не вбачається за можливе дослідити також правомірність направлення позивачем відмови від Договору, викладеної у формі вимоги (претензії) №858 від 20.09.2017, оскільки належними та допустимим доказами позивачем не доведено, що станом на дату направлення такої вимоги у відповідача існувала заявлена заборгованість.

По-друге, як встановлено судом, предметом Договору є надання перевізником жорсткого блоку місць (вся квота місць, відповідного повітряного судна перевізника, відповідальність за не реалізацію якого лягає на замовника незалежно від причин не реалізації), з метою виконання авіаперевезень пасажирів замовника, їх багажу і вантажів на регулярних рейсах за маршрутами та на умовах, які вказані в додатках до цього договору.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору перевізник зобов'язується надати замовнику місця в економічному та бізнес класі обслуговування на прямих рейсах та в кількості згідно з додатками до цього договору.

Додатком №1 до Договору сторонами було погоджено квоту місць на всі авіарейси маршруту Київ (Жуляни) - Болонья - Київ (Жуляни) у розмірі 180 місць, а також погоджено вартість кожного рейсу з відповідною квотою місць.

Тобто, з аналізу даних положень укладеного між сторонами Договору суд приходить до висновку, що позивач як перевізник був зобов'язаний надати відповідачу повітряне судно місткістю 180 місць, тобто всю квоту місць, яка передбачена Додатком №1 до Договору.

За змістом ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, як вказують представники відповідача та не заперечує представник позивача, позивачем в односторонньому порядку неодноразово надавалися повітряні судна зі значно меншою квотою місць, ніж визначена умовами Додатку №1 до Договору.

Пунктом 10 Додатку №1 до Договору передбачено, що після виконання рейсу перевізник надає замовнику акти виконаних робіт а курсом, що вказаний у рахунку на оплату відповідного рейсу. Замовник повинен підписати акт виконаних робіт протягом 10 календарних днів дати отримання. У разі незгоди замовник повинен у письмовому вигляді повідомити свої зауваження протягом 7 днів моменту отримання акту. У разі неотримання даних зауважень акти вважаються підписаними належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що після отримання від позивача актів надання послуг за Договором, відповідачем у встановлений п. 10 Додатку №1 до Договору строк направлялися заперечення щодо вартості наданих послуг з урахуванням односторонньої зміни квоти наданих місць на рейсах.

При цьому, позивачем під час формування розміру заборгованості позивача у даній справі не було враховано допущені порушення умов Договору, а також не надано відповіді на заперечення відповідача щодо обсягу наданих послуг.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час формування актів наданих послуг за Договором, позивачем не було дотримано вимог п. 3.1.1 Договору щодо надання кількості місць, обумовлених Додатком №1 на відповідних рейсах.

По-третє, як встановлено судом, за змістом п. 4.8 Договору комісії виручка від продажу (реалізації) проїзних документів, за вирахуванням комісії, в першу чергу, зараховується по іншим договорам, укладеним між ТОВ «ДАРТ» та ТОВ «Інтеравіасервіс», відносно яких у ТОВ «Інтеравіасервіс» виникли зобов'язання щодо оплати. В другу чергу, за погодженням сторін перераховується решта виручки від продажу (реалізації) проїзних документів за відповідний звітний місяць протягом 10 робочих днів після закінчення звітного місяця або зараховується на наступний період.

Відтак, за погоджених сторонами умов, виручка від продажу позивачем авіаквитків на виконання Договору комісії мала зараховуватися першочергово в погашення заборгованості відповідача за Договором.

В той же час, із наданих позивачем пояснень, а також з підписаного одноособово позивачем акту звірки взаєморозрахунків не вбачається факту зарахування грошових коштів, отриманих позивачем на виконання умов Договору комісії, в погашення заборгованості відповідача за Договором.

Тобто, сформувавши розмір основного боргу відповідача за Договором (нарахована вартість послуги 23 609 531,12 грн. - часткові оплати відповідача 1 098 701,42 грн.) станом на момент звернення до суду із даним позовом, позивачем в порушення домовленостей з відповідачем не здійснювалися зарахування вартості отриманої виручки за Договором комісії (за виключенням комісійної винагороди) в якості часткової оплати наданих послуг за Договором за звітний місяць.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем свідомо були допущені порушення положень п. 4.8 Договору комісії, що вплинуло на обсяг щомісячної заборгованості відповідача за Договором, та ставить під сумнів правомірність нарахування та заявлення до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 194 519,31 грн.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, позивачем не доведено факту надання відповідачу послуг згідно умов Договору на заявлену до стягнення суму, а тому у суду відсутні підстави вважати відповідача, таким що прострочив виконання грошового зобов'язання як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

В той же час суд відзначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами факту існування у відповідача заборгованості за надані послуги за Договором, а також її обґрунтованого розміру.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Камус Ейр» необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Камус Ейр» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.12.2018.

Суддя В.П. Босий