Рішення № 78925793, 17.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2018Справа № 910/15370/18Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т"

про стягнення 276 897,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко Т.О. - представник за довіреністю № 97 від 18.07.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" до товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т" про стягнення 276 897,42 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 2/01-18-3 від 02.01.2018 р. належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 17.12.2018 р.

Дану ухвалу товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т" отримало 26.11.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 47872433.

У судове засідання 17.12.2018 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02.01.2018 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" та товариством з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т" укладено договір № 2/01-18-3.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити товар покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2. договору, загальна кількість товару, що є предметом поставки за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) по сортах, групах, видах, марках, типах, розмірах, а також повна інформація про ціну за одиницю, загальну вартість, ПДВ зазначена в документах, які визначені у п. 3.3. цього договору.

Умовами п. 3.1. встановлено, що товар поставляється постачальником на підставі заявок покупця, підтвердження заявок служать виписані постачальником рахунки-фактури, які є додатками до даного договору і його невід'ємною частиною.

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками відповідних накладних (п. 3.2.).

Пунктом 3.3. договору визначено, що разом з товаром постачальник направляє покупцеві оригінали наступних документів, що є невід'ємною частиною цього договору:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну.

Відповідно до п. 3.4. договору, перехід права власності на товар відбувається в момент отримання покупцем відповідної партії товару.

Відповідно до п. 5.1. договору якість товару, що поставляється за даним договором, повинна відповідати сертифікату якості виробника даного товару.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Товар вважається прийнятим покупцем від постачальника за кількістю після підписання уповноваженими представника сторін відповідної накладеної (п.5.1.).

Позивачем на виконання умов договору у період з 28.08.2018 р. по 28.09.2018 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 271 246.20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме:

- № КИ00048650 від 28.08.2018 р. на суму 82 701,90 грн. (строк оплати до 18.09.18 р.),

- № КИ00049374 від 30.08.2018 р. на суму 43 877,63 грн. (строк оплати до 20.09.18 р.),

- № КИ00052106 від 11.09.2018 р. на суму 22 194,50 грн. (строк оплати до 02.10.218 р.),

- № КИ00052107 від 11.09.2018 р. на суму 58 987,50 грн. (строк оплати до 02.10.18 р.);

- № КИ00056562 від 28.09.2018 р. на суму 63 484,67 грн. (строк оплати до 19.10.18 р.)

Згідно з п. 6.1. договору приймання товару за кількістю здійснюється безпосередньо в момент передачі товару постачальником покупцеві, відповідно до кількості, зазначеної у видатковий накладній, У випадку виявлення невідповідної у кількості поставленого товару з кількістю, зазначеною у видатковій накладній покупець разом із представником постачальника складають письмовий двосторонній акт, у якому вказується перелік недопоставленого товару. Даний акт є підставою внесення змін у документи, зазначені в п. 3.3. даного договору.

При виявленні неякісного товару повинен бути складений рекламаційний акт згідно , з чинним законодавством України, на підставі цього акту покупець має право пред'явити претензію постачальнику по якості товару протягом 10 календарних днів з дати поставки товару (п. 6.2.).

У матеріалах справи відсутні докази щодо наявності у покупця до постачальника претензій по кількості поставленого товару.

Відповідно до п. 4.1. договору умови оплати - оплата 100 (сто) % вартості кожної поставки товару протягом 21 календарного дня з дати поставки (п. 3.2. даного договору).

Зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту фактичного зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. При надходженні оплати від покупця, у першу чергу, відбувається погашення заборгованості за попередню поставку товару, незалежно від того, яке призначення платежу вказано покупцем, таким чином, кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу послідовно (п. 4.3.).

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач частково виконав умови договору та сплатив 29 701,90 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 р., але у всякому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач 24.10.2018 р. звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т" із вимогою вих. № 23/10-0 від 23.10.2018 р. на суму 272 408,18 грн.

Відповіді не надійшло, кошти не сплачені.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т" перед позивачем в сумі 241 544,30 грн. грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 855,34 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 855,34 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимогу - такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором поставки позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 10 343,35 грн. та штрафу в розмірі 10% в сумі 24 154,43 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 7.2. договору, за порушення покупцем строків оплати (п. 4.1.) покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У випадку, якщо покупець порушив строки оплати більш ніж на два банківських дні, він додатково виплачує постачальнику штраф у розмірі 10 (десять) % від суми заборгованості, що виникла на момент оплати товару (п. 7.3.).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 21 154,43 грн. та пені в розмірі 10 343,35 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч. 1-4 ст. 126, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ Т" (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 33744262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Форест" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 72-А, код ЄДРПОУ 22902499) основний борг в розмірі 241 544 (двісті сорок одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 30 коп., 3 % річних в розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 34 грн., пеню у розмірі 10 343 (десять тисяч триста сорок три) грн. 35 коп., штраф у розмірі 24 154 (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 43 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 26.12.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий