Рішення № 78925523, 27.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 Справа №910/13877/18

Суддя Господарського суду міста Києва Блажівська О.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13877/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»

(04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011)

до Фізичної особи-підприємця Бобруйко Ганни Володимирівни

(04215, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

про стягнення 149 431,61 грн,-

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі», 18 жовтня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця Бобруйко Ганни Володимирівни, про стягнення 149 431,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням Фізичною особою-підприємцем Бобруйко Ганною Володимирівною умов Договору №50456 про постачання електричної енергії від 06.07.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 вказану позовну залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

29.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 відкрито провадження у справі №910/13877/18, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена Ухвала суду була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103048182457 на адресу Фізичної особи-підприємця Бобруйко Ганни Володимирівни, яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.

20.11.2018 на адресу суду повернулось поштове відправлення за №0103048182457 із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дата довідки 12.11.2018.

В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 12.11.2018 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу Ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2018.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на 27.12.2018 від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Київенерго» від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства «Київенерго» шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі».

Згідно п.2.3. Статуту Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі», товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов'язків, що визначені частиною 13 розділу XVIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

Таким чином Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» є правонаступником прав і обов'язків публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

06.07.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (після правонаступництва - Приватне акціонерне товариства «ДТЕК Київські електромережі») (постачальник) та Бобруйко Ганною Володимирівною (споживач) було укладено договір №50456 про постачання електричної енергії.

У відповідності до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно із п.2.1 Договору постачальник зобов'язується: виконувати умови цього договору; постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок, 6 видання 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

За змістом п. 2.2 Договору споживач зобов'язується: виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору; у разі наявності двох чи більше точок розрахункового обліку на одній території у споживача, дозволена потужність якого становить 750 кВт і більше, організовувати облік споживання електричної енергії на основі автоматизованої системи обліку; оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» тощо.

Відповідно до п.4.2.4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії вартість електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання (згідно з Методикою, затвердженою НКРЕ), у разі таких дій Споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- за інших умов, визначених Методикою.

Згідно з п.4.4 Договору, у разі виявлення однією із сторін порушень умов Договору іншою Стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох Сторін Договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стали причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу Сторону про необхідність складання акта. Інша Сторона не може без поважних причин відмовитися від складання та підписання акта.

У разі відмови відповідальної Сторони від підписання акта в ньому має бути запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше двох уповноважених представників Сторони Договору, що складала акт.

Відповідно до п.2 Додатку 2.3 (далі Додаток) до Договору споживач знімає показання розрахункових лічильників 21 числа кожного місця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання. Згідно з п.5 вказаного Додатку щомісяця 22 числа споживач зобов'язується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: вул.Малиновського, 4 А для надання звіту про спожиту активну і генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки «Звіт про результати вимірів активної потужності», «Звіт про результати вимірів активної потужності»).

Відповідно до п.6 Додатку до Договору за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з Додатком «Розрахунок втрат» визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання-передачу товарної продукції», «Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії», по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 ст.275 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Як встановлено судом, 02.02.2017 уповноваженими представниками Позивача у присутності представника відповідача зафіксовано порушення ПКЕЕ відповідачем, а саме: «Порушення статей 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п.3.34, 6.40, 10.2 ПКЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопередавальної організації поза розрахунковими засобами обліку електричної енергії. Самовільне підключення виконано за адресою: м.Кив, вул.Кирилівська, 109/2), в зв'язку з чим уповноваженими представниками позивача, складено Акт порушень ПКЕЕ №37455.

Позивачем зазначено, що споживання електричної енергії за вищезазначеною адресою відбулось без дозволу позивача, представниками якого вжито заходів щодо повного відключення від електропостачання даного об'єкту (Акт про усунення порушення ПКЕЕ від 06.04.2017).

У відповідності до вимог ПКЕЕ 10.05.2017 відбулось засідання комісії по розгляду Акту №374555 за участю представника відповідача, що супроводжувалось веденням Протоколу №761. На даному засіданні комісії прийнято рішення: нарахування провести згідно з п.2.9. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ. Потужність 23,17 кВт, згідно площі перерізу проводу (кабелю), яким виконано самовільне приєднання (АПВ 4х6 мм2) (2,4 А), тривалість роботи: 12 год., 7 днів на тиждень. Період нарахування з 03.08.2016 по 06.04.2017 (за 6 місяців, що передував даті виявлення порушення по дату усунення порушення).

Згідно з Розрахунком вартості електроенергії спожитої без обліку (договору) нарахування по Акту складає 149 431,61 грн (з ПДВ).

Рішення комісії Публічного акціонерного товариства «Київенерго», оформлене протоколом №761 від 10.05.2017, залишено без змін протоколом засідання комісії №917 від 30.05.2017.

Не погоджуюсь із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Бобруйко Ганна Володимирівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання недійсним рішення відповідача, оформленого протоколом №761 від 10.05.2017 про нарахування за недораховану електроенергію суми у розмірі 149 431,61 грн внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, прийнятого на підставі акта про порушення №37455 від 02.02.2016, яке залишено без змін протоколом засідання комісії № 917 від 30.05.2017.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/10947/17 у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення позивачем як споживачем електричної енергії Правил користування електричною енергією.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/10947/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії з розгляду акту порушень Правил користування електричною енергією, оформлене протоколом засідання комісії №761 від 10.05.2017 про нарахування за недораховану електроенергію суми у розмірі 149 431,61 грн внаслідок порушення позивачем Правил користування електричною енергією, прийнятого на підставі акта про порушення №37455 від 02.02.2016. Задовольняючи позов, апеляційний суд вказав на відсутність доказів попередження позивача про необхідність складання акту про порушення та на недотримання відповідачем вимог пункту 53 Правил користування електричною енергією для населення.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/10947/17 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/10947/17 скасовано, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі № 910/10947/17 залишено в силі.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п.2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Враховуючи викладене та Постанову Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/10947/17, оскільки рішення комісії, затверджене протоколом №761 від 10.05.2017 про нарахування за недораховану електроенергію суми у розмірі 149 431,61 грн внаслідок порушення Правил користування електричною енергією, прийнятого на підставі акта про порушення №37455 від 02.02.2016, яке залишено без змін протоколом засідання комісії № 917 від 30.05.2017 не було скасованим, а станом на 26.12.2018 виставлені рахунки по Акту про порушення №37455 від 02.02.2016 не сплачено, у відповідача - Фізичної особи-підприємця Бобруйко Г.В. існує заборгованість у розмірі 149 431,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладені вище обставини, оскільки, Відповідач у визначений законодавством спосіб не спростував підтверджених матеріалами справи тверджень позивача про існування заборгованості за електричну енергію у розмірі 149 431,61грн, станом на 27.12.2018 жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем було (частково) сплачено суму вказаної заборгованості матеріали справи не містять, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений та документально підтверджений, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 149 431,61 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Одночасно, позивач в позовній заяві просить повернути зайво сплачений судовий збір у розмірі 518,15 грн.

Судом встановлено, що при поданні вказаної позовної заяви позивачем було сплачено 2 759,62 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №2643388 від 13.06.2018.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Так, згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Отже, позивачем - Приватним акціонерним товаристваом «ДТЕК Київські Електромережі», при поданні даного позову мало бути сплачено 2 241,14 грн судового збору.

Натомість, як вбачається з платіжного доручення №2643388 від 13.06.2018, доданого позивачем до позовної заяви, позивачем зайво сплачений судовий збір на суму 518,15 грн, враховуючи викладене, суд, відповідно до приписів ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» вирішив повернути з державного бюджету позивачу зайво сплачений судовий збір у розмірі 518,15 грн.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бобруйко Ганни Володимирівни (04215, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 149 431 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста тридцять одна) грн 61 коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бобруйко Ганни Володимирівни (04215, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» (04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 241 (дві тисячі двісті сорок одна) грн 47 коп.

4. Повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн 18 коп, сплачений за платіжним дорученням №2643388 від 13.06.2018.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя О.Є.Блажівська