Рішення № 78925104, 17.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/30/18-27/124/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 Справа № 908/646/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП “Діком-Агро” (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Карла Маркса, буд. 291)

до Державного підприємства “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України” (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1)

про стягнення 355 008 грн. 39 коп.

представник позивача: ОСОБА_2, дов. № 17/12/2017від 17.12.2017 р.

представник відповідача: ОСОБА_3, дов. б/н від 11.06.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

13.04.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 10.04.18 № 10/04 ТОВ “ТП “Діком-Агро” до Державного підприємства “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України” про стягнення 355 008 грн. 39 коп. за договором поставки товару від 20.04.15 № Н-01/04, з яких: 227 579 грн. 96 коп. – відсотки за користування товарним кредитом, 94 723 грн. 36 коп. пені, 7 861 грн. 80 коп. – 3 % річних та 24 843 грн. 27 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу від 13.04.2018 р. щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями господарського суду Запорізької області, автоматичний розподіл справи № 908/646/18 не відбувся у зв’язку із відсутністю (на час надходження позову) потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Згідно із розпорядженням керівника апарату суду від 25.04.2018 р. № П-151/18, станом на 25.04.2018 р. відпали обставини, передбачені п. 46 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду, що є підставою для автоматизованого (повторного автоматизованого) розподілу судової справи позовної заяви (заяви, скарги, клопотання, тощо) між суддями.

25.04.2018 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 27.04.2018 р. судом прийнято позовну заяву ТОВ “ТП “Діком-Агро” до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/646/18 (якій присвоєно номер провадження 17/30/18) за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 22.05.2018 р.

Ухвалою суду від 22.05.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів – до 26.07.2018 р. включно, відкладено підготовче судове засідання на 12.06.2018 р.

Ухвалою суду від 30.05.2018 р. судом призначено підготовче судове засідання у справі № 908/646/18 на 14.06.2018 р.

Ухвалою від 14.06.2018 р. судом оголошено перерву в підготовчому засіданні по справі № 908/646/18 на 16.07.2018 р.

Ухвалою від 16.07.2018 р. провадження у справі № 908/646/18 для проведення процедури мирного врегулювання спору зупинено до 15.08.2018 р. та запропоновано представникам сторін прибути до суду 15.08.2018 р. об 10 год. 00 хв. для проведення процедури врегулювання спору за участі судді.

15.08.2018 р. представники сторін надали до суду спільну заяву від 15.08.2018 р. про припинення врегулювання спору за участю судді, у зв’язку з недосягненням домовленості між позивачем та відповідачем у справі № 908/646/18.

У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, справа передається на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому ст. 32 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 15.08.2018 р. поновлено провадження у справі № 908/646/18. Припинено врегулювання спору за участю судді у справі № 908/646/18. Передано справу № 908/646/18 на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 32 ГПК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2018 р., справу № 908/646/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 20.08.2018 р. справу № 908/646/18 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 17/30/18-27/124/18 та призначено підготовче засідання на 26.09.2018 р.

Справа № 908/646/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Призначене на 26.09.2018 р. підготовче засідання не відбулося, у зв’язку з перебуванням судді на лікарняному, наступне засідання призначено на 16.10.2018 р., про що сторони повідомлені помічником судді .

Ухвалою суду від 16.10.2018 р., відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 15.11.2018 р. у зв’язку з неявкою в засідання суду представників сторін.

В підготовчому засіданні 15.11.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, було оголошено перерву до 19.11.2018 р., про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р. підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2018 р.

У судовому засіданні 17.12.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 17.12.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 15.11.2018 р. вих. №15/11, відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 140 249,24 грн. відсотки за користування товарним кредитом за період з 25.04.2015 р. по 01.03.2016 р., 7861,80 грн. - три відсотки річних за період з 01.09.2015 р. по 14.09.2016 р., 24 843,27 грн. - індексація суми заборгованості на індекс інфляції за період з 01.09.2015р. по 14.09.2016р.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом.

Відповідно до статті 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 140 249,24 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 25.04.2015 р. по 01.03.2016 р., 7861,80 грн. - три відсотки річних за період з 01.09.2015 р. по 14.09.2016 р., 24 843,27 грн. - індексація суми заборгованості на індекс інфляції за період з 01.09.2015р. по 14.09.2016р.

Відповідач проти позову заперечив, на підставах, викладених у письмовому відзиві, відповідно до якого просить суд позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, які нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов’язання за ставкою 0,2 % за день (п. 4.3 умов договору) у розмірі 191 303 грн. 68 коп. За період прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з 01.09.2015 р. по 14.09.2016 р. залишити без задоволення.

Позивач надав заперечення на відзив відповідача, вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Господарським судом встановлено, що 20.04.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТП “Діком-Агро” (постачальником) та Державним підприємством “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України” (покупцем) було укладено договір поставки товару № Н-01/04.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язався на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність покупця товар (насіння), а покупець зобов’язався прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного договору, на загальну суму до 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 коп.

Згідно п. 1.2 договору найменування (асортимент) товару, кількість, дата поставки товару наведені в Специфікаціях до договору або накладних, які є невід’ємними додатками даного договору.

Умовами п. п. 1.1 Специфікації сторони погодили, що розрахунки за замовлену та отриману партію товару здійснюється з відстрочкою остаточного розрахунку на умовах товарного кредиту. Оплату поставленого товару, що складає 295 640 грн. 00 коп., покупець зобов’язаний здійснити не пізніше 01.09.2015 р. та має право достроково оплатити отриманий товар. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів, сплачених покупцем, на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1 договору, поставлений покупцю товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою його після поставки), сторони вважають товаром, що поставлений покупцю на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого покупцем товару зазначеного в Специфікації.

Пунктом 4.2 договору визначено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день за користування Товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору.

У разі порушення строків оплати отриманого товару, з дати виникнення заборгованості відсотки по товарному кредиту передбачені п. 4.2 даного договору нараховуються та сплачуються в подвійному розмірі (п. 4.3 договору).

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту (неоплачений товар), за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості Товару отриманого на умовах товарного кредиту. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному – з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару – дата вказана у видатковій накладній (п. 4.4 договору).

При розрахунку процентів, день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році – 365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору, сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, визначений у специфікації, як дата сплати останнього чергового платежу. Проценти, нараховані за період заборгованості оплати отриманого товару, сплачуються не пізніше 10 дня наступного місяця.

За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки у порядку передбаченому чинним законодавством (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення термінів оплати поставленого товару та процентів за користування товарним кредитом, визначених умовами даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної діючої, на момент існування заборгованості, ставки НБУ.

Відповідно до п. 6.4 договору, при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного Договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Згідно із п. 6.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов’язань за цим Договором не обмежуються шістьма місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за такими зобов’язаннями сторонами згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшується до 3 років.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набирає сили з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків, нарахування процентів та відповідальності – до повного виконання покупцем своїх зобов’язань за цим договором.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов договору поставки товару № Н-01/04 від 20.04.2015 р. та Специфікації № 1 від 22.04.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “ТП “Діком-Агро” за видатковою накладною № РН-0000004 від 24.04.2015 р. поставило Державному підприємству “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України” замовлену партію насіння, а саме:

- насіння соняшника «Макстор» в кількості 20 мішків загальною вартістю 68 840 грн. 00 коп. без ПДВ;

- насіння кукурудзи «Престиж» в кількості 90 мішків загальною вартістю 226 800 грн. 00 коп. без ПДВ.

Загальна вартість замовленої партії насіння склала 295 640 грн. 00 коп.

Зазначений товар було прийнято відповідачем на підставі довіреності № 90 від 24.04.2015 р.

В порушення досягнутої домовленості відповідач оплату отриманої партії насіння здійснив з порушення встановлених договором строків, а саме: 28.04.2015 р. – 10 000 грн. 00 коп., 18.07.2016 р. – 201 000 грн. 00 коп., 23.08.2016 р. – 24 640 грн. 00 коп.06.09.2016 р. – 20 000 грн. 00 коп., 15.09.2016 р. – 40 000 грн. 00 коп. Всього на загальну суму 295 640 грн. 00 коп.

Отже, поставлена партія насіння оплачена відповідачем 15.09.2016 р., тобто з порушення визначеного сторонами строку на 379 днів, отже в порушення досягнутої між сторонами домовленості, оплату отриманої партії товару відповідачем здійснено з порушенням встановлених договором та специфікацією строків.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов’язком відповідача – прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося вище, умови здійснення розрахунків між сторонами, узгоджено в Специфікації № 1. Остаточну оплату поставленого товару, що становить 295 640 грн. 00 коп. покупець зобов’язаний здійснити не пізніше 01.09.2015 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов’язання, щодо оплати товару, всупереч умов договору, Специфікації та вимог чинного законодавства України, в обумовлений договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за договором в сумі 172 954 грн. 31 коп., яка складається з: 140 249,24 грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 25.04.2015 р. по 01.03.2016 р., 7861,80 грн. - трьох відсотків річних за період з 01.09.2015 р. по 14.09.2016 р., 24 843,27 грн. - індексації суми заборгованості на індекс інфляції за період з 01.09.2015р. по 14.09.2016р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом перевірено правильність нарахування даних відсотків за користування товарним кредитом та 3% річних.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього відсотків за користування товарним кредитом та 3% річних, заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок індексації суми заборгованості на індекс інфляції, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, судом встановлено, що розрахунок здійснено позивачем не вірно, вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 24 790 грн. 94 коп. В решті вимог щодо стягнення 52 грн. 33 коп. індексації суми заборгованості на індекс інфляції слід відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід’ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 140 249 грн. 24 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 7 861 грн. 80 коп. три відсотки річних, 24 790 грн. 94 коп. індексація суми заборгованості на індекс інфляції.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 42, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП “Діком-Агро” м. Пологи, Запорізька область до Державного підприємства “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України” с. Широке, Веселівський район, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Широке” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України” (72250, Запорізька область, Веселівський район, с. Широке, вул. Центральна, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТП “Діком-Агро” (70600, Запорізька область, м. Пологи, вул. Карла Маркса, буд. 291) 140 249 (сто сорок тисяч двісті сорок дев’ять) грн. 24 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 7 861 (сім тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 80 коп. три відсотки річних, 24 790 (двадцять чотири тисячі сімсот дев’яносто) грн. 94 коп. індексація суми заборгованості на індекс інфляції, 2 593 (дві тисячі п’ятсот дев’яносто три) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано 27.12.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова