Рішення № 78923106, 28.12.2018, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 631/698/18

Провадження № 2/615/457/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Товстолужського О. В.,

при секретареві Неділько І.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2018 року до Валківського районного суду Харківської області із Нововодолазького районного суду Харківської області на підставі розпорядження голови суду №631/698/18 від 21.06.2018 року надійшла позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові зазначено, що 02.02.2009 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду підписавши заяву разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку». Відповідач зобов’язань за кредитним договором щодо погашення кредиту не виконує, в зв’язку з чим станом на 30.04.2018 року має заборгованість – 14062 грн. 27 коп.

Позивач вимагає стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 02.02.2009 року у розмірі 14062 грн. 27 коп.

Ухвалою судді Валківського районного суду Харківської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження.

Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України до суду не надходило.

27.09.2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1, в якому зазначає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Сума боргу за кредитом – 196,01 грн., а сума до повернення становить – 14062,27 грн., тобто в 70 разів більше ніж тіло кредиту, хоча за законом не повинно перевищувати більш ніж у 30 разів. Також ОСОБА_1 вважає, що сума боргу навіть з відсотками не повинна перевищувати 2000 грн., які він може сплатити в добровільному порядку. Крім того, прохав проводити розгляд за його відсутності.

02.11.2018 року представник позивача надав відповідь на відзив, згідно якого повідомив, що користуючись кредитними коштами, ОСОБА_1 були добре відомі і зрозумілі умови договору, тому його твердження щодо незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Посилання відповідача на отримання неякісних копій документів та позовної заяви нічим не обґрунтовані, оскільки останній має право ознайомитись із матеріалами справи в суді. Представник позивача прохав суд задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 02.02.2009 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, згідно змісту якого, відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 250 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказані обставини підтверджено наданою до позову копією заяви від 02.02.2009 року, яка містить особистий підпис ОСОБА_1 про ознайомлення ним з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку та які разом становлять договір про надання банківських послуг (кредитний договір). (а.с.11)

Відповідач не заперечував ту обставину, що підписав заяву, таким чином уклавши договір.

Отже, суд вважає, що уклавши кредитний договір, сторони погодили його істотні умови, які визначені Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 02.02.2009 року, загальна сума заборгованості за кредитним договором станом на 30.04.2018 року становить 14062 грн. 27 коп., яка складається з: 196 грн. 01 коп. – заборгованість за кредитом; 8330 грн. 44 коп. – нараховано відсотків за користування кредитом; 4390 грн. 00 коп. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. 00 коп. – штраф (фіксована частина); 645 грн. 82 коп. – штраф (процентна складова).(а.с.8-10)

Згідно зі ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначає відповідач, сума до повернення кредиту в 70 разів є більшою ніж тіло кредиту, хоча за законом не повинно перевищувати більш ніж у 30 разів. Також ОСОБА_1 вважає, що сума боргу навіть з відсотками не повинна перевищувати 2000 грн., які він може сплатити в добровільному порядку.

Суд вважає доводи відповідача необґрунтованими, оскільки пунктами 6.5. та 6.6 Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; у разі невиконання зобов'язань за договором - на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Крім того, суд критично відноситься до посилань відповідача на те, що докази додані до позовної заяви не завірені належним чином. Так, в матеріалах справи є копія довіреності, згідно якої ОСОБА_2 уповноважена від імені ПАТ КБ «Приватбанк» представляти його інтереси з наданням права подавати, підписувати, пред’являти, підтримувати позови та інші процесуальні документи, підписувати виписки за рахунками, розрахункові документи та інше. Тож, позовна заява та додані до неї матеріали, які підписані представником ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_2 завірені належним чином.

Разом з тим, ОСОБА_1 у відзиві на позов, фактично звертається з заявою про застосування норми закону щодо строку позовної давності про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 02.02.2009 року вбачається, що останній платіж був здійснений 23.09.2009 року в сумі 50 грн.

У Постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Оскільки останній раз коли сплачував грошові кошти ОСОБА_1 на погашення заборгованості було здійснено 23.09.2009 року, тому саме з жовтня місяця 2009 року (тобто невнесення чергового платежу) розпочався перебіг строку загальної позовної давності та протягом трьох років позивач мав право звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Зважаючи на зазначене, до суду з даним позовом позивач звернувся 21.06.2018 року, в той час як мав його подати до 31 жовтня 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 128, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 253, 256, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю, внаслідок пропуску строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області.

Суддя О.В. Товстолужський